56. Незаконне переправлення осіб через держав­ний кордон України (ст. 332 кк).

Стаття складається з двох частин, що містять заборонювальні норми. Родовим та безпосереднім об’єктом злочину є порядок перетинання державного кордо­ну України.

Об’єктивна сторона злочину (ч. 1 ст. 332) виявляється у трьох формах: 1) організація незаконного переправлення осіб через державний кордон України; 2) керівництво незаконним переправлен­ням осіб через державний кордон України; 3) сприяння незаконно­му переправленню осіб через державний кордон України порада­ми, вказівками, наданням засобів або усуненням перешкод.

Організація незаконного переправлення осіб через державний кордон України – це передбачає схиляння інших осіб до перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України, але без відповідних документів та без дозволу відповідних органів державної влади, поєднане з розробкою планів такого перетинання та безпосередньою їх реалізацією.

Керівництво незаконним переправленням осіб через державний кордон України – це розпорядження діями осіб, які бажають неза­конно перетнути державний кордон України, з метою досягнення відповідного злочинного результату.

Сприяння вчиненню злочину порадами, вказівками, наданням засобів або усуненням перешкод може пролягати у на­данні порад і вказівок щодо найбільш зручних маршруту руху до державного кордону, місця і часу його незаконного перетинання тощо, у наданні транспортних засобів, тимчасового сховища, засобів маскування і засобів приховування слідів злочину, карт чи схем, у відволіканні уваги прикордонних нарядів тощо.

Переправлення через державний кордон України – це дії, спря­мовані на переведення (перевезення) осіб через умовну лінію, яка визначає межі території України.

Злочин є закінченим з моменту, коли винним виконано відповідні дії: організаційні дії по переправленню осіб через дер­жавний кордон України, дії по керівництву таким переправленням, надані необхідні поради, вказівки чи засоби для незаконного пере­тинання державного кордону України іншими особами або усунені відповідні перешкоди для цього, незалежно від того, чи фактично опинились особи, яких вони переправляють через державний кор­дон України, за межами України (формальний склад).

Суб'єкт злочину є загальним (фізична осудна особа, яка досягла 16-річного віку). Організатором і керівником переправлення осіб через держав­ний кордон України може бути одна й та сама особа. Якщо ж одна особа здійснювала організаторські дії, а інша – безпосередньо ке­рувала їх виконанням, їх дії підлягають кваліфікації за ч. 2 ст. 332.

На практиці злочин, передбачений ст. 332, найчастіше вчиню­ється спільними діями двох чи більше осіб. А тому кваліфікація його за ч. 1 ст. 332 може відбуватися лише в окремих випадках, коли йдеться, приміром, про дії «провідника-одинака», затриманого при переправленні ним однієї чи кількох осіб через державний кордон України.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.

Кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 2 ст. 332) є вчинення його: 1) повторно; 2) за попередньою змовою групою осіб.

Надання громадянами України іноземним громадянам і особам без громадянства допомоги в незаконному перетинанні державного кордону України за відсутності ознак цього злочину тягне адміністрати­вну відповідальність за ч. 2 ст. 206 КпАП.

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 332 – позбавлення волі на строк від 2 до 5 років, з конфіскацією транспортних або інших засобів вчинення злочину; за ч. 2 ст. 332 – позбавлення волі на строк від 3 до 7 років з конфіскацією засобів вчинення злочину.