32. Визначити роль та місце фінансових посередників як суб’єктів ринку фінансових послуг.

Посередники - юридичні особи (під-ва, банківські, фінансово-кредитні установи, інвестиційні компанії), діяльність яких тісно пов’язана з наданням професійних послуг щодо опосередкування діяльності на фондовому ринку емітентів та інвесторів. Посередники для здійснення своєї діяльності можуть об’єднуватися в добровільні об’єднання, в тому числі фонд біржі. Держава–законодавче регулювання. До інститутів ринку цінних паперів належать фондова біржа, депозитарій та кліринговий банк (або розрахункова палата). Фондова біржа – організаційно оформлений, постійно діючий ринок, який зосереджує попит і пропозицію ЦП, сприяє формуванню їх біржового курсу. Депозитарна діяльність – надання послуг щодо зберігання ЦП, а також обслуговування угод щодо ЦП. Клірингова діяльність – визначення взаємних зобов`язань щодо угод із ЦП і розрахунків за ними. Посередники сприяють: прискорення обігу надлишкового капіталу у вигляді цінних паперів, його акумуляція для інвестицій у виробничу та соціальну сфери; переміщенню капіталу з однієї галузі в інші; акумуляції вільних грошових коштів населення, їх зв’язування та вилучення із вільного обігу. По суті, це переміщення коштів із вільного обігу в інвестиції; регулюванню обігу цінних паперів шляхом котирування, зміни їх курсу, ринкової вартості; Фондова біржа виконує ряд політичних та соціальних функцій (сприяння становленню економічної самостійності; сприяння створенню дійсної ринкової економічної системи; прискорення інтеграційних процесів; акумуляція грошових коштів населення для інвестування як у виробничу, так і в соціальну сферу тощо).

33. Обгрунтувати класифікацію суб’єктів ринку фінансових послуг за організаційною формою.

Класифікувати субєктів ринку фін послуг необх для того щоб: 1) визначити вимоги до відповідної особи, або групи осіб, як субєкта ринку фін послуг. 2) визначити місце відповідної особи в системі відносин, які виникають під час надання конкретної фін послуги, 3) визначити місце особи або групи осіб на ринку фін послуг за рольовою ознакою на перспективу. Існуюь три класиікації: організаційна, функціональна і рольова ознака. За організаційною ознакою виділяють таких суб-в: держава, юридичні особи, фіз особи. Юридичні і фіз особи –споживачі фн послуг, держава - виступає регулятором рфп в особі органів держ влади уповноважених на здійснення регуляторних дій на відповідному сегменті рфп. Поділ за організаційною формою дозволяє визначити та законодавчо закріпити вимоги до особи, яка може приймати участь у наданні фін послуги. Це забезпечується через механізм сертифікації для фіз осіб та ліцензування для юр осіб. Сертифікація пеердбачає визначення рівня кваліфікації фіз осіб. Система ліцензування дозволяє встановити мін вимоги до фін посередника з т.з. наявності відповідної кваліфікації фахіфціф цього посередник та його технічного забезпечення, які є достатніми для належного обслуговування споживачів відповідно до аиду послуги, яка надається. Другим завданням є визначення місця держави на рфп з метою запобігання монополізму або конфлікту інтересів при наданні відповідних фін послуг. Це досягається прямою забороною державі або суб-м держ власності надавати фін послуги, а також встановленням обмеження на держ частку в капіталі відповідних груп фін посередників.

34.Обгрунтувати поділ S-тів (С-та) РФП за рольовою ознакою.

