- •1. Дати визначення фінансового ринку та ринку фінансових послуг.
- •2. Визначити сутність трансформаційних послуг фінансових посередників.
- •3. Визначити сутність транзакційних послуг фінансових посередників.
- •4. Дати визначення процесу сек’юритизації.
- •7. Дати визначення поточної валютної операції.
- •9. Дати визначення економічного валютного ризику.
- •10. Дати визначення транзакційного валютного ризику.
- •11. Дати визначення трансляційного валютного ризику.
- •13. Дати визначення дисконтного ринку як елементу грошового ринку.
- •14. Дати визначення ринку середньо- та довгострокових кредитів як сегменту фінансового ринку.
- •15. Навести класифікацію позик за видами процентних ставок.
- •16. Навести класифікацію позик за умовами погашення.
- •17. Навести класифікацію позик за строком надання.
- •18. Навести класифікацію позик за механізмом надання.
- •19. Навести класифікацію позик за кількістю сторін угоди.
- •20. Дати визначення фондового ринку як сегменту фінансового ринку.
- •21. Навести класифікацію цінних паперів за характером випуску.
- •24. Визначити двосторонні методи хеджування ризику.
- •25. Позиція по фінансових операціях, види позиції.
- •26. Навести класифікацію фінансових послуг.
- •27. Визначити основні проблеми непрофесійних учасників фінансового ринку, які зумовлюють виникнення фінансового посередництва.
- •28. Визначити причини процесу дезінтермедіації на фінансовому ринку.
- •32. Визначити роль та місце фінансових посередників як суб’єктів ринку фінансових послуг.
- •40. Визначити фінансові інструменти фондового ринку, види та спрямованість послуг на цьому ринку.
- •42. Визначити поняття споживчої вартості валютної цінності та порядку її визначення для різних груп валютних цінностей.
- •43. Визначити поняття векселя, види векселів та сутність обов’язкових реквізитів векселя.
- •44. Індосамент векселя. Визначити ризики при індосаменті векселя.
- •45. Аваль вексельних зобов’язань як різновид фінансової послуги.
- •46. Акцепт та платіж за векселем.
- •47. Визначити особливості хеджування валютного ризику за векселем.
- •48. Протест за векселем. Ризики при опротестуванні векселів.
- •49. Захист прав власника векселя.
- •51. Визначити основні групи депозитів як інструментів грошового ринку. Дати характеристику основних споживчих характеристик різних груп депозитів.
- •52. Фінансові інструменти місцевих або державних грошових ринків, їх цільова спрямованість.
- •54. Визначити фінансові інструменти кредитного ринку та їх характерні відмінності від інструментів грошового ринку.
- •55.Проаналізувати види забезпечення позик.
- •56. Навести та обґрунтувати необхідність класифікації позик за категорією позичальника.
- •58. Проаналізувати переваги та недоліки різних форм випуску цінних паперів.
- •62. Проаналізувати систему односторонніх методів хеджування ризику.
- •63. Захист прав споживачів фінансових послуг за рахунок цільових фондів.
- •67. Основні напрямки державного регулювання діяльності реєстраторських установ на ринку цінних паперів України.
- •71. Основні механізми державного регулювання діяльності страхових компаній.
- •73. Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку та її функції.
- •75. Національний банк України та його повноваження в галузі державного регулювання ринку фінансових послуг.
- •77. Нормативне регулювання капіталу комерційного банку в Україні, його спрямованість та вплив на фінансовий ринок.
- •78. Нормативне регулювання ліквідності комерційного банку в Україні, його завдання та вплив на фінансовий ринок.
- •79. Нормативне регулювання ризику комерційного банку в Україні, його спрямованість та вплив на фінансовий ринок.
- •80. Нормативне регулювання відкритої валютної позиції уповноваженого банку, його спрямованість та вплив на фінансовий ринок.
- •82. Дати характеристику лізингу як фінансової послуги.
- •83. Дати характеристику фінансових послуг фондів грошового ринку.
- •84. Дати характеристику депозитних операцій фінансово-кредитних установ як фінансової послуги.
- •86. Дати характеристику андеррайтингу як фінансової послуги.
- •87. Дати характеристику факторингу як фінансової послуги.
- •88. Дати характеристику опціону як інструменту хеджування валютного ризику.
- •91. Дати характеристику можливостей хеджування ризику шляхом видачі векселя.
- •92. Дати характеристику послуги спільного інвестування через інвестиційний фонд.
- •93. Дати характеристику форвардної угоди, як фінансової послуги.
- •95. Дати характеристику операції своп як фінансової послуги.
- •97. Брокерські послуги торговців цінними паперами.
- •98. Депозитарні послуги на фондовому ринку, їх вплив на ефективність фінансових послуг.
