- •1. Дати визначення фінансового ринку та ринку фінансових послуг.
- •2. Визначити сутність трансформаційних послуг фінансових посередників.
- •3. Визначити сутність транзакційних послуг фінансових посередників.
- •4. Дати визначення процесу сек’юритизації.
- •7. Дати визначення поточної валютної операції.
- •9. Дати визначення економічного валютного ризику.
- •10. Дати визначення транзакційного валютного ризику.
- •11. Дати визначення трансляційного валютного ризику.
- •13. Дати визначення дисконтного ринку як елементу грошового ринку.
- •14. Дати визначення ринку середньо- та довгострокових кредитів як сегменту фінансового ринку.
- •15. Навести класифікацію позик за видами процентних ставок.
- •16. Навести класифікацію позик за умовами погашення.
- •17. Навести класифікацію позик за строком надання.
- •18. Навести класифікацію позик за механізмом надання.
- •19. Навести класифікацію позик за кількістю сторін угоди.
- •20. Дати визначення фондового ринку як сегменту фінансового ринку.
- •21. Навести класифікацію цінних паперів за характером випуску.
- •24. Визначити двосторонні методи хеджування ризику.
- •25. Позиція по фінансових операціях, види позиції.
- •26. Навести класифікацію фінансових послуг.
- •27. Визначити основні проблеми непрофесійних учасників фінансового ринку, які зумовлюють виникнення фінансового посередництва.
- •28. Визначити причини процесу дезінтермедіації на фінансовому ринку.
- •32. Визначити роль та місце фінансових посередників як суб’єктів ринку фінансових послуг.
- •40. Визначити фінансові інструменти фондового ринку, види та спрямованість послуг на цьому ринку.
- •42. Визначити поняття споживчої вартості валютної цінності та порядку її визначення для різних груп валютних цінностей.
- •43. Визначити поняття векселя, види векселів та сутність обов’язкових реквізитів векселя.
- •44. Індосамент векселя. Визначити ризики при індосаменті векселя.
- •45. Аваль вексельних зобов’язань як різновид фінансової послуги.
- •46. Акцепт та платіж за векселем.
- •47. Визначити особливості хеджування валютного ризику за векселем.
- •48. Протест за векселем. Ризики при опротестуванні векселів.
- •49. Захист прав власника векселя.
- •51. Визначити основні групи депозитів як інструментів грошового ринку. Дати характеристику основних споживчих характеристик різних груп депозитів.
- •52. Фінансові інструменти місцевих або державних грошових ринків, їх цільова спрямованість.
- •54. Визначити фінансові інструменти кредитного ринку та їх характерні відмінності від інструментів грошового ринку.
- •55.Проаналізувати види забезпечення позик.
- •56. Навести та обґрунтувати необхідність класифікації позик за категорією позичальника.
- •58. Проаналізувати переваги та недоліки різних форм випуску цінних паперів.
- •62. Проаналізувати систему односторонніх методів хеджування ризику.
- •63. Захист прав споживачів фінансових послуг за рахунок цільових фондів.
- •67. Основні напрямки державного регулювання діяльності реєстраторських установ на ринку цінних паперів України.
- •71. Основні механізми державного регулювання діяльності страхових компаній.
- •73. Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку та її функції.
- •75. Національний банк України та його повноваження в галузі державного регулювання ринку фінансових послуг.
- •77. Нормативне регулювання капіталу комерційного банку в Україні, його спрямованість та вплив на фінансовий ринок.
- •78. Нормативне регулювання ліквідності комерційного банку в Україні, його завдання та вплив на фінансовий ринок.
- •79. Нормативне регулювання ризику комерційного банку в Україні, його спрямованість та вплив на фінансовий ринок.
- •80. Нормативне регулювання відкритої валютної позиції уповноваженого банку, його спрямованість та вплив на фінансовий ринок.
- •82. Дати характеристику лізингу як фінансової послуги.
- •83. Дати характеристику фінансових послуг фондів грошового ринку.
- •84. Дати характеристику депозитних операцій фінансово-кредитних установ як фінансової послуги.
- •86. Дати характеристику андеррайтингу як фінансової послуги.
- •87. Дати характеристику факторингу як фінансової послуги.
- •88. Дати характеристику опціону як інструменту хеджування валютного ризику.
- •91. Дати характеристику можливостей хеджування ризику шляхом видачі векселя.
- •92. Дати характеристику послуги спільного інвестування через інвестиційний фонд.
- •93. Дати характеристику форвардної угоди, як фінансової послуги.
- •95. Дати характеристику операції своп як фінансової послуги.
- •97. Брокерські послуги торговців цінними паперами.
- •98. Депозитарні послуги на фондовому ринку, їх вплив на ефективність фінансових послуг.
- •100. Довірче управління фінансовими вкладеннями як вид фінансової послуги.
27. Визначити основні проблеми непрофесійних учасників фінансового ринку, які зумовлюють виникнення фінансового посередництва.
