- •1. Дати визначення фінансового ринку та ринку фінансових послуг.
- •2. Визначити сутність трансформаційних послуг фінансових посередників.
- •3. Визначити сутність транзакційних послуг фінансових посередників.
- •4. Дати визначення процесу сек’юритизації.
- •7. Дати визначення поточної валютної операції.
- •9. Дати визначення економічного валютного ризику.
- •10. Дати визначення транзакційного валютного ризику.
- •11. Дати визначення трансляційного валютного ризику.
- •13. Дати визначення дисконтного ринку як елементу грошового ринку.
- •14. Дати визначення ринку середньо- та довгострокових кредитів як сегменту фінансового ринку.
- •15. Навести класифікацію позик за видами процентних ставок.
- •16. Навести класифікацію позик за умовами погашення.
- •17. Навести класифікацію позик за строком надання.
- •18. Навести класифікацію позик за механізмом надання.
- •19. Навести класифікацію позик за кількістю сторін угоди.
- •20. Дати визначення фондового ринку як сегменту фінансового ринку.
- •21. Навести класифікацію цінних паперів за характером випуску.
- •24. Визначити двосторонні методи хеджування ризику.
- •25. Позиція по фінансових операціях, види позиції.
- •26. Навести класифікацію фінансових послуг.
- •27. Визначити основні проблеми непрофесійних учасників фінансового ринку, які зумовлюють виникнення фінансового посередництва.
- •28. Визначити причини процесу дезінтермедіації на фінансовому ринку.
- •32. Визначити роль та місце фінансових посередників як суб’єктів ринку фінансових послуг.
- •40. Визначити фінансові інструменти фондового ринку, види та спрямованість послуг на цьому ринку.
- •42. Визначити поняття споживчої вартості валютної цінності та порядку її визначення для різних груп валютних цінностей.
- •43. Визначити поняття векселя, види векселів та сутність обов’язкових реквізитів векселя.
- •44. Індосамент векселя. Визначити ризики при індосаменті векселя.
- •45. Аваль вексельних зобов’язань як різновид фінансової послуги.
- •46. Акцепт та платіж за векселем.
- •47. Визначити особливості хеджування валютного ризику за векселем.
- •48. Протест за векселем. Ризики при опротестуванні векселів.
- •49. Захист прав власника векселя.
- •51. Визначити основні групи депозитів як інструментів грошового ринку. Дати характеристику основних споживчих характеристик різних груп депозитів.
- •52. Фінансові інструменти місцевих або державних грошових ринків, їх цільова спрямованість.
- •54. Визначити фінансові інструменти кредитного ринку та їх характерні відмінності від інструментів грошового ринку.
- •55.Проаналізувати види забезпечення позик.
- •56. Навести та обґрунтувати необхідність класифікації позик за категорією позичальника.
- •58. Проаналізувати переваги та недоліки різних форм випуску цінних паперів.
- •62. Проаналізувати систему односторонніх методів хеджування ризику.
- •63. Захист прав споживачів фінансових послуг за рахунок цільових фондів.
- •67. Основні напрямки державного регулювання діяльності реєстраторських установ на ринку цінних паперів України.
- •71. Основні механізми державного регулювання діяльності страхових компаній.
- •73. Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку та її функції.
- •75. Національний банк України та його повноваження в галузі державного регулювання ринку фінансових послуг.
- •77. Нормативне регулювання капіталу комерційного банку в Україні, його спрямованість та вплив на фінансовий ринок.
- •78. Нормативне регулювання ліквідності комерційного банку в Україні, його завдання та вплив на фінансовий ринок.
- •79. Нормативне регулювання ризику комерційного банку в Україні, його спрямованість та вплив на фінансовий ринок.
- •80. Нормативне регулювання відкритої валютної позиції уповноваженого банку, його спрямованість та вплив на фінансовий ринок.
- •82. Дати характеристику лізингу як фінансової послуги.
- •83. Дати характеристику фінансових послуг фондів грошового ринку.
- •84. Дати характеристику депозитних операцій фінансово-кредитних установ як фінансової послуги.
- •86. Дати характеристику андеррайтингу як фінансової послуги.
- •87. Дати характеристику факторингу як фінансової послуги.
- •88. Дати характеристику опціону як інструменту хеджування валютного ризику.
