§ 3. Аліментні зобов'язання мачухи, вітчима, падчерки, пасинка

Аліментні зобов'язання щодо взаємного утримання мачухи, вітчима, падчерки, пасинка належать до зобов'язань третьої черги. Обов'язок мачухи, вітчима утримувати малолітніх, не­повнолітніх падчерку, пасинка не зумовлений їх близьким спо­рідненням. Він є обов'язком мачухи, вітчима як членів сім'ї, який виникає лише тоді, коли малолітні, неповнолітні падчер­ка, пасинок є або були в минулому членами цієї сім'ї. Для виникнення аліментних відносин між падчеркою, пасинком і мачухою, вітчимом важливе значення має встановлення судом того факту, що падчерка, пасинок проживають спільно з ма­чухою, вітчимом, які надавали їм утримання, а потім відмови­лись робити це.

Зі змісту ч. 1 ст. 268 СК випливає, що право на одержання аліментів від мачухи, вітчима у падчерки, пасинка виникає, якщо:

1) вони є малолітніми, неповнолітніми, тобто особами, які не досягли 18 років;

316

2. проживають з мачухою, вітчимом;

3. у них немає рідних матері, батька, баби, діда, повнолітніх братів та сестер, тобто осіб, які згідно з правилами, встановле­ ними нормами глав 16 і 17 СК, зобов'язані у першу і в другу чергу утримувати своїх малолітніх, неповнолітніх дітей, внуків, братів і сестер, або якщо ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання;

4) мачуха, вітчим можуть надавати матеріальну допомогу. Ці умови утворюють юридичний склад, необхідний для

виникнення у малолітніх, неповнолітніх падчерки, пасинка суб'єктивного права на одержання аліментів від мачухи, вітчима, з якими вони проживають.

Таким чином, якщо суд встановить відсутність хоча б однієї з зазначених у ч. 1 ст. 268 СК умов, аліментний обов'язок мачухи, вітчима не повинен виникати. А якщо він виник, то за рішенням суду має бути припинений.

Обов'язок мачухи, вітчима щодо утримання падчерки, пасин­ка за наявності зазначених вище умов зберігається й після розірвання шлюбу з матір'ю, батьком малолітніх, неповнолітніх падчерки, пасинка¹.

Водночас навряд чи можна погодитись з думкою, відповід­но до якої після розірвання шлюбу з батьком, матір'ю дитини колишня дружина, колишній чоловік втрачають статус мачухи, вітчима навіть за умови подальшого спільного проживання, а отже, й обов'язок, пов'язаний з утриманням дитини, що виник до настання цієї події².

Згідно з ч. 2 ст. 268 СК суд може звільнити мачуху, вітчима від обов'язку щодо утримання падчерки, пасинка, або обмежи­ти його певним строком у разі: 1) нетривалого проживання з їх матір'ю, батьком; 2) негідної поведінки у шлюбних відносинах матері, батька дитини.

Нетривалість спільного проживання зазначених осіб може бути підставою для постановления судом рішення про відмову у задоволенні позову щодо стягнення аліментів з мачухи, віт­чима або обмеження обов'язку їх сплати певним строком.

Якихось формальних критеріїв, якими суд міг би керуватися при вирішенні питання про нетривалість спільного проживання вітчима, мачухи з матір'ю, батьком малолітніх, неповнолітніх пасинка, падчерки, закон не передбачає. У кожному конкрет-

¹ Див.: Советское семейное право. — М., 1982. — С 201—202; Совет­ ское семейное право. — К., 1981. — С. 171.

² Див.: Ромовська З.В. Сімейний кодекс України: Науково-практичний коментар. - К., 2003. - С 493.

317

ному випадку суд має визначати, чи є період спільного прожи­вання зазначених осіб нетривалим. Як зазначається в юридич­ній літературі, відповідно до існуючої практики суди визнають нетривалим спільне проживання протягом менше десяти років'.

Суд має право постановити рішення про відмову у задово­ленні позову про стягнення аліментів або про обмеження їх стягнення певним строком також у разі негідної поведінки у шлюбних відносинах матері, батька дитини. Треба звернути увагу на ту обставину, що у законі йдеться про негідну пове­дінку матері, батька дитини у шлюбних відносинах, тобто про їх поведінку стосовно другого з подружжя або дитини.

Негідна поведінка — категорія оцінна. Такою може бути визнана поведінка, яка суперечить не тільки вимогам закону, а й моральним засадам суспільства. Закон не встановлює критеріїв, на підставі яких суд може встановлювати факти негідної пове­дінки у шлюбних відносинах матері, батька дитини, на утри­мання якої мають присуджуватись аліменти з мачухи, вітчима. Вирішення цього питання віддається на розсуд суду.

Уявляється, що такими фактами можуть бути факти систе­матичного пияцтва батька, матері дитини, насильства щодо другого з подружжя або дитини, поширення неправдивих ві­домостей про них тощо. Суд повинен розглядати подані заінте­ресованими особами докази негідної поведінки у шлюбних від­носинах матері, батька дитини й давати їм оцінку.

