44. Порушення правил безпеки на вибухонебезпечних підприємствах або у вибухонебезпечних цехах (ст. 273 кк).

Стаття складається з двох частин, що містять заборонювальні норми. Родовим об’єктом злочину є безпека виробництва. Безпосереднім об’єктом злочину є безпека на вибухонебезпечних підприємствах або у вибухонебезпечних цехах. Додатковим необхідним безпосереднім об’єктом злочину є здоров’я людини. Додатковими факультатив­ними безпосередніми об’єктами злочину є життя людини, власність, довкілля.

Об’єктивна сторона злочину (ч. 1 ст. 273) характеризується: 1) діянням у формі порушення правил безпеки на вибухонебезпечних підприємствах або у вибухонебезпечних цехах; 2) наслідками у вигляді створення загрози загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків, заподіянням шкоди здоров’ю потерпілого; 3) причинним зв’язком між указаними діянням і наслідками; 4) місцем вчинення злочину.

Порушення правил безпеки на вибухонебезпечних підприємствах або у вибухонебезпечних цехах полягає у діях, які заборонені відповідними правилами (наприклад, проведення роботи з використанням відкритого вогню у шахті з підвищеною концентрацією вугільного пилу), або бездіяльності – невиконанні дій, які винний міг і повинен був вчинити (неувімкнення вентиляції, невжиття заходів при вияв ленні того, що кількість вибухових речовин в певному складі пере­вищує допустиму тощо).

Місцем вчинення злочину є вибухонебезпечні підприємства або вибухонебезпечні цехи, тобто підприємства та цехи, функціонування яких пов’язане з постійною небезпекою (загрозою) вибуху. Під вибухом. звичайно розуміють процес вивільнення великої кількості енергії в обмеженому об’ємі за короткий проміжок часу. Під підприємством у ст. 273 розуміються виробничі установи, які: а) мають відокремлену територію, організаційну самостійність; б) займаються виробничою діяльністю – виготовленням чи ремо­нтом продукції виробничого призначення чи товарів народного споживання, добуванням корисних копалин, створенням сільськогосподарської продукції, наданням транспортних послуг тощо; в) на яких існує небезпека вибуху. Цех – це основний структурний підрозділ виробничого підпри­ємства, до якого можуть бути віднесені не підприємства в цілому, а їх окремі складові (дільниці, відділення, склади, лабораторії), а також установки, обладнання та інші об’єкти, що знаходяться поза межами підприємства.

Спеціальні питання кваліфікації та призначення покарання за цей злочин, тлумачення окремих термінів і понять, відмежування його від інших злочинів розкриваються в постанові Пленуму Верховного Суду України від 10 жовтня 1982 р. № 6 «Про практику застосування судами України законодавства у справах, пов’язаних з порушенням вимог законодавства про охорону праці».

Злочин є закінченим з моменту настання наслідків у вигляді створення загрози загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків або заподіяння шкоди здоров’ю потерпілого (матеріальний склад).

Суб’єкт злочину є спеціальним. Це особа, яка зобов’язана дотримувати правила безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою.

Суб’єктивна сторона злочину характеризується необережністю щодо наслідків. Саме порушення може бути умисним або необережним.

Кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 2 ст. 273) є спричинення ним: 1) загибелі людей; 2) інших тяжких наслідків. Про поняття “загибелі людей” та “інші тяжкі наслідки” див. перше питання до цієї теми.

Загибель людей – це смерть хоча б однієї особи. Інші тяжкі наслідки – це заподіяння хоча б одній особі тяжких тілесних ушкоджень або середньої тяжкості тілесних ушкоджень кільком особам, великі матеріальні збитки державній, громадській організації або громадянам, тривалий простій підприємства тощо.

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 273 – виправні роботи на строк до 2 ро­ків або обмеження волі на строк до 3 років, або по­збавлення волі на строк до 3 років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3 років або без такого; за ч. 2 ст. 273 – обмеження волі на строк до 5 років або позбавленням волі на строк від 2 до 10 років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3 років.