- •1. Дати визначення фінансового ринку та ринку фінансових послуг.
- •2. Визначити сутність трансформаційних послуг фінансових посередників.
- •3. Визначити сутність транзакційних послуг фінансових посередників.
- •4. Дати визначення процесу сек’юритизації.
- •7. Дати визначення поточної валютної операції.
- •9. Дати визначення економічного валютного ризику.
- •10. Дати визначення транзакційного валютного ризику.
- •11. Дати визначення трансляційного валютного ризику.
- •13. Дати визначення дисконтного ринку як елементу грошового ринку.
- •14. Дати визначення ринку середньо- та довгострокових кредитів як сегменту фінансового ринку.
- •15. Навести класифікацію позик за видами процентних ставок.
- •16. Навести класифікацію позик за умовами погашення.
- •17. Навести класифікацію позик за строком надання.
- •18. Навести класифікацію позик за механізмом надання.
- •19. Навести класифікацію позик за кількістю сторін угоди.
- •20. Дати визначення фондового ринку як сегменту фінансового ринку.
- •21. Навести класифікацію цінних паперів за характером випуску.
- •24. Визначити двосторонні методи хеджування ризику.
- •25. Позиція по фінансових операціях, види позиції.
- •26. Навести класифікацію фінансових послуг.
- •27. Визначити основні проблеми непрофесійних учасників фінансового ринку, які зумовлюють виникнення фінансового посередництва.
- •28. Визначити причини процесу дезінтермедіації на фінансовому ринку.
- •32. Визначити роль та місце фінансових посередників як суб’єктів ринку фінансових послуг.
- •40. Визначити фінансові інструменти фондового ринку, види та спрямованість послуг на цьому ринку.
- •42. Визначити поняття споживчої вартості валютної цінності та порядку її визначення для різних груп валютних цінностей.
- •43. Визначити поняття векселя, види векселів та сутність обов’язкових реквізитів векселя.
- •44. Індосамент векселя. Визначити ризики при індосаменті векселя.
- •45. Аваль вексельних зобов’язань як різновид фінансової послуги.
- •46. Акцепт та платіж за векселем.
- •47. Визначити особливості хеджування валютного ризику за векселем.
- •48. Протест за векселем. Ризики при опротестуванні векселів.
- •49. Захист прав власника векселя.
- •51. Визначити основні групи депозитів як інструментів грошового ринку. Дати характеристику основних споживчих характеристик різних груп депозитів.
- •52. Фінансові інструменти місцевих або державних грошових ринків, їх цільова спрямованість.
- •54. Визначити фінансові інструменти кредитного ринку та їх характерні відмінності від інструментів грошового ринку.
- •55.Проаналізувати види забезпечення позик.
- •56. Навести та обґрунтувати необхідність класифікації позик за категорією позичальника.
- •58. Проаналізувати переваги та недоліки різних форм випуску цінних паперів.
- •62. Проаналізувати систему односторонніх методів хеджування ризику.
- •63. Захист прав споживачів фінансових послуг за рахунок цільових фондів.
- •67. Основні напрямки державного регулювання діяльності реєстраторських установ на ринку цінних паперів України.
- •71. Основні механізми державного регулювання діяльності страхових компаній.
- •73. Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку та її функції.
- •75. Національний банк України та його повноваження в галузі державного регулювання ринку фінансових послуг.
- •77. Нормативне регулювання капіталу комерційного банку в Україні, його спрямованість та вплив на фінансовий ринок.
- •78. Нормативне регулювання ліквідності комерційного банку в Україні, його завдання та вплив на фінансовий ринок.
- •79. Нормативне регулювання ризику комерційного банку в Україні, його спрямованість та вплив на фінансовий ринок.
- •80. Нормативне регулювання відкритої валютної позиції уповноваженого банку, його спрямованість та вплив на фінансовий ринок.
- •82. Дати характеристику лізингу як фінансової послуги.
- •83. Дати характеристику фінансових послуг фондів грошового ринку.
- •84. Дати характеристику депозитних операцій фінансово-кредитних установ як фінансової послуги.
- •86. Дати характеристику андеррайтингу як фінансової послуги.