Класифікувати субєктів ринку фін послуг необх для того щоб: 1) визначити вимоги до відповідної особи, або групи осіб, як субєкта ринку фін послуг. 2) визначити місце відповідної особи в системі відносин, які виникають під час надання конкретної фін послуги, 3) визначити місце особи або групи осіб на ринку фін послуг за рольовою ознакою на перспективу. Існуюь три класиікації: організаційна, функціональна і рольова ознака. В основу клас-ції S-тів за рольовою ознакою покладено віднесення С-та до конкретної сторони відносин. За цією класифікацією розрізняються споживачі та оференти фін послуг (ті, що пропонують фін послуги). В залежності від діючої сис-ми законодавчого регулювання РФП з числа С-тів можуть виділятися “нетто-споживачі” та “нетто-оференти”. Також можна виділити змішану групу (споживачі та оференти ).Держава є нетто-споживачем. Домогоспод-ва – нетто-оферент фін послуг. Якщо є обмеження щодо фізичних осіб для надання фін.послуг, то вони також стають нетто- споживачами. Переважна більшість посередників – змішана категорія. В процесі д-ті виникає потреба у користуванні послугами інших фін посередників (напр. перестрахування). Поділ за рольовою ознакою має на меті визначення кола субєктів, які мають економічно обгрунтовані обмеження щодо права надавати або споживати конкретні види фін послуг. Встановлення обмеження щодо можливості споживання фін комп фін послуг інших посередників. Мета- запобігання виникненню міжсубєктного ринку фін послуг між фін посередниками, який призводить до збільшення обертів фін ресурсів між цими субєктами без надання їх кінцевому споживачу. Наслідок – необгрунтоване збільшення ціни на фін ресурси для кінцевих споживачів. Запобігання перенесенню ризиків по діяльності 1 категорії фін посередників на іншу категорію.

35. Обґрунтувати класифікацію С-тів РФП за функціями на ФІНАН РИНКУ

Класифікувати субєктів ринку фін послуг необх для того щоб: 1) визначити вимоги до відповідної особи, або групи осіб, як субєкта ринку фін послуг. 2) визначити місце відповідної особи в системі відносин, які виникають під час надання конкретної фін послуги, 3) визначити місце особи або групи осіб на ринку фін послуг за рольовою ознакою на перспективу. Існуюь три класиікації: організаційна, функціональна і рольова ознака. За функціональною ознакою виділяють таких субєктів: -Емітенти, що випускають фінансові інструменти з метою залучення тимчасово вільних коштів (фін ресурсів) інших С-тів ринку -Інвестори – це С-ти, які вкладають належні їм фін ресурси в різні види фін інструментів, що присутні на фін ринку. -фін компанія -субєкт інфраструктури Класифікація за функц ознакою має на меті визначення функцій суб у конкретних правовідносинах, які виникають в момент надання конкретного виду фін послуги. Завдання: чітке визначення та правове регулювання прав та обовязків субєкта; відповідальність субєкта, вплив держави на фін послугу або її ефективність.

36. Обгрунтувати доцільність сегментарного підходу до визначення структури РФП.

За сегментарною ознакою фін послуги поділ на фін послуги на грош ринку та фін послуги на ринку капіталу. Тобто ми ділимо послуги в залежності від терміну здійснення операцій та формування цільових фондів. Грошовий ринок – термін дій до 1 року, нецільовий характер, ринок капіталу- понад 1 рік, цільові фонди, різний ступінь контролю за використанням залучених ресурсів. В залежності від того в якій валюті деноміновано фін інструмент, додтково виділяються на грошовому ринку – ринок іноземних валют та ринки інструментів іноземних ринків. Сукупність ринку іноземної валюти та інструментів ринку іноземної валюти наз валютним ринком. Грошовий ринок і ринок капіталів наз кредитним ринком. Фін інструмент на кредитному ринку – це дво- або багатостороння угода з індивід умовами та формою нестандартизованою на загальнодержавному та міжнародному рівні.Відповідно інструменти на цьому ринку є низьколіквідними. До грошового ринку входять короткострокові кредити, депозити та короткострокові боргові цп. До ринку капіталу входять середньо та довгострокові кредити та фондовий ринок, який склад з пайових цп та боргових цп. Короткострокові, середньо та довгострокові кредити складають ринок несекюритизованих фін інструментів, ринок позик. Короткострокові боргові ЦП, фондовий ринок та ринок похідних цп складають секюритизований ринок, де фін інструментами виступають цінні папери (стандартні, секюритизовані) – угоди, умови яких стандартизовані і форми яких визначені законодавтвом.

