24. Визначити двосторонні методи хеджування ризику.

Існують 2 групи методів хеджування: двосторонні методи хеджування та односторонні. Двосторонні методи хеджування ризику здійснюються безпосередньо сторонами фінансової угоди. Обидві сторони контракту узгоджують в контракті умови взаємного захисту від ризику. Вони полягають у формуванні сукупності валютних і фінансових умов конкретної угоди. В договорі оговорюються валютні та цінові ризики. Напиклад, якщо ціна зменш на 5 умовних пунктів, то необх преглянути ціну згідно ринкової. Якщо вал курс буде відхилятись, то виконати перерахунок умов договору. Також методом є встановлення ціни обєкта в твердій валюті, а платіж виконувати в удобній валюті. Встановити види плтажеу (авансовий, готівковий) та форму розрахунку (акредитив, вексель). Головне зафіксувати суму. Етапи двосторонніх методів хеджування ризику є: визначення виду засобу платежу (від валютної цінності по контракту; визначення виду платежу за контрактом; визначення форми розрахунку за контрактом; визначення валюти платежу і валюти ціни за контрактом; визначення конкретних застережень (валютні та кредитні застереження); Використання цих методів базується на згоді сторін контракту.

25. Позиція по фінансових операціях, види позиції.

Позиція по фінансових операціях – співвідношення вимог та зобов’язань підприємства в іноземній валюті при операціях з товарами, ЦП або валютою. Позиція за фінансовою операцією є закритою у випадку, коли вимоги щодо отримання фінансових інструментів = зобов’язанням. Відкрита позиція за фінансовою операцією передбачає нерівність щодо отримання фінансових інструментів від інших осіб перед зобов’язаннями щодо поставки відповідного фінансового інструменту на користь інших осіб. Довга позиція за фінансовою операцією полягає в тому, що вимоги щодо отримання фінансових інструментів від інших осіб перевищують зобов’язання щодо поставки відповідного фінансового інструменту на користь інших осіб. Коротка позиція за фінансовою операцією полягає в тому, що зобов’язання щодо поставки відповідного фінансового інструменту на користь інших осіб перевищують вимоги щодо отримання таких фінансових інструментів від інших осіб.

26. Навести класифікацію фінансових послуг.

Фінансові послуги поділяються на такі групи: транзакційні фін послуги, послуга, яка надається за рах клієнта в його інтересах, фін посередник лише забезп оптимальне вкладання коштів клієнтів в фін інструменти. Функція фін посередника поляга є у найб ефект вкладанні фін ресурсів кінц кредитора в фін зобовязання кінцевого позичальника. Це професійна діяльність, яка передбачає обслуговування руху фінансових ресурсів суб’єктів фінансового ринку шляхом розміщення серед них зобов’язань інших осіб. Передбачають відносини, де не виникає прямих відносин, відбувається трансформація фінансового ринку. Трансляційні фінансові послуги, залучення фін посередником фін рес-в у кінцевого кредитора під власні фін зобовязання з подальшим розміщенням залучених ресурсів у фін зобовязання кінцевого позичальника. Передбачають прямі відносини суб’єктів фінансового ринку: брокерські послуги, послуги інвестиційного кредитування, послуги розрахунків. На відміну від трансформаційних послуг тут не знімається друга проблема обмеженості власними ресурсами; Додаткові фінансові послуги: надання інформаційних, консультаційних та техніч послуг особам, які здійснюють операції на фін ринку. Як фін послуга ці послуги розгляд коли вони повязані з послугами перших 2-х груп. Послуги з управління ризиками- це спец послуги які дозволяють зменшити ризики клієнта, які виникають внаслідок здійснення ним фін операцій, в залежності від того на якому сегменті здійснюється операція. Послуга з управл ризику може виступати у вигляді додаткової фін операції, або складовим елементом заг фін послуги.