- •100. Довірче управління фінансовими вкладеннями як вид фінансової послуги.
20. Дати визначення фондового ринку як сегменту фінансового ринку.
Фондовий ринок, синонімом якого є “ринок цінних паперів”, інтегрує операції щодо випуску та обігу боргових документів, інструментів власності, а також їхніх похідних. РЫНОК, ФОНДОВЫЙ – составная часть финансового рынка, на котором осуществляются операции с ценными бумагами. Первичное размещение ценных бумаг эмитентами относится к первичному Ф.р., последующие операции по купле-продаже ценных бумаг образуют вторичный Ф.р. Различают биржевой Ф.р., участниками которого являются фондовые биржи, фондовые отделы товарных и валютных бирж, и внебиржевой Ф.р. с участием инвестиционных фондов, банков, брокерских фирм и других организаций, совершающих операции с ценными бумагами. Фондовий ринок охоплює частину кредитного ринку і повністю ринок інструментів власності. Фондовий ринок поділяється на: біржовий (організаційно оформлений, постійно діючий ринок, який зосереджує попит і пропозицію ЦП, сприяє формуванню їх біржового курсу, тобто торгівля цінними паперами відбувається на організованій біржі), позабіржовий (поза біржою), первинний (первинна емісія ЦП та їх розміщення), вторинний (вторинна і наступна купівля-продаж ЦП). Об`єктом операцій на ФРУ є цінні папери (ЦП). Принципи функціонування ФРУ: соціальна справедливість, надійність захисту інвесторів, регульованість, контрольованість, ефективність, правова упорядкованість, прозорість, відкритість, конкурентність рівність можливостей і збалансованість. Ринок, на якому переважають учасники, що розраховують на зниження цін і продають із надією купити пізніше, коли ціни знизяться ще більше, називається “ведмежий” ринок. Ринок, на якому переважають суб`єкти, що купують із розрахунком на підвищення цін – “бичачий” ринок.
21. Навести класифікацію цінних паперів за характером випуску.
Цінні папери за характером випуску: *емісійні (акції, облігації) – передбачають випуск визначеної кількості ЦП одного виду з однаковими характеристиками, закріпленими правами та обов’язками. Однородна сукупність, масові, однакові права для залучення ресурсів. *неемісійні (векселі, чеки) – ЦП, що випускаються індивідуально, мають індивідуальні права та обов’язки. Випускаються під конкретні операції. Такий самий порядок обігу як в емісійних. Цей поділ вживається не за формальною ознакою, а за фактом, бо вексель може бути емісійним. Неемісійні ЦП не підлягають держ. реєстрації, а емісійні – підлягають.
22. Навести класифікацію цінних паперів за механізмом обороту.
За механізмом обігу цінні папери поділяються на: ринкові (з вільним обігом), які можна перепродувати, неринкові (без вільного обігу), які дозволено продати тільки один раз: емітент продає цінні папери інвестору , який у цьому разі є не тільки першим, а й останнім покупцем цінних паперів такого виду. Якщо емітентом встановлено додаткові умови обігу, які передбачають передачу права власності на цінні папери, то вони вважаються неринковими. Існують цінні папери, обіг яких обмежено законодавством – це теж неринкові цінні папери. Приклад: 1.Акції не можуть обертатися на фондовому ринку за законодавством. 2.Акції ін вест. фондів відкритого типу не мають обігу на фондовому ринку. 3.Акції ВАТ не мають ніяких законних обмежень – можуть обертатися.
23. Класифікація ЦП за видами засвідчуваних прав
Цінні папери – це грошові або фінансові інструменти, що затверджують право власності, визначають відносини між особою, що їх випустила (емітентом) та їх власником і передбачають отримання доходів у вигляді дивіденду або %, а також можливість передачі майнових та інших прав іншим особам. За видами засвідчуваних прав ЦП поділяють на: Пайові – це ЦП, що засвідчують дольову участь власника в капіталі емітента або в сукупних активах емітента та надають право власнику у переважній кількості випадків на участь в управлінні справами емітента (прості акції) та розподілу прибутку. Боргові закріплюють різні види боргових зобов’язань емітентам перед власником ЦП та надають право отримання фінансового доходу у вигляді % та гарантованої суми випуску у вказані терміни. До цієї групи відносять державні облігації (облігації державних позик), облігації підприємств, інвестиційні сертифікати, ощадні сертифікати банків. Похідні ЦП засвідчують право власника на здійснення визначеної операції з базовими активами на умовах, визначених цим ЦП (купівля/продаж ЦП). Баз активом може бути: акції, облігації, іноземна валюта, реальні активи (сировина, с/г продукція, паливо, інші).