Таке сегментування ринку дозволяє розглядати конкуренцію між всіма фін посередниками, які задовільняють потреби споживача.

37. Визначити чинники інституційного сегментування РФП.

Основним критерієм побудови є сукупність фін інститутів, яким згідно законодавства конкретної держави надано право надавати фінансові послуги. Інституційна класифікація РФП має місце у будь-якій системі правового регулювання фін ринку, але його економічне знач-ня зростає лише в системах жорсткого правового закріплення конкретних фінансових послуг як виключної професійної діяльності відповідного виду фінансових посередників. Найбільш сталими в світовій практиці є такі інстит-ні сегменти: ринок банківських послуг(універсальні та спеціалізовані), небанківськф фінансові установи - р.страхових послуг, р.послуг зі спільного інвестування, р. брокерських послуг, р. пос. зі здійсненням розрахунків; інститути інфраструктури (депозитарні установи, торгівельні ситеми розрахункові компанії). Сьогодні формується ще й ринок лізінгових послуг. Основними чинниками, що визначають дане сегментування РФП є: 1)історія розвитку певних інститутів в окремо взятій країні, традиції країни 2)кількість сегментів РФП залежить від наявної к-ті видів фін посередників, закріплених діючим закон-вом 3)розвиток системи послуг та їх регул-ня внутрі однорідної групи фінансовиїх посередників. Ця класифікація дозволяє здійснювати державне регулювання та саморегулювання однорідних фін установ відповідно до специфіки їхньої діяльності. Обєктом впливу є конкретні фін установи.

38. Визначити фін інструменти грошового ринку, види та спрямованість послуг на цьому ринку.

Гр.ринок – частина фінансового ринку, де здійснюють короткострокові (до 1р.) депозитно позичкові операції, які обслуговують рух обігового капіталу, короткострокових ресурсів банків.

Особливостями фін послуг на грош ринку є ті потреби, які виникають у субєктів грошового ринку. Потреби: 1. Придбання відповідного платіжного засобу для здійснення розрахунків; 2. Забезпечення розрахунків наявними платіжними засобами; 3. Забезпечення заощаджень в мах ліквідній формі; 4.залучення короткострокових фін ресурсів нецільового харак-ру. Інструменти грош ринку поділ на три групи: 1.валюта- безпосередня грошова маса, яка використовується для здійснення розрахунків; 2.платіжні документи, за допомогою яких можна здійснювати розрахунки –векселя та чеки. 3.договори, які поділ на індивідуальні (несекюритизовані) та стандартні за законодавством (секюритизовані). Індивідуальні – депозитний, кредитний, договір страхування, цп пенсійних фондів. Стандартні- ощідні депозитні сертифікати, цп відкритих та інтервальних інвестиційних фондів, пенсійних фондів. Найліквідніщий інструмент–валюта, найменш ліквідний- договори. Отже, фін.інструментом є національна валюта та платіжні засоби в національній валюті (чеки, векселі), іноземна валюта (готівкова або безготів), платіжні засоби номіновані в іноземн валюті (чеки, векселі), ЦП деноміновані в іноземн валюті які викор-ся при міжнародних розрах-ках, дорогоцінні метали та каміння, послуги короткострокового кредитування, інкассо, аккредитиви, банківські перекази.

39. Визначити фін інструменти ринку позик, види та спрямованість послуг на цьому ринку

Р.П.К. являє собою сис-му економічних відносин, які виникають між спеціалізованими фінансово-кредитними установами, що виступають переважно як кредитори та іншими С-тами фін ринку з приводу надання цим С-там позичок переважно в грош формі. Основним фін інструментом виступає кредитна угода (дво або багатостороння), боргові ЦП (ощадні, депозитні сертифікати, облігації). Послуги: 1.кредитування з розміщенням тимчасово вільних коштів на довгий строк, запозиченням, хеджуванням ризиків, які виникають в розрахунках за товари або майно; 2.забезпечення ліквідності не фінансових активів суб’єкта.