Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Горбачевський В.Я. 2005 - Кримінальне право Укр...doc
Скачиваний:
65
Добавлен:
20.08.2019
Размер:
2.17 Mб
Скачать

38. Незаконне зайняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом (ст. 249 кк).

Стаття складається з двох частин, що містять заборонювальні норми. Родовим об’єктом злочину є суспільні відносини, що забезпечують охорону довкілля. Безпосереднім об’єктом злочину є встановлений порядок охорони, раціонального використання і відтворення риб та інших представників водної фауни як невід’ємної складової частини довкілля. Предметом злочину є риба різних видів, морські ссавці (наприклад, дельфіни, кити, тюлені, моржі, нерпи тощо), ракоподібні та голкошкірі водні безхребетні тварини (наприклад, раки, краби, креветки, морські їжаки, морські зірки тощо), молюски (наприклад, мідії, кальмари, устриці тощо), а також деякі водні рослини і водорості, які мають промислове значення. Не є предметом цього злочину: а) риба та водні тварини, які вирощуються різними підприємствами, організаціями чи окремими громадянами у спеціально обладнаних (пристосованих) водоймищах або відловлені такими підприємствами, організаціями або окремими громадянами (їх протиправний вилов чи заволодіння слід кваліфікувати як злочин проти власності); б) водні тварини – бобри, видри, ондатри, хохулі, які є хут­ровими звірами (їх незаконний відлов чи добування кваліфікується як незаконне полювання).

Об’єктивна сторона злочину (ч. 1 ст. 249) містить: 1) діяння у формі незаконного зайняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом; 2) наслідки у вигляді істотної шкоди; 3) причинний зв’язок між указаними діянням і наслідками.

Зайняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом – це дії, які полягають у вилученні (ловля, збирання, добування тощо) будь-якими знаряддями (промисловими, любительськими, забороненими) водних живих ресурсів із природного середовища. До рибного промислу слід відносити також ловлю цінних порід риб (наприклад, лососевих, осетрових тощо) з метою заготівлі ікри. Промислом може бути визнаний як одиничний акт добування представників водної фауни, так і неодноразові дії (п. 12 постанови ПВСУ від 10 грудня 2004 р. № 17). Зайняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом визнається кримінально караним за умови його незаконності.

Незаконність означає, що зайняття вказаним промислом відбувається: 1) без належного дозволу (коли добування водних тварин здійснюється самовільно, без одержання права на промисел); 2) у заборонений час (коли будь-який водний добувний промисел заборонений взагалі або в період строку, забороненого для добування певних видів водної фауни та в конкретних водоймищах); 3) у недозволених місцях (на територіях, де водний добувний промисел заборонений завжди або дозволяється лише протягом певного часу); 4) забороненими знаряддями лову (вогнепальною або пневматичною зброєю, острогами, сітками з дрібним перерізом тощо); 5) забороненими способами лову (багренням, за допомоги брязкал та бовтання тощо).

Істотна шкода – це оцінне поняття, до якого можна віднести завдання злочином шкоди на значну суму, знищення місць нересту, вилов цінних порід риби, вилов великої кількості риби або інших водних тварин тощо.

Злочин є закінченим з моменту спричинення істотної шкоди (матеріальний склад).

Суб’єкт злочину загальний, тобто фізична осудна особа, яка досягла 16-річного віку.

Суб’єктивна сторона злочину характеризується умислом або необережністю.

Кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 2 ст. 249) є вчинення його: 1) способом масового знищення риби, звірів чи інших видів тваринного світу (це застосування прийомів, які мають загальнонебезпечний або винищувальний характер і здатні викликати загибель великої кількості представників водної фауни, наприклад, використання автоматичної зброї, великої кількості вибухових чи отруйних речовин, електричного струму, тралення під час лову закидними неводами і волокушами з суден тощо); 2) особою, раніше судимою за цей злочин.

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 249 – штраф до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеження волі на строк до 3 років, з конфіскацією знарядь і засобів промислу та всього добутого; за ч. 2 ст. 249 – штраф від 100 до 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеження волі на строк до 3 років, або позбавлення волі на той самий строк, з конфіскацією знарядь і засобів промислу та всього добутого.