Отже, факти негідної поведінки зазначених осіб мають вста­новлюватися судом. Однак їх доведення покладається проце­суальним законом (ст. ЗО ЦПК) на мачуху, вітчима, які можуть подавати будь-які докази (наприклад, письмові показання свід­ків, документи, висновки експертів тощо) такої поведінки.

Обов'язок мачухи, вітчима утримувати падчерку, пасинка при­пиняється у разі: 1) досягнення нею, ним повноліття; 2) якщо мати, батько, баба, дід, повнолітні брати і сестри мають можли­вість надавати утримання падчерці, пасинку; 3) якщо платники аліментів не мають можливості надавати матеріальну допомогу падчерці, пасинку.

Сімейне законодавство передбачає також обов'язок падчерки, пасинка утримувати мачуху, вітчима. Так, згідно з ч. 1 ст. 270 СК повнолітні падчерка, пасинок зобов'язані утримувати не­працездатних мачуху, вітчима, якщо вони потребують матері­альної допомоги і якщо вони надавали падчерці, пасинкові

¹ Див.: Ромовська З.В. Сімейний кодекс України: Науково-практичний коментар. — К., 2003. - С 494.

систематичну матеріальну допомогу не менш як п'ять років, за умови, що падчерка, пасинок можуть надавати матеріальну до­помогу.

Таким чином, право на одержання матеріального утримання від повнолітніх падчерки, пасинка мачуха і вітчим мають, якщо:

1. вони є непрацездатними за віком, тобто досягли пенсій­ ного віку, встановленого законом, або за станом здоров'я, тобто є інвалідами І, II або III групи;

2. потребують матеріальної допомоги, тобто якщо їх заро­ бітна плата, пенсія, доходи від використання належного їм май­ на, інші доходи не забезпечують цим особам прожиткового мінімуму, встановленого законом;

3. надавали падчерці, пасинкові систематичну матеріальну допомогу не менш як п'ять років;

4. падчерка, пасинок можуть надавати матеріальну допо­ могу.

У ч. 2 ст. 270 СК закріплені ще дві умови, необхідні для виникнення у мачухи, вітчима суб'єктивного права на одер­жання аліментів від повнолітніх падчерки, пасинка. Відповід­но до неї обов'язок падчерки, пасинка по утриманню мачухи, вітчима виникає, якщо у мачухи, вітчима немає чоловіка, дружини, повнолітніх дочки, сина, братів та сестер (тобто осіб, які згідно з правилами, встановленими нормами глав 9, 16 і 17 СК, зобов'язані утримувати своїх дружину, чоловіка, батьків, братів та сестер) або якщо ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання.

Зазначені умови утворюють юридичний склад, необхідний для виникнення у непрацездатних мачухи, вітчима, які потребу­ють матеріальної допомоги, суб'єктивного права на одержання аліментів від повнолітніх падчерки, пасинка.

Отже, якщо суд встановить відсутність хоча б однієї з зазна­чених у ст. 270 СК умов, необхідних для виникнення у непра­цездатних мачухи, вітчима, які потребують матеріальної допомо­ги, суб'єктивного права на одержання аліментів від повноліт­ніх падчерки, пасинка, аліментний обов'язок останніх не пови­нен виникати. А якщо він виник, то за рішенням суду має бути припинений.

Обов'язок повнолітніх падчерки, пасинка утримувати мачуху, вітчима не обмежується певним строком, якщо останні є непра­цездатними за віком, і в принципі може зберігатись довічно. Якщо ж мачуха, вітчим є непрацездатними за станом здоров'я, аліментний обов'язок падчерки, пасинка може зберігатися про­тягом строку інвалідності.

318

319

11.417

§ 4. Аліментні правовідносини між фактичними вихователями і вихованцями

Аліментні зобов'язання фактичних вихователів і вихованців належать до зобов'язань третьої черги. Згідно зі ст. 269 СК обов'язок надавати матеріальну допомогу дитині може бути покладений на осіб, у сім'ї яких вона виховувалася, якщо у неї немає батьків, баби, діда, повнолітніх братів та сестер, за умови, що ці особи можуть надавати матеріальну допомогу. У такому разі підставою виникнення аліментного обов'язку закон вважає факт прийняття дитини у сім'ю на постійне виховання й утри­мання (фактичне виховання) без її усиновлення або встанов­лення над нею опіки, піклування. Це юридичний факт, з яким закон пов'язує настання певних юридичних наслідків.

Особи, які беруть дитину у свою сім'ю на постійне вихо­вання й утримання, називаються фактичними вихователями, а дитина, прийнята у сім'ю, — вихованцем. Фактичними вихова­телями можуть бути родич дитини, особа, яка є її біологічним батьком, але батьківство якої у встановленому законом поряд­ку не визнане, а також будь-яка інша повнолітня дієздатна особа, яка не є родичем дитини.

Аліментний обов'язок фактичного вихователя щодо свого вихованця виникає лише у тому разі, коли вихователь, який бере дитину на постійне виховання й утримання у свою сім'ю, згодом відмовляється від виконання цього обов'язку, хоч ди­тина продовжує потребувати матеріальної допомоги, яку не може одержати від своїх батьків, баби, діда, повнолітніх братів і сестер у зв'язку з тим, що не має їх, а фактичний вихователь може надавати матеріальну допомогу.