- •87. Дати характеристику факторингу як фінансової послуги.
- •88. Дати характеристику опціону як інструменту хеджування валютного ризику.
- •91. Дати характеристику можливостей хеджування ризику шляхом видачі векселя.
- •92. Дати характеристику послуги спільного інвестування через інвестиційний фонд.
- •93. Дати характеристику форвардної угоди, як фінансової послуги.
- •95. Дати характеристику операції своп як фінансової послуги.
- •97. Брокерські послуги торговців цінними паперами.
- •98. Депозитарні послуги на фондовому ринку, їх вплив на ефективність фінансових послуг.
- •100. Довірче управління фінансовими вкладеннями як вид фінансової послуги.
62. Проаналізувати систему односторонніх методів хеджування ризику.
Ринок послуг з хеджування ризику – це система взаємовідносин між суб’єктами з приводу купівлі-продажу спеціального виду фінансової послуги – прийняття ризику конкретного суб’єкта. Існують 2 групи методів хеджування: двосторонні методи хеджування та односторонні. Односторонні угоди з хеджування ризику – це специфічні послуги на грошовому ринку та фондовому ринку. Вони полягають у наступному: коли одна із сторін без погодження з іншою та можливо без повідомлення іншої самостійно здійснює угоди з третіми особами, спрямовані на хеджування власних ризиків. Односторонні методи хеджування використовуються стороною угоди послуг, які надаються фінансовими посередниками на відповідних сегментах ринку фінансових послуг: використання послуг спеціалізованих страховиків, укладання строкових угод – придбання похідних ЦП за допомогою яких хеджуються відкрита позиція по основній угоді. До специфічних послуг на фондовому ринку відносяться: Надання фінансових гарантій; Акціонерне та авальне кредитування; Факторинг; Форфейтинг. Послуги конкурують між собою. На вибір послуги впливають її вартість для споживача, яка розраховується виходячи з платежів на користь посередника та порядку розрахунків з ними, та сукупності прав та обов’язків.
63. Захист прав споживачів фінансових послуг за рахунок цільових фондів.
Права споживачів ФП можуть захищатися через форм-ня цільвих грош фондів, спрямованих на відшкодування можливих збитків споживачів ФП. Фонди форм-ся: а) на рівні самих фін посередників (при цьому закон-ство встановлює мін обсяги цих фондів) б) на централізованому рівні (як окремі централізовані грош цільові фонди) При цьому відповідні фін посередники повинні формувати ці фонди за рах-к джерел, визначених спеціальним закон-ством (наприклад, кред.спілка – громадська орг-ція - формує резерв.фонд). Джерела – вступні внески та відрахування від прибутку. КБ формують рез.фонди з відрахувань від прибутку, % від страх фонду. На Україні – Централізований фонд захисту вкладників – до 500 грн.
64. Розкрити зміст сис-ми пруденційного регул-ня д-ті фін посередників.
Пруденц.регул-ня д-ті конкретних фін посередників включає: встановлення базових нормативів д-ті та відпов-ті фін посередників, які забезпечують з одного боку захист споживачів послуг фін посередників, з іншого – стабільність сис-ми цих фін посередників. Т.ч. по першому напрямку встановл-ся: а) нормативи відповідальності посередника (може встановлюватися конкретна організаційно-правова форма фін пос-ка і конкретні нормативи відповідальності для відповідної орг-правової форми); б)обмеження по конкретним операціям (регул-ня нормативів здійсн. оп-цій – можуть встановл. граничні нормативи по сукупності операцій). Забезпечення стабільності сис-ми – регул-ся операції між однотипними фін посередниками. Т.ч. внутрі сис-ми операції несуть регульований ризик ланцюгової реакції інституціонального сегменту РФП. (один інв-ний фонд не може придбати ЦП іншого івестиц фонду). Існують нормативи, що накопичують угоди на невиконання послуг між торгівцями (п`ятикратний); безпосередньому споживачу - 3-тій особі(10-кратний); інці – (15-кратний). Обмежується ризик сис-ми: кожний з елементів с-ми не може нести більше відповідної кратності ризику.