- •91. Дати характеристику можливостей хеджування ризику шляхом видачі векселя.
- •92. Дати характеристику послуги спільного інвестування через інвестиційний фонд.
- •93. Дати характеристику форвардної угоди, як фінансової послуги.
- •95. Дати характеристику операції своп як фінансової послуги.
- •97. Брокерські послуги торговців цінними паперами.
- •98. Депозитарні послуги на фондовому ринку, їх вплив на ефективність фінансових послуг.
- •100. Довірче управління фінансовими вкладеннями як вид фінансової послуги.
84. Дати характеристику депозитних операцій фінансово-кредитних установ як фінансової послуги.
Фін послуга - операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, або, за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів. Депозитні операції – це операції банку по залученню коштів клієнтів. За формою використання депозитних операцій розрахунки поділяються на: депозити до запитання, термінові або строкові депозити, умовні депозити. Депозити до запитання використовуються для здійснення поточних розрахунків власника рахунку з його партнерами. За вимогою клієнта кошти з розрахункового рахунку та поточного рахунку у будь-який час можуть вилучатися шляхом видачі готівки, виконання платіжного доручення, сплати чеків та векселів. До вкладів до запитання прирівнюють внески з попереднім повідомленням банку про намір зняти гроші з рахунку. Вклади до запитання є нестабільними, що обмежує можливість їх використання банком для позичкових та інвестиційних операцій, тому власникам поточних рахунків сплачується низький депозитний процент або не сплачується зовсім. Строкові вклади – кошти, що розміщені у банку на певний строк і можуть бути зняти після закінчення цього терміну або після повідомлення банку за встановлений період (не менше 1 місяця). Строкові вклади є кращим видом депозитів для банку, бо вони стабільні і зручні у банківському плануванні. Строкові вклади є джерелом одержання прибутків їх власниками. Умовний депозит – вклад, який клієнт робить в банку на певних умовах. Він вважається безстроковим, по ньому нараховуються мінімальні проценти або не нараховуються взагалі.
85. Дати характеристику фінансових послуг з випуску депозитарних розписок.
Депозитарні розписки – іменний ЦП, випущений авторитетним банком-депозитарієм, який підтверджує права власності на акції іноземної компанії, що депоновані в цьому банку. Виникнення ДР зумовлено тим, що певними нормами держ. регулювання було обмежено діял-ть іноземних інвесторів. Амер. ДР – обертаються лише на амер. фонд. ринку, а Глобальні – на світовому. Амер. деп. розп.-це випущений амер.депозитарієм сертифікат, що підтверджує право на визначену кількість акцій іноз.емітента.Амер.інвестори надають перевагу амер.деп.розп-кам,а не безпосередньо іноз.акціям, оскільки: 1)ам.д.р. обертаються відповідно до амер.законод-ва 2)вони продаються і купуються в долл.США 3)банк-депозитарій виконує розрахунки і виплати дивід-в по деп.розп-кам в долл.США.Усі програми ам.д.р. поділ.на 1)ті,що спонсоруються (випускаються на підставі угоди між емітентом і депозитарієм) 2)що не спонсоруються (випуск ам.д.р. здійсн-ся депозитарієм за вимогою акціонерів або на підставі угоди з ними,емітент може і не знати, що на його акції існують ам.д.р.).Існують декілька рівнів у тих,що спонсоруються.Рівень залежить від вторинного обігу, від активності та місця обігу, від обсягів фін.звітності,що емітент повинен надавати в комісію з ЦП та ФБ США( SEC) Глоб депоз розписки -Їх випуск здійсн-ся з метою залуч-ня капіталу , якщо частина глоб.д.р. призначена для обігу на тер.США, то вони повинні бути зареєстр-ні відповідно до амер.законодавства. У схемі обігу ДР приймають участь 2 суб’єкти інфраструктури: зберігач, розташований у країні походження базового ЦП (кастодіальний банк); банк-депозитарій, авторитетний іноз. банк, який безпосередньо здійснює випуск та розміщення ДР. Третьою стороною у залежності від рівня розписки м. бути: власник базових ЦП або емітент цих базових ЦП. У залежності від того, хто є 3 стороною схеми, кошти від розміщення ДР отримує або власник або емітент ЦП.