55. Розголошення державної таємниці (ст. 328 кк).

Стаття складається з двох частин, що містять заборонювальні норми. Родовим та безпосереднім об’єктом злочину є сфера охорони державної таємниці. Предметом злочину виступають відомості, що становлять державну таємницю, вичерпний перелік яких подано в Законі України «Про державну таємницю» від 21 січня 1994 р. (в редакції Закону України від 21 вересня 1999 р.).

Об’єктивна сторона злочину (ч. 1 ст. 328) полягає в розголошенні певних відомостей, що становлять державну таємницю, за відсутності ознак державної зради чи шпигунства. Протиправне розголошення може бути вчинене у формі дії (наприклад, усна чи письмова розповідь стороннім особам, по радіо, телебаченню тощо про зміст таємних документів, про таємні вироби чи інші матеріали, аналогічні публікації у відкритій пресі, демонстрування таємних документів, виробів чи інших матеріалів на зібранні та інше віддання гласності, обнародування певних відомостей) чи бездіяльності (наприклад, недбале зберігання відповідних документів, виробів чи інших матеріалів, що створило умови для ознайомлення з ними сторонніх осіб).

Злочин є закінченим з моменту, коли хоча б одна стороння особа була ознайомлена зі змістом відомостей (документа, виробу чи іншого матеріалу), що становлять державну таємницю (формальний склад).

Суб’єкт злочину спеціальний – особа, якій відомості, що становлять державну таємницю, були довірені або стали відомі у зв’язку з виконанням службових обов’язків. Такою визнається особа, що має відповідний допуск (першої, другої або третьої форм) до державної таємниці, наданий відповідно до законодавства України.

Військовослужбовці за розголошення відомостей невійськового характеру, що становлять державну таємницю, несуть відповідальність за ст. 328. Якщо військовослужбовець розголошує відомості військового характеру, які містять державну таємницю, то він за відсутності в його діях ознак державної зради підлягає відповідальності за ст. 422. У випадку, коли особа після звільнення або демобілізації зі Збройних Сил України чи з установ оборонного значення розголошує відомі довірені їй раніше або які стали відомі у зв’язку з виконанням попередніх службових обов’язків відомості (військового та будь-якого іншого характеру), що містять державну таємницю, вона несе відповідальність за ст. 328.

Громадяни, яким випадково стали відомі відомості, що містять державну таємницю, і які потім їх розголосили, не є суб’єктами цього злочину і тому притягнуті до кримінальної відповідальності за цією статтею бути не можуть.

Не можуть бути суб’єктами цього злочину і громадяни, які розголосили відомості, що становлять державну таємницю, до яких вони не мали доступу в установленому порядку, або які не стали їм відомі у зв’язку з виконанням службових обов’язків.

Суб’єктивна сторона злочину характеризується як умислом (прямим і непрямим), так і необережністю (злочинною самовпевненістю і злочинною недбалістю).

Кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 2 ст. 328) є спричинення ним тяжких наслідків (наприклад, якщо відомості, що становлять державну таємницю, стали надбанням іноземної розвідки, або якщо розголошення державної таємниці спричинило значну шкоду обороноздатності, економіці або іншим державним інтересам України).

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 328 – позбавлення волі на строк від 2 до 5 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3 років або без такого; за ч. 2 ст. 294 – позбавлення волі на строк від 5 до 8 років.