
- •Введення
- •Лекція 1 Введення в дисципліну “Охорона праці в галузі” Основні питання теми
- •Основні поняття в області охорони праці
- •2. Системи управління охороною праці на підприємстві (суоп).
- •Лекція 2
- •Тема 2. Шкідливі та небезпечні чиннкики Основні питання
- •Мікроклімат виробничих приміщінь та нормалізація параметрів мікроклімату.
- •2. Забруднення повітря виробничих приміщень
- •3. Освітлення виробничих приміщень.
- •Вібрація.
- •6. Інфразвук
- •7. Ультразвук
- •8. Іонізуючі випромінювання
- •9. Електромагнітні поля
- •10. Тепло та його дія на організм робітника.
- •10.1. Визначення ступеня опіків
- •10.2 Лікування опіків
- •10.3. Опік дихальних шляхів димом.
- •11. Засоби індивідуального захисту (зіз)
- •Ураження электричним током, послідовність заходів
- •12. Основні санітарно-гігієнічні вимоги до розміщення підприємств
- •Лекція 3 Тема. Потенційно небезпечні об'єкти в зоні розміщення хімічних підприємств Основні питання
- •1. Потенційно небезпечні об'єкти в зоні розміщення хімічних підприємств
- •2. Основні положення безпечної експлуатації трубчастих печей.
- •Інженерно-технічні заходи, що спрямовані на забезпечення безпечного функціонування трубчастих печей.
- •Характеристика найнебезпечніших аварійних ситуацій при експлуатації трубчастих печей.
- •Причини вибухів і пожеж у топковому просторі печей
- •Причини пожеж поза піччю
- •Причини пожеж на продуктопроводі “до” та “після” печі
- •3. Характеристика теплообмінників, які застосовують на об'єктах хімічної промисловості.
- •4. Безпечна експлуатація абсорберів.
- •5. Безпечна експлуатація десорберов
- •6. Газгольдери
- •7. Ректифікаційні колони
- •8. Компресори
- •9. Насоси
- •10. Трубопроводи і арматура
- •11. Аварійне відключення встаткування
- •12. Герметичність нерухливих частин апаратів і трубопроводів.
- •13. Вимоги до сходів і площадок по безпечній експлуатації устаткування.
- •14. Герметичність – умова попередження нещасних випадків, отруєння, аварій
- •15. Випробування устаткувіння на герметичність
- •16. Заходи безпеки при роботі з ручним інструментом
- •Вимоги безпеки після закінчення роботи
- •Вимоги безпеки в аварійних ситуаціях
- •Лекція 4.
- •Тема 4. Пожаробезопасное технологічне й допоміжне устаткування Основні питання
- •Література
- •1. Основні причини пожеж
- •2. Небезпечні та шкідливі чинники, що пов’язані з пожежами
- •3. Категорі приміщень та будівель за вибухопожежною та пожежною небезпекою
- •Категорія д. Негорючі речовини та матеріали в холодному стані.
- •4. Класифікація вибухо- та пожежонебезпечних приміщень (зон)
- •5. Вимоги пожежної безпеки до технологічного встаткування
- •6. Способи припинення горіння та основні вогнегасні речовини
- •6.1. Основні способи припинення горіння
- •7. Основні вогнегасні речовини
- •8. Установки та засоби гасіння пожеж
- •9. Вогнегасники
- •10. Протипожежне водопостачання.
- •Порядок дій у разі пожежі
- •Смолоскипові системи.
- •Аварійні ємності
- •14. Вогнеперепонувачі та запобіжні затвори
- •15. Запобіжні мембрани та клапани
- •15. Автоматична система придушення вибухів
- •Питання для самоперевірки
- •Література Основна література
8. Компресори
На нафтопереробних та нафтохімічних підприємствах експлуатується велика кількість поршеневих та центробіжних компрессорів. На компресію повітря і газів витрачається 40% від всіх енерговитрат.
Поршеневі компресори в порівнянні з центробіжними характеризуються можливістю стиску газу до значних параметрів тисків при меньшій потужності, а також з меньшими витратами енергії.
