- •1. Дати визначення фінансового ринку та ринку фінансових послуг.
- •2. Визначити сутність трансформаційних послуг фінансових посередників.
- •3. Визначити сутність транзакційних послуг фінансових посередників.
- •4. Дати визначення процесу сек’юритизації.
- •7. Дати визначення поточної валютної операції.
- •9. Дати визначення економічного валютного ризику.
- •10. Дати визначення транзакційного валютного ризику.
- •11. Дати визначення трансляційного валютного ризику.
- •13. Дати визначення дисконтного ринку як елементу грошового ринку.
- •14. Дати визначення ринку середньо- та довгострокових кредитів як сегменту фінансового ринку.
- •15. Навести класифікацію позик за видами процентних ставок.
- •16. Навести класифікацію позик за умовами погашення.
- •17. Навести класифікацію позик за строком надання.
- •18. Навести класифікацію позик за механізмом надання.
- •19. Навести класифікацію позик за кількістю сторін угоди.
- •20. Дати визначення фондового ринку як сегменту фінансового ринку.
- •21. Навести класифікацію цінних паперів за характером випуску.
- •24. Визначити двосторонні методи хеджування ризику.
- •25. Позиція по фінансових операціях, види позиції.
- •26. Навести класифікацію фінансових послуг.
- •27. Визначити основні проблеми непрофесійних учасників фінансового ринку, які зумовлюють виникнення фінансового посередництва.
- •28. Визначити причини процесу дезінтермедіації на фінансовому ринку.
- •32. Визначити роль та місце фінансових посередників як суб’єктів ринку фінансових послуг.
- •40. Визначити фінансові інструменти фондового ринку, види та спрямованість послуг на цьому ринку.
- •42. Визначити поняття споживчої вартості валютної цінності та порядку її визначення для різних груп валютних цінностей.
- •43. Визначити поняття векселя, види векселів та сутність обов’язкових реквізитів векселя.
- •44. Індосамент векселя. Визначити ризики при індосаменті векселя.
- •45. Аваль вексельних зобов’язань як різновид фінансової послуги.
- •46. Акцепт та платіж за векселем.
- •47. Визначити особливості хеджування валютного ризику за векселем.
- •48. Протест за векселем. Ризики при опротестуванні векселів.
- •49. Захист прав власника векселя.
- •51. Визначити основні групи депозитів як інструментів грошового ринку. Дати характеристику основних споживчих характеристик різних груп депозитів.
- •52. Фінансові інструменти місцевих або державних грошових ринків, їх цільова спрямованість.
- •54. Визначити фінансові інструменти кредитного ринку та їх характерні відмінності від інструментів грошового ринку.
- •55.Проаналізувати види забезпечення позик.
- •56. Навести та обґрунтувати необхідність класифікації позик за категорією позичальника.
- •58. Проаналізувати переваги та недоліки різних форм випуску цінних паперів.
- •62. Проаналізувати систему односторонніх методів хеджування ризику.
- •63. Захист прав споживачів фінансових послуг за рахунок цільових фондів.
- •67. Основні напрямки державного регулювання діяльності реєстраторських установ на ринку цінних паперів України.
- •71. Основні механізми державного регулювання діяльності страхових компаній.
- •73. Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку та її функції.
- •75. Національний банк України та його повноваження в галузі державного регулювання ринку фінансових послуг.
- •77. Нормативне регулювання капіталу комерційного банку в Україні, його спрямованість та вплив на фінансовий ринок.
- •78. Нормативне регулювання ліквідності комерційного банку в Україні, його завдання та вплив на фінансовий ринок.
- •79. Нормативне регулювання ризику комерційного банку в Україні, його спрямованість та вплив на фінансовий ринок.
- •80. Нормативне регулювання відкритої валютної позиції уповноваженого банку, його спрямованість та вплив на фінансовий ринок.
- •82. Дати характеристику лізингу як фінансової послуги.
- •83. Дати характеристику фінансових послуг фондів грошового ринку.
- •84. Дати характеристику депозитних операцій фінансово-кредитних установ як фінансової послуги.
- •86. Дати характеристику андеррайтингу як фінансової послуги.
- •87. Дати характеристику факторингу як фінансової послуги.
- •88. Дати характеристику опціону як інструменту хеджування валютного ризику.
- •91. Дати характеристику можливостей хеджування ризику шляхом видачі векселя.
- •92. Дати характеристику послуги спільного інвестування через інвестиційний фонд.
- •93. Дати характеристику форвардної угоди, як фінансової послуги.
- •95. Дати характеристику операції своп як фінансової послуги.
- •97. Брокерські послуги торговців цінними паперами.
- •98. Депозитарні послуги на фондовому ринку, їх вплив на ефективність фінансових послуг.
- •100. Довірче управління фінансовими вкладеннями як вид фінансової послуги.
48. Протест за векселем. Ризики при опротестуванні векселів.