Основні проблеми: низька кваліфікація при здійснення власних інвестицій: незначні можливості в отриманні інформації, недостатньо навичок адекватного сприйняття інформації; неспівпадіння наявних фінансових ресурсів за ознакою вартості, обсягу, часу із середніми показниками попиту на ресурси від інших непрофесійних суб’єктів; технічна проблема участі непрофесійного учасника в операціях на фінансовому ринку; вартість витрат при здійсненні операцій на фінансовому ринку: індивідуальні витрати і вартість фінансової послуги порівнюються. Виникають відносини на ринку фінансових послуг: безпосередня участь реального суб’єкта-заощаджувача і реального суб’єкта-отримувача коштів; між реальним заощаджувачем і фіктивним отримувачем; між фіктивним заощаджувачем і реальним отримувачем коштів; між двома фіктивними сторонами; Поділ зумовлений необхідністю оцінки витрат на здійснення операції.
28. Визначити причини процесу дезінтермедіації на фінансовому ринку.
Дезінтермедіація – це процес при якому: 1)позичальники та кредитори не використ трад методи фін посередництва (розміщ, залуч) в банк установах, а знаходять інші шляхи звертання до ринку ЦП або до його проф учасників 2) суб фін ринку залуч кошти або надають кошти безпосередньо один одному зовсім не корист послугами, що надають фін посередники. Це ситуація, коли фінансові інститути не мають можливості виконувати свої посередницькі функції. Причинами процесу дезінтермедіації на фінансовому ринку може бути відтік заощаджень з фінансових інституцій на неорганізовані ринки цінних паперів. Це відбувається тому: Сек’юритизація (оформлення фінансових зобов’язань у вигляді фін. інструментів – ЦП). 2.Порівняні витрати з урахуванням ризику – стає дешевше залучити кошти без послуг фінансового посередництва у разі самостійного здійснення споживачами фін послуг операцій з фін активами. Відбувається відхід від фінансових посередників, їх непотреба.
29. Визначити роль та місце домогосподарств як суб’єктів ринку фінансових послуг.
В економіці країн можна виділити 4 сектора, щоб прослідкувати рух грошових коштів. Одну з провідних ролей у грошовому русі відіграють домогосподарства. Домог-ва- нетто-оферент фін ресурсів.Домогосподарства значну частку капіталу формують за рахунок власних коштів і незначну – за рахунок кредиту. Саме в домогосподарствах утворюється основний надлишок фінансових коштів, який направляються на фінансування конкретної фірми, державного сектору та розміщуються в фінансових інститутах. Виділяють 2 види заощаджень домогосподарств: поточні, які мають короткий термін обігу і переслідують споживчі цілі, та інвестиційні заощадження, які формуються на довгий період часу і переслідують ціль отримати інвестиційний доход. На фінансовий ринок домогосподарства можуть виходити самі чи за допомогою фінансових посередників. В першому випадку вони беруть на себе всі ризики, що виникають при інвестиціях, в другому – частину ризику переймають фінансові посередники, які приймають кваліфіковані рішення про напрям інвестування.
30. Визначити роль та місце комерційних підприємств як суб’єктів ринку фінансових послуг.
Комерційні підприємства являють собою крупних позичальників на ринку фінансових послуг, яким необхідні фінансові ресурси як для вирішення короткострокових завдань, так і для реалізації довгострокових інвестиційних проектів. Тому підприємства залучають фінансові кошти як на ринку капіталів, так і на грошовому ринку. На відміну від держави, яка випускає тільки боргові цінні папери, підприємство може залучати кошти шляхом емісії і боргових зобов’язань (облігації) і дольових цінних паперів (акцій). Вибір конкретного способу залучення ресурсів залежить від фінансового стану компанії, вартості залучення капіталу, насиченості ринку акціями та інших факторів.
31. Визначити роль та місце державного сектора на ринку фінансових послуг
Держава - учасник ринку фін послуг, виступає регулятором рфп в особі органів держ влади уповноважених на здійснення регуляторних дій на відповідному сегменті рфп. Державний сектор відіграє в економіці важливу роль у процесі руху фінансових коштів. З одного боку держава є найбільшим позичальником фінансових ресурсів на фінансовому ринку, оскільки позики на зовнішньому та внутрішньому фінансових ринку є одним з основних джерел фінансування видатків, крім податкових надходжень та надходжень від реалізації державних активів. ОВДП, казначейські векселі. Великий споживач фін послуг. З іншого боку держава кредитує домогосподарства, конкретні фірми та фінансових посередників, надає певні пільги, фінансову допомогу. Крім того, держава за допомогою засобів фондового ринку не лише привертає позики, а і регулює фінансові відносини шляхом: випуску державних короткострокових зобов’язань (регулює % ставки банків), перерозподіляє фінансові ресурси для фінансово крупних інвестиційних проектів. Шляхом продажу ЦП держава забирає з обігу частину грошових коштів, зменшуючи темпи інфляції.