§ 3. Встановлення опіки, піклування над

дитиною, яка є громадянином України,

але проживає за її межами, а також

над дитиною, яка є іноземцем, але проживає в

Україні. Визнання опіки, піклування,

встановлених за межами нашої держави.

Реєстрація актів цивільного стану громадян

України, які проживають за її межами

Згідно з ч. 1 ст. 288 СК опіка, піклування над дитиною, яка є громадянином України, але проживає за її межами, а також над дитиною, яка є іноземцем, але проживає в Україні, вста­новлюються за законом нашої держави. Опіка, піклування, вста­новлені за законом іноземної держави над дитиною, яка є гро­мадянином України, але проживає за її межами, є дійсними у нашій державі у разі відсутності заперечень консульської уста­нови або дипломатичного представництва України (ч. 2 ст. 288 СК). Наявність правила, закріпленого у ч. 2 ст. 288 СК, обумов­лена тим, що у деяких випадках компетентні органи іноземних держав можуть не визнавати опіку та піклування, встановлені органами опіки та піклування України, внаслідок чого призна­чені цими органами опікуни, піклувальники можуть бути позбавлені можливості захищати за межами нашої держави права й інтереси підопічних.

Консульським установам і дипломатичним представництвам України закон не надає права самостійно встановлювати опіку, піклування над громадянами нашої держави, які проживають за її межами. Відповідно до ч. 1 ст. 32 Консульського статуту

392

України обов'язком консула є лише вжиття заходів для вста­новлення опіки, піклування над неповнолітніми, недієздатни­ми або обмеженими у дієздатності громадянами України, які проживають у межах відповідного консульського округу. Про­те зазначені установи та представництва повинні охороняти права та інтереси дітей — громадян України, які проживають за її межами. Вони можуть заперечувати як проти встанов­лення опіки, піклування над конкретною дитиною, якщо вважа­ють, що для цього немає достатніх підстав, так і проти призна­чення певної особи опікуном, піклувальником у тому разі, коли вона, на їх думку, не зможе забезпечити належну охорону прав та інтересів підопічного. За таких умов опікуни, піклувальники втрачають правомочність вчиняти на території України будь-які дії, спрямовані на захист прав та інтересів підопічних.

Згідно з ч. З ст. 288 СК опіка, піклування, встановлені над дитиною, яка є іноземцем, за межами України за законами іншої держави, є дійсними у нашій державі. Тому опікуни, піклувальники мають право вчиняти в Україні усі необхідні для захисту прав та інтересів підопічних дії.

Реєстрація шлюбу, народження дитини, визнання батьків­ства, розірвання шлюбу громадян України, які проживають за її межами, провадиться у консульських установах або дипло­матичних представництвах України за її законами (ст. 289 СК). Це ж передбачено і ч. 1 ст. 33 Консульського статуту України.

Громадяни, як правило, звертаються до консульських уста­нов України для реєстрації народження, смерті, укладення або розірвання шлюбу, встановлення батьківства тощо.

Консульська установа України правомочна лише приймати клопотання громадян нашої держави, які постійно проживають на території відповідного консульського округу, про внесення змін, виправлень і доповнень до актових записів цивільного стану, поновлення втрачених записів, а також про зміну пріз­вища, імені та по батькові і надсилати їх на розгляд компетент­ним органам України.

У ст. 289 встановлене правило, відповідно до якого при реєстрації передбачених нею актів цивільного стану у консуль­ських установах або дипломатичних представництвах України застосовується законодавство нашої держави, якщо заінтере­совані особи є її громадянами. Положення про порядок реєст­рації консулом актів цивільного стану затверджується Мініс­терством юстиції і Міністерством закордонних справ України (ст. 35 Консульського статуту України).

Громадяни України, які проживають за її межами, мають право реєструвати акти цивільного стану не тільки у консуль-

393

ських установах або дипломатичних представництвах нашої держави, а й у компетентних органах іноземних держав за місцем свого постійного проживання. Згідно зі ст. 290 СК документи, видані компетентними органами іноземних держав на посвід­чення актів цивільного стану, здійснених за межами України за законами відповідних держав щодо громадян нашої держа­ви, іноземців і осіб без громадянства, є дійсними в Україні за умови їх консульської легалізації.

Легалізації підлягають свідоцтва про шлюб між громадяна­ми України та інших держав, свідоцтва про народження та смерть громадян нашої держави тощо. Як виняток із загально­го правила договорами України з іншими державами може бути передбачене взаємне визнання зазначених документів без їх легалізації. Ці документи прирівнюються до документів, виданих органами РАЦСу.

В Україні визнаються акти цивільного стану, зареєстровані за законами іноземних держав (ст. 292 СК). Однак документи, які посвідчують факти народження, укладення та розірвання шлюбу, встановлення батьківства тощо, є чинними лише за умови їх консульської легалізації.