3. Визначити сутність транзакційних послуг фінансових посередників.

Транзакційна послуга – послуга, яка надається за рах клієнта в його інтересах, фін посередник лише забезп оптимальне вкладання коштів клієнтів в фін інструменти. Функція фін посередника полягає у найб ефект вкладанні фін ресурсів кінц кредитора в фін зобовязання кінцевого позичальника. Це професійна діяльність, яка передбачає обслуговування руху фінансових ресурсів суб’єктів фінансового ринку шляхом розміщення серед них зобов’язань інших осіб. Термін її існування обмежується початком звернення інвестора до фінансового посередника, яким може виступати брокер, за допомогою розмістити його тимчасово вільні кошти на ринку, та закінчується після такого розміщення. Посередник не несе відповідальності за подальшу дохідність вкладених цінних паперів, в цьому випадку він надає тільки послуги з розміщення коштів.

4. Дати визначення процесу сек’юритизації.

Процес секюритизації – процес оформлення фін зобовязань у вигляді фін інстрементів ЦП. ЦП як стандартизований фін інструмент дозволяє споживачу фін ресурсів емітенту встановити такі умови залучення цих ресурсів від оферента під час придбання цп, які дозволяють здійсн ці операції без використання послуг фін посередника. Обіг ЦП полегшує не тільки відносини між емітентом та інв0м , але й сприяє організації контролю та нагляду за ФР.З розвитком фінансового ринку та інформаційних технологій у деяких випадках суб’єкти мають змогу розмістити заощадження або їх отримати з меншими витратами. Цьому і сприяє процес сек’юритизації. Сек’юритизація – це процес збільшення ролі цінних паперів на фінансових ринках. При сек’юритизації низьколіквідні активи трансформуються в цінні папери, які пропонують інвесторам. Так, замість кред. угоди – облігація, пая – акція, комерц. кредиту – вексель. Часто емісія цінних паперів дозволяє залучити фінансові ресурси значно дешевше і скоріше.

5. Визначення грошового ринку як сегменту фінансового ринку

Фін. фонди, що обертаються на ФР є неоднорідними, вони розподіляються за своїм внутрішнім складом. Відповідно до цього існують відокремлені специф. сфери ФР В залежності від терміну залучення рес-в та напрямків використання: розрізняють грошовий ринок і ринок капіталів. Отже, Грошовий ринок - це та частина ФР, на якому термін залучення коштів до 1року, які викор. як "гроші".Грошовий ринок (він же ФР) скл-ся з двох частин-сфери обігу грошей і сфери обороту ЦП у вигляді купівлі-продажу короткотермінових документів(векселів, сертифікатів тощо). Наведемо таке визначення грош ринку- особливий сектор ринку, на якому здійснюється купівля та продаж грошей як специфічного товару, формуються попит, пропозиція та ціна на цей товар. Фінансові інструменти: іноземна валюта, короткострокові платіжні засоби в національній валюті (векселі), короткострокові фінансові інструменти (векселі, чеки). Послуги: забезпечення ліквідності короткострокових вкладів, формування ринку грошей як засобу платежу, послуги щодо касового виконання Держ. та місц. бюджетів. Суб’єкти: фінансово-кредитні інститути, що мобілізують і перерозподіляють грошові кошти юридичних осіб, громадян та держави. Об’єкти: тимчасові вільні кошти.

6. Дати визначення ринку іноз. валюти як частини грош. ринку

В залежності від того в якій валюті деноміновано фін інструмент, додтково виділяються на грошовому ринку – ринок іноземних валют та ринки інструментів іноземних ринків. Сукупність ринку іноземної валюти та інструментів ринку іноземної валюти наз валютним ринком. Ринок іноземної валюти – це сектор грошового ринку, на якому урівноважуються попит і пропозиція на такий специфічний товар як валюта. Успішний розвиток валютних відносин не можливий без існування цього ринку, на якому можна вільно продати чи купити валюту. Без такої можливості ек контрагенти просто не змогли б реалізувати свої валютні відносини- не мали б іноземної валюти для здійснення своїх зовн зобовязань, не могли б перетворити одержану інвалютну виручку в нац-і гроші для виконання своїх внутр зобовязань. На валютному ринку купують і продають валюту не тільки для здійсн платежів, а й для інших цілей: для спекулятивних операцій, операцій хеджування валютних ризиків тощо. Причому ці операції набувають все ширшого розмаху, що виводить вал ринок за межі простогопридатка до міжн розрахунково-платіжних відносин і надає йому статус відносно самост економ структури. На цьому ринку виділяють 4 сегменти: ринок готівкових угод або ринок спот, ринок строкових угод, ринок комбінованих угод; ринок арбітражних угод.На риноку іноз. валюти, або валютному риноку, надаються: Послуги: забезпечення ліквідності короткострокових вкладів, формування ринку грошей як засобу платежу, послуги щодо касового виконання Держ та місц. бюджетів. Суб’єкти: будь які екон агенти та посередники, насамперед банки, брокерські фірми, валютні біржі. Фінансово-кредитні інститути, що мобілізують і перерозподіляють грошові кошти юридичних осіб, громадян та держави. Спекулянти, які пост куп-прод валюту задля отрим прибутку, хеджери, які здійсн операції на вал ринку для захисту від несприятливої зміни вал курсу. Об’єкти: тимчасові вільні кошти.