- •1. Дати визначення фінансового ринку та ринку фінансових послуг.
- •2. Визначити сутність трансформаційних послуг фінансових посередників.
- •3. Визначити сутність транзакційних послуг фінансових посередників.
- •4. Дати визначення процесу сек’юритизації.
- •7. Дати визначення поточної валютної операції.
- •9. Дати визначення економічного валютного ризику.
- •10. Дати визначення транзакційного валютного ризику.
- •11. Дати визначення трансляційного валютного ризику.
- •13. Дати визначення дисконтного ринку як елементу грошового ринку.
- •14. Дати визначення ринку середньо- та довгострокових кредитів як сегменту фінансового ринку.
- •15. Навести класифікацію позик за видами процентних ставок.
- •16. Навести класифікацію позик за умовами погашення.
- •17. Навести класифікацію позик за строком надання.
- •18. Навести класифікацію позик за механізмом надання.
- •19. Навести класифікацію позик за кількістю сторін угоди.
- •20. Дати визначення фондового ринку як сегменту фінансового ринку.
- •21. Навести класифікацію цінних паперів за характером випуску.
- •24. Визначити двосторонні методи хеджування ризику.
- •25. Позиція по фінансових операціях, види позиції.
- •26. Навести класифікацію фінансових послуг.
- •27. Визначити основні проблеми непрофесійних учасників фінансового ринку, які зумовлюють виникнення фінансового посередництва.
- •28. Визначити причини процесу дезінтермедіації на фінансовому ринку.
- •32. Визначити роль та місце фінансових посередників як суб’єктів ринку фінансових послуг.
- •40. Визначити фінансові інструменти фондового ринку, види та спрямованість послуг на цьому ринку.
- •42. Визначити поняття споживчої вартості валютної цінності та порядку її визначення для різних груп валютних цінностей.
- •43. Визначити поняття векселя, види векселів та сутність обов’язкових реквізитів векселя.
- •44. Індосамент векселя. Визначити ризики при індосаменті векселя.
- •45. Аваль вексельних зобов’язань як різновид фінансової послуги.
- •46. Акцепт та платіж за векселем.
- •47. Визначити особливості хеджування валютного ризику за векселем.
- •48. Протест за векселем. Ризики при опротестуванні векселів.
- •49. Захист прав власника векселя.
- •51. Визначити основні групи депозитів як інструментів грошового ринку. Дати характеристику основних споживчих характеристик різних груп депозитів.
- •52. Фінансові інструменти місцевих або державних грошових ринків, їх цільова спрямованість.
- •54. Визначити фінансові інструменти кредитного ринку та їх характерні відмінності від інструментів грошового ринку.
- •55.Проаналізувати види забезпечення позик.
- •56. Навести та обґрунтувати необхідність класифікації позик за категорією позичальника.
- •58. Проаналізувати переваги та недоліки різних форм випуску цінних паперів.
- •62. Проаналізувати систему односторонніх методів хеджування ризику.
- •63. Захист прав споживачів фінансових послуг за рахунок цільових фондів.
- •67. Основні напрямки державного регулювання діяльності реєстраторських установ на ринку цінних паперів України.
- •71. Основні механізми державного регулювання діяльності страхових компаній.
- •73. Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку та її функції.
- •75. Національний банк України та його повноваження в галузі державного регулювання ринку фінансових послуг.
- •77. Нормативне регулювання капіталу комерційного банку в Україні, його спрямованість та вплив на фінансовий ринок.
- •78. Нормативне регулювання ліквідності комерційного банку в Україні, його завдання та вплив на фінансовий ринок.
- •79. Нормативне регулювання ризику комерційного банку в Україні, його спрямованість та вплив на фінансовий ринок.
- •80. Нормативне регулювання відкритої валютної позиції уповноваженого банку, його спрямованість та вплив на фінансовий ринок.
- •82. Дати характеристику лізингу як фінансової послуги.
- •83. Дати характеристику фінансових послуг фондів грошового ринку.