Вони мають ряд недоліків, які характерні всім машинам з поступово – зворотнім пересуванням:
великі габарити,
значна маса фундаментау,
тихий хід,
наявність частин,які швидко зношуються,
пульсюча подача газу, яка визиває вібрацію.
Принцип стиску, що застосовується в центробіжних компресорах, забезпечує їх велику потужність при овіносно меньших тисках нагнітання в пррівнянні із поршневими компресорами. Для турбокомпресорів характерно:
їх можно безпосередньо з’єднувати із електродвигунами які швико рухаються,
з’єднувати з паровими та газовими турбінами,
вони компактні,
відрізняються равномірною подачею,
чистотою подаваємого газу, який не забрудненийг мазтилом (смащуються тільки пвдшипники і редуктори).
При стиску повітря без охолодження (адіабатичний процес) до 1 МПа його температура дорівнює приблизно 300°С, при стиску 2 МПа − 418°С, а при 5 МПа − 563°С. Якщо температура зростає то:
коефіцієнт корисної дії компресора падає,
знижується міцність металу машини,
різко посилюється розпад змащувальних мастил,
виникає можливість вибуху продуктів цього розпаду.
Тому необхідно надійне охолодження компрессора. Застосовують зазвичай водяне та повітряне охолодження – остання перевага для компресорів малої потужності і тиску, головним чином пересувних.
При водяному охолодженні охолоджують стінки і кришку циліндрів, а в багатоступеневих компресорах після кожного ступеня стиску використовують специальні виносні холодильники для охолодження газу.
Для нагляду за водою та її температурою злив відпрацьованої воды здійснюється без тиску (з разривом струї) у зливну відкриту воронку, яку встановлено в зручному для нагляду меісці.
Крупні компресорні установки мають автоматичну сигналізацію та блокувальні пристрої, які зупиняють компресор при зростанні температури відпрацьованої води вище ніж передваченої регламентом.
Для запобігання утворення відкладень в системі, допускається жорсткість охолодженої води не більше 7 мг–экв/л, а вміст в ній біологічних та механічних домішок – не більше 40 мг/л. Водяне охолодження включають до пуску компресора, а припинення подачи води або стійке зростання її температурыи розглядаються як передаварійний стан, тому компресорну установку зупиняють.
Компресори повинні бути ізольовані від тепла, мати автоматичне скидання надмірного тиску, а також систему контролю положення поршня.
Велике значення для безпнчної роботи компресорів має правильна організація змащення. Мастила при перегріві підвергаються розпаду з виділеннням водню, легких вуглеводнів, які утворюють з повітрям вибухонебезпечні суміші. При разкладі мастил на стінках циліндрів, клапаних приладів, трубопроводів відкладаються тверді продукти разкладу: сажа, смоли, асфальтени и карбоіди, які утворюють “нагар”, що порушує нормальну роботу механізмів компресора. При надлишках мастил, мастила розпилюються, утворюють так називаємий туман, який при означенній концентрації мастила в повітрі може вибухнути.
Правилами визначено, що змащення повітряних компресорів та сорта мастил, які використовуються, повинні відповідати вимогам завода-виготовителя або рекомендаціям спеціалізованих установ. Для змащення циліндрів і сальників газових компресорів повинні використовуватись мастила з температурою спалаху не меньше ніж на 20°С више температури газу.
Кількість мастила для кожного типу компресора строго обмежено (в г/м2 змаженної поверхні) і підтримується на заданому рівні. Уменьшение розкладу мастил та утворення нагару досягається також тим, що після кожної ступені стиску повітря (газ) проходить через промежні холодильники, які конденсують пари змащувальних мастил і через масловіддалителі, які виділяють конденсат мастил із потоку газу.
Суттєве значеня має сама система змащення компресора.
В поршеневих компресорах передбачено дві системи змащування:
перша − для циліндрів і сальників,
друга − для механізмів пересування.