Таким чином, зі змісту ст. 269 СК випливає, що обов'язок, пов'язаний з наданням матеріальної допомоги малолітнім, не­повнолітнім дітям, не завжди породжується родинними відно­синами. Підставою виникнення аліментних зобов'язань між фактичними вихователем і вихованцем є не родинні відносини (їх може й не бути), а юридичний факт — проживання дитини однією сім'єю з фактичним вихователем.

Отже, право на одержання матеріальної допомоги від фак­тичного вихователя у вихованця виникає, якщо:

1) він був прийнятий у сім'ю на виховання, протягом певного часу виховувався в ній, перебував на утриманні фактичного вихователя і проживав як член його сім'ї;

2) у нього немає батьків, баби, діда, повнолітніх братів і сестер, тобто осіб, які відповідно до правил, встановлених нор-

320

мами глав 16 і 17 СК, зобов'язані насамперед утримувати своїх малолітніх, неповнолітніх дітей, внуків, братів та сестер;

3) фактичний вихователь може надавати матеріальну допомогу.

Зазначені умови утворюють юридичний склад, необхідний для виникнення у вихованця суб'єктивного права на одержан­ня матеріальної допомоги від фактичного вихователя.

Суд має встановлювати наявність усіх передбачених ст. 269 СК умов, необхідних для виникнення у вихованця зазначено­го права. За відсутності хоча б однієї з них аліментний обов'язок фактичного вихователя не повинен виникати. А якщо він ви­ник, то за рішенням суду має бути припинений.

Треба звернути увагу на те, що згідно з п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім'ю України" при розгля­ді справ про стягнення аліментів на неповнолітню дитину з осіб, які фактично її виховували й утримували, суд має всебіч­но перевіряти, чи справді відповідач узяв дитину на постійне виховання й утримання, а потім відмовився від взятих на себе обов'язків. При цьому треба мати на увазі, що сам по собі факт проживання дитини з відповідачем не може бути підставою для задоволення позову. Це лише один із доказів, що підтверд­жує позовні вимоги у тих випадках, коли з аналізу взаємовід­носин, що склалися у сім'ї, вбачається, що особа взяла на себе обов'язок постійно утримувати і виховувати дитину.

Таким чином, час, протягом якого дитина перебувала на вихованні й утриманні, має враховуватись як одна з обставин, що свідчить про справжні наміри фактичного вихователя. Водно­час якщо дитина перебувала на вихованні й утриманні нетри­валий час, але встановлено, що фактичний вихователь брав її з наміром постійно виховувати й утримувати, аліменти на дити­ну мають стягуватися'.

У деяких випадках дитина може перебувати на вихованні й утриманні інших осіб тимчасово, наприклад, у зв'язку з хворо­бою батьків, перебуванням їх у відрядженні, у відпустці тощо. За таких умов з цих осіб не можуть бути стягнуті аліменти відповідно до ст. 269 СК, оскільки незважаючи на те, що на­дання ними дитині матеріальної допомоги було систематич­ним, у зазначених осіб не було наміру постійно виховувати й утримувати її.

¹ Див.: Якименко О.О. Підготовка аліментних справ до судового розг­ляду. — Вінниця, 1999. — С 54.

321

Сімейним законодавством передбачені взаємні права та обов'язки щодо утримання фактичних вихователів і вихованців (статті 269 і 271 СК). Так, у ст. 271 СК закріплені умови, необхідні для виникнення у непрацездатних фактичних вихова­телів права на одержання аліментів від повнолітніх вихованців. Згідно з нею таке право у фактичних вихователів виникає,

якщо:

1. вихованець до досягнення повноліття не менш як п'ять років проживав із фактичним вихователем однією сім'єю;

2. фактичний вихователь є непрацездатним за віком, тобто досяг пенсійного віку, встановленого законом, або за станом здоров'я, тобто є інвалідом І, II або III групи;

3. фактичний вихователь потребує матеріальної допомоги, тобто його заробітна плата, пенсія, доходи від використання належного йому майна, інші доходи не забезпечують йому вста­ новленого законом прожиткового мінімуму;

4. у фактичного вихователя немає дружини, чоловіка, пов­ нолітніх дітей, братів і сестер, тобто осіб, які відповідно до правил, закріплених нормами глав 9, 16 і 17 СК, зобов'язані утримувати своїх дружину, чоловіка, батьків, братів і сестер;

5) ці особи з поважних причин не можуть надавати йому належного утримання;

6) вихованець може надавати матеріальну допомогу. Зазначені умови утворюють юридичний склад, необхідний

для виникнення у непрацездатного фактичного вихователя, який потребує матеріальної допомоги, суб'єктивного права на одер­жання аліментів від повнолітнього вихованця.

Отже, якщо суд встановить відсутність хоча б однієї з цих умов, аліментний обов'язок повнолітнього вихованця не пови­нен виникати. А якщо він виник, то за рішенням суду має бути припинений.