- •84. Дати характеристику депозитних операцій фінансово-кредитних установ як фінансової послуги.
- •86. Дати характеристику андеррайтингу як фінансової послуги.
- •87. Дати характеристику факторингу як фінансової послуги.
- •88. Дати характеристику опціону як інструменту хеджування валютного ризику.
- •91. Дати характеристику можливостей хеджування ризику шляхом видачі векселя.
- •92. Дати характеристику послуги спільного інвестування через інвестиційний фонд.
- •93. Дати характеристику форвардної угоди, як фінансової послуги.
- •95. Дати характеристику операції своп як фінансової послуги.
- •97. Брокерські послуги торговців цінними паперами.
- •98. Депозитарні послуги на фондовому ринку, їх вплив на ефективність фінансових послуг.
- •100. Довірче управління фінансовими вкладеннями як вид фінансової послуги.
91. Дати характеристику можливостей хеджування ризику шляхом видачі векселя.
Існує ризик, пов’язаний з векселем, якщо він використовується в міжнародних розрахунках. За стандартних умов, якщо не передбачено іншого вексель підлягає оплаті в тій валюті, яка є законним платіжним засобом в місці, де здійснюється платіж. Тому методи хеджування валютного ризику на випадом зміни курсу національної валюти векселетримача перед валютою, де буде погашатися вексель можуть бути такими. Можлива: фіксація курсу на момент виписки векселя до моменту його погашення; погашення векселя за поточним курсом, але не меншим, ніж він був у момент виписки – тобто застереження ефективного платежу. Таким чином, хеджування ризику шляхом видачі векселю можливе при додержанні вищезазначених умов. Крім того хеджування неплатежів можна досягти за допомогою авалювання – пряме хеджування. Непряме хеджування неплатежів – можливість пред’явлення регресних вимог до векселедержателя, індосанта, акцептанта.
92. Дати характеристику послуги спільного інвестування через інвестиційний фонд.
Серед професіоналів фондового ринку провідне місце належить інституціональним інвесторам. Це компанії і фонди. В Україні складається така тенденція: концентрація прав власності та управління в руках інституціональних інвесторів. Великий інвестор звичайно не потребує ні спільного інвестування, ні консультацій, ні порад.Він завжди має повну інформ для того щоб обгрунтувати вибір обєкта вкладення капіталу. Інша річ –дрібний інвестор,якйи часто є безпорадним у такій складній справі як вкладання грошей в яке-небудь діло. Він потребує кваліфікованої допомоги. Досвід заруб країн підтверджує що існує постійна потреба в посередниках, котрі на проф рівні надавали б послуги масовому інвестору, зайнявши позицію між ним і кінцевим споживачем капіталу. На провідних фін ринках світу на інвестиц фонди та компанії припадає понад 40% залучених і вкладених коштів. Інвестиційний фонд – це особливий вид фінансово-кредитних установ, що забезпечують посередництво в інвестиційному процесі. Це компания, организация, вкладывающая денежный, инвестиционный капитал в ценные бумаги (преимущественно в акции) других компаний. Інвестиційні фонди, як правило, провадять найрізноманітнішу фінансову діяльність, займаючись емісією, інвестуванням, реінвестуванням і торгівлею цінними паперами. Предметом емісії є ін-вестиційні сертифікати. Портфель цінних паперів фонд формує звичайно за рахунок коштів інвестиційних трастів, котрі створюються тимчасово. Основними надбаннями спільного інвестування: сприяння створенню й нагромадженню капіталу; підвизення ефективності приватизації; перетворення інвестиційних рішень у простіші для дрібних інвесторів; зниження ризику за рах диверсифікації; здійснення переливу капіталу між галузями нар\госп; стимулювання діял-ті під-в і сприяння підприємництву в мал та серед бізнесі; сприяння залуч іноз капіталу. Тому не випадково понад 25% гром У реалізували своє право власності шляхом спіл інвест. Як один з видів інвестиційних компаній інвестиційні фонди досить ефективно забезпечують колективне інвестування і мають в Україні велике майбутнє.