Протест векселя – офіційно засвідчена вимога здійснення встановлених законодавством про вексельний обіг дій за векселем і свідчення про їх невиконання. Векселетримач пред’являє нотаріусу (або судовому виконавцю) несплачений вексель, нотаріус вимагає від платника оплати, і в разі неодержання, видає векселетримачу акт про протест. Акт про протест зберігає по цьому векселю силу вексельного права: векселетримач має право вимагати оплати вексельної суми від усіх осіб, які поставили на векселі свої підписи і які відповідають у другу чергу в порядку регресу. Ризики: 1)прострочка оформлення протесту (2 дні з моменту платежу) Наслідок: втрата вимог до лінії регресу (індосантів).2) специфічний – несвоєчасність або відсутність повідомлення про здійснення протесту (протягом 4-х роб днів після здійснення протесту). Особа, яка отримала повідомлення про протест по векселю повинна повідомити про здійснення протесту наступного індосамента протягом 2 роб днів з дати отримання повідомлення. У випадку, коли повідомлення було здійсн несвоєчасно, або нездійснено взагалі, б.я. особа яка не отримала або несвоєчасно отримала повідомленняу випадку предявлення до неї позову за вексельним зобовязанням має право подати зустрічний позов проти особи винній у неподанні або несвоєчасному поданні повідомлення на покриття непередбачених збитків, які виникли внаслідок неповідомлення цієїх особи про протест по векселю, на суму яка не перевищує вексельного зобовязання. Факторами ризику є: національні особливості здійснення протесту та віддаленість місця платежу від фактичного місця векселетримача. Національні особливості можуть встановлювати механізм документообігу між трьома суб’єктами вексельного права: векселетримачем, нотаріусом та платником, які можуть привести до прострочки оформлення прострочки з вини векселетримача. Недоліком прострочки оформлення протесту є втрата векселетримача можливості звертати позовні вимоги на індосантів за лінією регресу.
49. Захист прав власника векселя.
Захист прав власника векселя регулюються нормативними актами. В більшості країн вексельне право має відмінності від цивільного права і носить наставлялний х-р: Ним заборонено все, що не дозволено. Обіг векселя суворо регламентовано. Сукупність юр. норм, які регулюють векс. обіг, а т-ж взаємовідносини учасників, складають вексельне право. Склалиь дві системи забезпечення використання векселів: 1-а сис-а баз на Женевській вексельній конвенції та відповідно в уніфікованому законі про Прості та переказні векселі. 2-а система баз на англо-саксон вексельному праві, законі Великобританії Про переказний вексель. Третя група країн ка не приєдналась до жодної з систем використ внутр законо-во. Наявність декількох систем міжнао права зумовлює невідповідність форм та реквізитів платіжних інструментів законодавства країни в якій він був емітований. Суворий х-р векс. права покликаний: 1.Компенсувати ту простоту, з якою вексель потрапляє в обіг. Емісія векселя не передбачає процедури держ. реєстрації, а також б-яких вимог до емітента, крім наявності право- чи дієздатності. 2.Забезпечити спрощений х-р судового розгляду претензій кредитора. України приєдналася до Женевської конвенції (Єдино образний з-н про простий та переказний вексель). Вексель, як простий так і переказний, вчасно не оплачений, втрачає значення особливого боргового зобов’язання, а силу вексельного права зберігає його в тому випадку, якщо був своєчасно опротестований. Протест – офіційно завірена вимога оплати та її одержання.
50. Визначити поняття чека, види чеків та сутність обов’язкових реквізитів чека та особливості його обігу.
Чек – це письмове розпорядження власника поточного рахунку банку, в якому відкрито рахунок, виплатити вказану суму грошей пред’явнику чека. Розрахунки чеками застосовуються переважно в платежах за отримані товари, виконані роботи, надані послуги, а також у деяких нетоварних операціях. Види чеків: акцептований – той, що має акцепт банку; банківський – для здійснення комерц. платежів гол. чином нетоварного х-ру.; бланковий – в якому не вказана сума; зворотний чек – “відповідь” на невірно заповнений чек; дорожній чек – купується клієнтом банку і може обмінюватися на готівку. Іменний; лімітований (з ліміт. книжки) – загальна сума платежу обмежена; відкритий – для одержання готівки; розрахунковий – для б/г рр.; фіктивний – виписаний на неінкасовану суму. Чек має бути пред’явлений до оплати протягом 10 днів, не враховуючи дня виписки. Чек є формальним документом, що має наступні реквізити: Найменування “Чек”; Проста та нічим не зумовлена вимога сплатити вказану суму у чеку; Найменування того, хто має отримати платіж; Дата та місце складання чеку; Місце, де здійснюється платіж; Підпис чекодавця. Обертається чек за допомогою механізму індосаменту.
Утримувач чеку може встановити, що за чеком не може бути отримана готівка, тобто він є тільки розрахунковим. До чека не застосовується можливість повторного використання в обігу, тобто якщо чек пред’являється до оплати, він погашається. У випадку неоплати чека до нього застосовується стандартна процедура протесту та стандартна процедура повідомлення індосантів. Характерною особливістю є те, що по них встановлено специфічні терміни позовної давності, яка складає 6 місяців. Особлив: дуже короткострок плат інс-т.