Ураження электричним током, послідовність заходів

1. Важливими чинниками є: проходження дихальніх шляхів, дихання та кровообіг.

2. При ураженні електричним током головним джерелом небезпеки є - остановка серця або дихання.

3. Раніш ніж приступити до надання допомоги потерпілому, розглятьте місце випадкана предмет наявності упавшого проводу або других джерел електричного току.

4. Якщо потерпілий знаходиться в транспортному засобі з упавшими на нього проводами високої напруги, не торкайтесь до транспортного засобу. Потерпілому слід попросити виплигнути з машини не торкаючись кузова.

5. Р еанімація та регуляція об’єму рідини.

6. Контроль аритмії – круглодобове зняття ЭКГ.

7. Виходячі із того, що травми більш серйозні, ніж

здаються на перший погляд, оскільки враження електричним током поширюється в середину тіла. Щукайте ознаки двух очагів ураджень, так як електричний струм входить в тіло з однієї сторони, а виходить з другої сторони. Закрийте вхідну і вихідну рани чистими пов’язками.

8. Відсліджуйте у мочі ознаки міоглобинурії – результат ураження мишечної тканини. якщо моча коричневого або темно-червоного коліру, визначить доцільність вливання рідини маннитола і NaHCO₃

9. Негайно транспортуйте потерпілого в лікарню.

12. Основні санітарно-гігієнічні вимоги до розміщення підприємств

Створення здорових та безпечних умов праці починається з правильного вибору майданчика для розміщення підприємства та раціонального розташування на ньому виробничих, допоміжних та інших будівель та споруд.

Вибираючи майданчик для будівництва підприємства, тркба враховувати:

• аерокліматичні характеристика та рельєф місцнвості,

• умови туманоутворення та розсіювання в атмосфері промислових викидів.

Не можна розміщувати підприємства поблизу джерел водопостачання; на ділянках забруднення органічними та радіоактивними речовинами, в місцях можливих підтоплень тощо. Слід зазначитит, що при виборі місця розміщення підприємства необхідно враховувати вплив вже існуючих джерел викидів та створюваного ними тла забруднення.

Вирішуючи питання зонування великого значення слід надавати переважаючому напрямку вітрів та рельєфу місцевості. Виробничу зону розташовують з підвітряного боку відносно інших зон. Умісцях організованого повітозабору системами вентиляції (кондиціонування) повітря вміст шкідливих речовин у зовнішньому повітрі не повинен перебільшувати 30% ГДК для повітря робочої зони виробництв. При розміщенні будівель відносно сторін світу необхідно прагнути до створення сприятлтвих умов для природного освітлення. Відстань між будівлями повинна бути не менше найбільшої висоти однієї з протилежних будівель (щоб не не затіняли одне одну).

Виробничі будівлі та споруди, як правило, розташовують за ходом виробничого процесу. При цьому їх слід групувати з урахуванням спільності санітарних та протипожежних вимог, а також з урахуванням споживання електроенергії, руху транспорту та людських потоків.

Джерела забруднення хімічними, фізичними чи біологічними чинниками повинні відокремлюватися від житлової забудови санітарно-захисними зонами (СЗЗ). Для таких підприємств встановлені слідуючі розміри СЗЗ відповідно до класу шкідливості підприємств: I клас – 1000 м, II клас – 500 м, III клас – 300 м, IV клас – 100 м, V клас – 50 м.

До I, II, III класів щкідливостей відносяться підприємства хімічної, металургічної промисловості, підприємства з добутку руди, виробництва будівельних матеріалів.

До IV класу, поряд з підприємствами хімічної та металургічної промисловості, належать підприємства металооброблювальної промисловості з чавунним (до 10 000 т/рік) та кольоровим литвом (100 т/рік), виробництва будівельних матеріалів,оброблення деревини, підприємства текстильної, легкої, харчової промисловоісі.

До V класу, крім деяких підприємств хімічної та металургічної промисловості, належать підприємства металооброблювальної промисловості з термічним обробленням без ливарних цехів, великі друкарні, меблеві фабрики.

Велике значення з санітарно-гігієничної точки зору має благо устрій територій, що включає озелення, обладнання тротуарів, майданчиків для відпочинку,, занять сротром та інш. Озеленні ділянки повинні складати не менше 10 – 15% загальної площі підприємства.

Для збирання та зберігання виробничих відходів потрібно відвести спеціальні ділянки з огородженням та зручним під’їздом.