76. Дезертирство (ст. 408 кк).

Стаття складається з трьох частин, що містять заборонювальні норми. Родовим об’єктом злочину є встановлений законодавством порядок несення або проходження військової служби. Безпосереднім об’єктом злочину є порядок проходження військової служби, який зобов’язує кожного військовослужбовця нести військову службу протягом установленого законом строку.

Об’єктивна сторона злочину полягає у діях чи бездіяльності, які мають дві відповідні форми: 1) самовільне залишення військової частини або місця служби; 2) нез’явлення на службу у разі призначення, переведення, з відрядження, відпустки або з лікувального закладу.

Дезертирство передбачає, що військовослужбовець протизаконно припиняє несення військової служби, намагаючись взагалі вивести себе зі сфери військово-службових відносин. Цей злочин є триваючим. Самовільне залишення військової частини або місця служби – це залишення військовослужбовцем території військової частини або місця служби за відсутності дозволу відповідного начальника. Нез’явлення на службу в разі призначення, переведення, з відрядження, відпустки або з лікувального закладу – це нез’явлення військовослужбовця на територію військової частини або місця служби після залишення її на законних підставах, якщо при цьому була об’єктивна можливість для повернення у встановлений час.

Злочин є закінченим з моменту, коли суб’єкт фактично залишив розташування військової частини (місця служби), а у другій формі – коли він не з’явився в частину (до місця служби) в установлений строк (формальний склад).

Суб’єкт злочину спеціальний – будь-який військово- службовець.

Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом і спеціальною метою ухилитися від військової служби (причому не протягом трьох діб, місяця, двох місяців тощо, тобто не тимчасово, а ухилитися від військової служби взагалі, назавжди).

Кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 2 ст. 406) є вчинення його: 1) із зброєю (вогнепальна, холодна та деякі інші види зброї, якими оснащуються військові формування); 2) за попередньою змовою групою осіб.

Особливо кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 3 ст. 406) є вчинення його в умовах воєнного стану (коли Україна фактично перебуває в стані війни з іншою державою) або в бойовій обстановці (коли військова частина або її підрозділ перебувають в умовах безпосередньої підготовки й ведення бою чи операції).

Склад злочину об’єктом, суб’єктом та об’єктивною стороною схожий на склад самовільного залишення військової частини (ст. 407). Різняться вони суб’єктивною стороною – саме наявністю чи відсутністю мети взагалі ухилитися від військової служби, оскільки за самовільного залишення військової частини злочинець має намір через певний час повернутися до виконання обов’язків військової служби, а кваліфікація діяння здійснюється залежно від терміну його ухилення від військової служби. Тому тривалість ухилення військовослужбовця від військової служби під час дезертирства на кваліфікацію не впливає.

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 408 – позбавлення волі на строк від 2 до 5 років; за ч. 2 ст. 408 – позбавлення волі на строк від 5 до 10 років; за ч. 3 ст. 408 – позбавлення волі на строк від 5 до 12 років.