15. Випробування устаткувіння на герметичність

Відповідно до “Правила будови і безпечної експлуатації посудин, що працюють під тиском” на основі, спеціальних вказівок посудини, що працюють із горючими, вибухонебезпечними або токсичними газами й рідинами, випробовують на щільність (герметичність) у строки, установлювані з урахуванням місцевих умов і затверджені головним інженером підприємства.

Випробування на герметичність полягають у створенні в апарату або трубопроводі максимально дозволеного робочого тиску й контролю його падіння протягом не менш 4 годин при періодичній перевірці та 24 години для занову встановлюваних посудин.

Посудина вважається витримала випробування на щільність і придатність до експлуатації, якщо падіння тиску за одна година не перевищує:

• 0,1% для токсичних речовин,

• 0,2% для пожежо – і вибухонебезпечних середовищ,

• 0,2% для знову встановлюваних посудин,

• 0,5% для посудин, що піддаються повторному випробуванню.

Якщо втрати тиску при випробуванні перевищують норми, то необхідно знайти місця витоку. Для цього використовують галоидний течепошукач або обмазують шви, сальники, арматури і роз’ємні з’єднання мильним розчином.

В якості галоидного течепошукача використовують газ–випробувач, до якого додаються мікродомішоки фреону–12 або фреону–22.

В інших течепошукачах пробним газом служить гелій, що являється мас–спектрометром для газового аналізу. Такий прилад дозволяє вловлювати малі течі, але являється громіздким і складним в експлуатації.

Застосовують також радіоактивні течепошукачі, пробною речовиною яких є радіоактивний газ.

Після виявлення місць витоку тиск повинне бути повністю знято, а причини пропусків усунуті. Усунення дефектів і підтяжка кріпильних з'єднань, а також відстукування корпусу посудини, які знаходяться під тиском не допускаються. Після усунення дефектів випробування на герметичність проводять повторно.

“Правила” регламентують:

• порядок проведення самого випробування,

• визначений час, протягом якого поступово підвищують тиск,

• число й періодичність зупинок у подачі тиску для перевірки апарата на відсутність пропусків середовища,

• порядок підготовки апарата та іспитового середовища,

• заходи, що забезпечують безпеку персоналу при проведенні випробування.

Стан герметичності устаткування повинно систематично перевірятися в процесі експлуатації. Особливу увагу збертають на:

• ущільнювальні пристрої,

• фланцеві і нарізні з’єднання трубопроводів і арматури,

• на самі арматури,

• знімні деталі, люки,

• зварені шви й інші мало надійні відносно герметичності місця.

Візуальне порушення герметичності виявляється по патьоках, масляним плямам (що особливо помітно на ізоляції), пальотам солей, по “пітливості” у місцях зварювання. Місця витоків в устаткуванні зі зрідженими газами можна помітити по скупченню снігоподібної маси. Про порушення герметичності свідчать краплі та калюжи продуктів, іноді тихий шум і свист вихідного газу.

Витік багатьох речовин можна визначити індикаторними папірцями, просоченими різними реактивами, що змінюють свій колір з появою в повітрі газів або пар продукту.

Іноді для виявлення витоку газів, до них домішують речовини, що сильно пахнуть – одоранти. Вони повинні бути нетоксичними, летучими, не викликати корозії, слабко адсорбуватись навколишніми предметами. Найчастіше в якості одорантів застосовують суміші органічних меркаптанів і сульфідів у кількості 15 – 30 г на 1000 м³ газу.