43. Порушення вимог законодавства про охорону праці (ст. 271 кк).

Стаття складається з двох частин, що містять заборонювальні норми. Родовим об’єктом злочину є безпека виробництва, тобто суспільні відносини, що забезпечують безпечні умови праці, випуск продукції, експлуатації певних підприємств, будівель та споруд, а також використання промислової продукції, і запобігають шкідливому впливу небезпечних та шкідливих виробничих факторів на індивідуально-невизначене коло громадян. Безпосереднім об’єктом злочину є безпека праці, тобто стан умов праці, за якого виключено вплив на працюючих небезпечних і шкідливих факторів виробництва. Додатковими необхідними безпосередніми об’єктами злочину є здоров’я людини. Додатковими факультатив­ними безпосередніми об’єктами злочину є життя людини та власність. Потерпілими від злочину є штатні працівники підприємства, тимчасові робітники та службовці, учні виробничого навчання, студенти, учні профтехучилищ, які проходять виробничу практику, та будь-які інші особи, діяльність яких пов’язана з цим виробництвом.

Об’єктивна сторона злочину (ч. 1 ст. 271) передбачає: 1) діяння у формі порушення вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів про охорону праці; 2) наслідки у вигляді заподіяння шкоди здоров’ю потерпілому; 3) причинний зв’язок між указаними діянням і наслідками.

Порушення вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів про охорону праці – це різноманітні дії чи бездіяльність, ознаки яких визначаються змістом порушених норм (законів, постанов, інструкцій, положень, правил, наказів, розпоряджень тощо). Наприклад, це може бути допуск до роботи з обслуговування та ремонту електроустаткування без проведення інструктажу; незабезпечення працівників засобами індивідуального захисту; організація роботи на висоті під час грози тощо. Шкода здоров’ю потерпілого – це заподіяння внаслідок порушення вимог законодавства про охорону праці хоча б одній особі легкого або середньої тяжкості тілесних ушкоджень.

Спеціальні питання кваліфікації та призначення покарання за цей злочин, тлумачення окремих термінів і понять, відмежування його від інших злочинів розкриваються в постанові Пленуму Верховного Суду України від 10 жовтня 1982 р. № 6 «Про практику застосування судами України законодавства у справах, пов’язаних з порушенням вимог законодавства про охорону праці».

Злочин є закінченим з моменту настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді заподіяння шкоди здоров’ю потерпілого (матеріальний склад).

Суб’єкт злочину спеціальний, тобто службова особа підприєм- ства, установи, організації або громадянин – суб’єкт підприємницької діяльності, на яких покладено обов’язки з дотримання правил охорони праці.

Суб’єктивна сторона злочину характеризується необережністю щодо наслідків. Саме порушення може бути умисним або необережним.

Кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 2 ст. 271) є спричинення ним: 1) загибелі людей; 2) інших тяжких наслідків.

Загибель людей – це смерть хоча б однієї особи. Інші тяжкі наслідки – це заподіяння хоча б одній особі тяжких тілесних ушкоджень або середньої тяжкості тілесних ушкоджень кільком особам, великі матеріальні збитки державній, громадській організації або громадянам, тривалий простій підприємства тощо.

Відповідальність за порушення спеціальних правил безпеки під час виконання робіт із підвищеною небезпекою, правил безпеки на вибухонебезпечних підприємствах (у цехах), правил ядерної або радіаційної безпеки, правил, що стосуються безпечного використання промислової продукції чи безпечної експлуатації будівель і споруд передбачена статтями 272–275. Службові особи, які зобов’язані забезпечувати дотримання вказаних правил, відповідатимуть за ст. 271 тільки у випадку, коли ними порушено загальні правила техніки безпеки, промислової санітарії або інші вимоги законодавства, що не є спеціальними.

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 271 – штраф до 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до 2 років, або обмеження волі на той самий строк; за ч. 2 ст. 271 – виправні роботи на строк до 2 років або обмеження волі на строк до 5 років, або позбавлення волі на строк до 7 років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 2 років або без такого.