В центробіжних компресорах існує зазвичай одна система для змащування коренних підшипників і передач редукторів.
Найбйльш досконалою являється централізоване циркуляційне зиащення під тиском мастила, яке здійснюється невеликими плунжерними насосами − лубрикаторами. За всіма системами змащення необхідний постійний нагляд. Відпрацьоване мастило повинно періодично замінюватися.
В залежності від компресуємих газів виникає необхідність додержання спеціальних вимог безпеки:
не допустиме знаходження конденсату у циліндрах компрессорів для вуглеводневих газів. Це явищезапобігається регулюванням термодинамічного режиму холодильників та застосуванням спецііальних важко розчинних мастильних сумішей (циліндрового мастила, вапору і гудрону).
для запобігання підсосу в газові компресори повітря, всмоктувальні лінії повинні знаходжуватися під постійним надлишком тиску газу.
При роботі водневих компресорів основна увага приділяється забезпеченню герметичності, оскільки водень має дуже низьку нижню концентраційну межу гагорання 4% (об.) і навідь невелике його виділення може утворити в приміщенні вибухонебезпечне середовище.
При компресуванні кисню недопустимий його контакт з любими видами мастил, оскільки вони швидко окислюються та запалюються. Тому для змащування використовують:
водоглицеринову емульсію,
фторопластові органічні та інші мастила, які не окислюються киснем,
застосовують компресори сухого терт, що працюють без мастил.
Ацетилен компримують в специальних компресорахз наступними характеристиками:
швидкість пересування поршня не більше 0,7 м/с,
температура після клапану, що нагнітає тиск, охолодження на кожній ступени стиску не више 140°С,
тиск − не вище 2,6 МПа,
для запобігання утворення вибухової ацетиленістоі міді в цих компресорах не допускається застосування міді та сплавів, що вмішують більше 70% міді.
В повітрянихх компресорах можливе виникнення вибухонебезпечних сумішей навідь при невеликих кількостях горючих газів, які поступають з забираемим повітрям. Тому повітря забирають із зони, якае вміщує домішок горючих газів та пилу, на висоті не меньше 2 − 3 м від рівня землі і очищують в фільтрах різної конструкції (наприклад, виготовлені із пластин, прослчених висціновим мастилом або із спеціальних волокон).
Системи постачання стислого повітря повинні мати високий рівень надійності, оскільки зупинка його подачі для контрольно – вимірювальних приладів і автоматики (КВПіА) робитьт технологічні установки неуправляємими. Щоб передбачити серйознв аварії передбачається 100% – ве резервування компресорів, шо постачають стисле повітря для систем КПВіА.
Для сглажування пульсацій тиску стислого повітря або газу між поршневим компресором і магистраллю встанавлююють повітрозбірники або газозбірники (буферні емності), об’єм, яких визначається технічними розрахунками. Ці ємності встановлюють поза приміщення компресорної на відкритій огородженій площадці, вони оснащені:
кранами для спуску води і мастила,
манометрами,
запобізними клапанами,
мают лази або люки для очищення.
Між буферною ємністю і компресором ставиться зворотній клапан.
Для контролю тиску і температури на всіх ступенях стиску, на холодильниках, ресиверах, в системах змащування і охолодження встановлюють манометри і термометри, іноді регіструющі.
Передбачається звукова або світлова сигнализація щодо порушення експлуатаційних параметрів та автоматичне блокування, яка у випадку недопустимого порушення параметрів переводять роботу компресора на циркуляцію (“на себе”) або останавлює компресор.
Компресорні установки розміщуються в окремих одноповерхових приміщеннях із вогнестійкого матеріалу. Площа вікон, дверей та легко скидуємих панелей повинна складати не меньше 0,05м2 на 1м3 приміщення компресорної.
Вихоіні двері і вікна відкртваються наружу для полегщення евакуації людей при аварійних ситуаціях.
Приміщення обладнують механвчною приточно-витяжною вентиляцією.
До обслуговування компресорної допускаються особт не молодше 18 років, які пройшли спеціальне навчання.