67. Основні напрямки державного регулювання діяльності реєстраторських установ на ринку цінних паперів України.

Першою функцією регулювання є реєстрація цінних паперів, згідно з якою цінні папери повинні надійти в обіг лише після їх державної реєстрації. Вимоги реєстрації повинні виконуватися всіма суб'єктами, чиї цінні папери обертаються на території України. При цьому передбачається принцип обов'язкового ліцензування діяльності професійних учасників ринку цінних паперів, а також розробка правил допуску на ринок іноземних інвесторів. Регулювання ринку здійснюється також шляхом виконання функції гласності та забезпечення якості цінних паперів. Реєстратором може бути юридична особа, що отримала дозвіл на ведення реєстра власників іменних цінних паперів. Однак Закон забороняє органам державної влади, а також центрам сертифікатних аукціонів бути засновниками чи учасниками реєстратора. Доля одного емітенту в статутному фонді реєстратора не може перевищувати 10%. Ведення реєстру власників іменних цінних паперів не може суміщатися з іншими видами діяльності, крім депозитарної. Друга функція - забезпечення гласності є важливою функцією і кожен, хто продає чи пропонує до продажу цінні папери нових випусків, зобов'язан опублікувати проспект емісії, який повинен містити повну, достовірну і чітку інформацію про випуск та емітента. Забезпечення якості допущених до обігу цінних паперів передбачає передпродажну перевірку їх на забезпеченість активами. Діяльність професійних учасників ринку регламентується положеннями про правила і порядок проведення торгів, грошових розрахунків та поставки цінних паперів через систему депозитаріїв. Згідно з Законом "Про національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні", національна депозитарна система складається з двох рівнів: нижній рівень - зберігачі цінних паперів, які ведуть рахунки власників цінних паперів, та реєстратори власників іменних цінних паперів; верхній рівень - Національний депозитарій України та локальні депозитарії,які ведуть рахунки зберігачів і здійснюють кліринг та розрахунки за угодами з цінними паперами.

68. Основні напрямки державного регулювання діяльності депозитарних установ України.

Для того щоб система депозитарного обліку працювала як єдине ціле, в Україні створюється Національний (центральний) депозитарій (ВАТ). Основні (і єдині за текстом Закону) відмінності локальних депозитаріїв від Національного слід шукати в їх повноваженнях. Усі депозитарії можна поділити на два види: "просто" депозитарії та клірингові депозитарії. Перші практично нічим не відрізняються від зберігачів. А клірингові депозитарії - депозитарії, які одержали дозвіл Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку на здійснення клірингу щодо операцій з цінними паперами. Кліринг - це отримання, звірка та поточні оновлення інформації, підготовка бухгалтерських облікових документів, необхідних для виконання угод щодо цінних паперів, визначення взаємних зобов'язань, що передбачає взаємозалік, забезпечення та гарантування розрахунків за угодами щодо цінних паперів. Зберігачами цінних паперів, за Законом, можуть бути комерційні банки, що мають дозвіл на здійснення діяльності по випуску та обігу цінних паперів, і торгівці цінними паперами. Останні повинні отримати відповідний дозвіл. Зберігачі мають право проводити за дорученням власника операції з депонованими цінними паперами та здійснювати іншу депозитарну діяльність, пов’язану з обігом цінних паперів, за виключенням клірингу та розрахунків по угодах з цінними паперами. В статутному фонді зберігача доля іншого зберігача чи торгівця цінними паперами, інвестиційної компанії, страхової компанії чи іншого інституціонального інвестора не може перевищувати 5%. До основної сфери діяльності зберігача відноситься відповідальне зберігання цінних паперів у безпечному місці, якщо вони мають документальну форму, та/чи відповідальне зберігання відповідних комп’ютерних записів, якщо цінні папери мають електронну форму.

70. Спрямування держ рег-ня посередницької д-ті довірчих тов-в (ДТ).

Д-ть ДТ рег-ся ДКМУ “Про ДТ”. ДТ – це тов-во з додатковою відпов-тю, яке здійсн-є представницьку д-ть відповідно до договору, укладеного з довірителями майна щодо реалізації їхніх прав власників. Майном довірителя є грош.кошти, ЦП та д-ти,що засвідчують право власності . ДТ здійснюють представницьку д-ть щодо обслугов-ня ЦП довірителя відповідно до укладеного д-ру доручення . ДТ, яке здійснює операції з ЦП за дорученням та в інтересах власників реєструються в с-мі ведення реєстру власників іменних ЦП як номінальний утримувач. Вартість активів прийнятих у довірче упр-ня не повинна перевищувати частки довіреної особи у статут фонді ДТ та її особистої додаткової відпов-сті (у 5крат. розмірі до внеску) Але практично права довірителів майна не захищені (після реєстрації ДТ кошти зі ста-го фонду можуть повністю або частково бути вилученими зі статутного фонду, або виявитися неліквідними, і не дозволять компенсувати втрат вкладників, а вартість активів, взятих у довірче упр-ня може істотно перевищувати сплачений статутний фонд і додаткову відпов-ть учасників). Тому необхідно на законодавчому рівні конкретизувати умови форм-ня та збереження статут фонду тов-ва, забезпечити пост контроль за співвідношенням зобов`язань і активів, що прийняті в управлінні, а також створити с-му контролю за обліком довірчих операцій. Законод-ством Укр встановлено, що до прийняття і введення в дія З-ну “Про довірчі Т”, а також затверд-ня порядку ліцензування їх д-ті, держ реєстрація новостворених тов-в не здісн-ся. Зараз триває розробка нового закон-ства Укр з д-ті ДТ. Контроль за діючими ДТ здійсн-ть Фонд Держмайна Укр, НБУ та МФ. Фонд Держмайна видає ліцензії на проведення ДТ представницької д-ті з приватизаційними ЦП.