§ 3. Права та обов'язки неповнолітніх батьків

Батьківські права та обов'язки неповнолітніх батьків уперше в українському сімейному законодавстві закріплені в окремій статті СК — ст. 156. Такі права й обов'язки виника­ють у осіб, які досягли 14-річного віку, у разі народження у них дитини. Передбачені законом особливості реалізації не­повнолітніми батьками своїх батьківських прав та виконан-

¹ Див.: Антокольская М.В. Семейное право. — М., 1999. — С 197.

² Див.: Сімейне право України. — К., 1997. — С. 119; Антокольская М.В. Семейное право. — М., 1999. — С 197; Гражданское право. — Т. 3. — М., 1999. — С. 407; Сімейне право України. — К., 2002. — С 215.

256

ня ними батьківських обов'язків обумовлені об'єктивними при­чинами і спрямовані на захист прав та інтересів як дитини, так і батьків.

Частина 1 ст. 156 СК встановлює, що неповнолітні батьки мають такі ж права та обов'язки щодо дитини, як і повнолітні батьки, і можуть здійснювати їх самостійно. Але це здійснення передбачає вчинення вольових дій, у тому числі тих, які пов'яза­ні з вихованням дітей, представництвом їх інтересів та збіль­шенням обсягу їх цивільної дієздатності. Здійснення права на виховання дитини передбачає достатню зрілість її батька або матері. Тому, як правило, при здійсненні батьківських прав неповнолітніми батьками, виникають проблеми.

Треба розрізняти дві ситуації: 1) народження дитини у непов­нолітніх батьків, які перебувають у шлюбі між собою; 2) на­родження дитини неповнолітньою жінкою, яка не перебуває у шлюбі. У першому випадку згідно з ч. 2 ст. 34 ЦК у неповно­літніх батьків виникає повна цивільна дієздатність з моменту реєстрації шлюбу. Тому необхідність здійснення ними бать­ківських прав і виконання батьківських обов'язків у повному обсязі не викликає сумніву. У другому випадку питання про наділення неповнолітньої жінки, яка народила дитину поза шлюбом, і батька її дитини повною цивільною дієздатністю вирішується у встановленому законом порядку. Так, відповід­но до ч. 1 ст. 35 ЦК повна цивільна дієздатність може бути надана неповнолітній особі, яка записана матір'ю або батьком дитини. Це здійснюється згідно з рішенням органу опіки та піклування за заявою заінтересованої особи і за письмовою згодою батьків (усиновлювачів) або піклувальників, а у разі відсутності такої згоди повна цивільна дієздатність може бути надана за рішенням суду (ч. 2 ст. 35 ЦК).

Проте треба зазначити, що і в СК, і в ЦК не врегульовані питання, пов'язані з правовим становищем матері, яка не досягла 14 років. Уявляється, що над нею відповідно до ч. З ст. 243 СК має бути встановлена опіка. Адже сама матір як малолітня дитина не може пред'явити позов про визнання батьківства. Згідно з ч. З ст. 128 СК такий позов може бути пред'явлений опікуном дитини або особою, яка утримує й виховує дитину. Отже, лише неповнолітні батьки мають такі самі права й обов'яз­ки щодо дитини, як і повнолітні батьки, і можуть здійснювати їх самостійно.

З урахуванням сказаного важко погодитись з 3. Ромовською, яка вважає, що раннє батьківство і материнство не робить осо­бу повнолітньою, тобто не позбавляє її статусу дитини, а її

257

батьків права керувати нею'. Справді, неповнолітні мати й батько не стають повнолітніми, однак, як вже зазначалось, відповідно до ч. З ст. 35 ЦК їм може бути надана повна цивільна дієздат­ність.

Треба зазначити, що самостійне здіснення неповнолітніми батьками їх батьківських прав і виконання батьківських обов'яз­ків, як слушно зазначає 3. Ромовська, наражається на низку труднощів та перешкод. Так, утримання такими батьками своєї дитини неможливе внаслідок їх матеріальної нестабільності або неспроможності². До того ж вони самі мають право на одер­жання аліментів від своїх батьків (ст. 180 СК).

Згідно з ч. 2 ст. 156 СК неповнолітні батьки мають право на звернення до суду за захистом прав та інтересів своєї дити­ни, тобто вони можуть бути її законними представниками у сфері не тільки матеріальних, а й цивільно-правових відносин. Неповнолітні батьки у суді мають право на безоплатну право­ву допомогу (ч. З ст. 156 СК).