- •1. Дати визначення фінансового ринку та ринку фінансових послуг.
- •2. Визначити сутність трансформаційних послуг фінансових посередників.
- •3. Визначити сутність транзакційних послуг фінансових посередників.
- •4. Дати визначення процесу сек’юритизації.
- •7. Дати визначення поточної валютної операції.
- •9. Дати визначення економічного валютного ризику.
- •10. Дати визначення транзакційного валютного ризику.
- •11. Дати визначення трансляційного валютного ризику.
- •13. Дати визначення дисконтного ринку як елементу грошового ринку.
- •14. Дати визначення ринку середньо- та довгострокових кредитів як сегменту фінансового ринку.
- •15. Навести класифікацію позик за видами процентних ставок.
- •16. Навести класифікацію позик за умовами погашення.
- •17. Навести класифікацію позик за строком надання.
- •18. Навести класифікацію позик за механізмом надання.
- •19. Навести класифікацію позик за кількістю сторін угоди.
- •20. Дати визначення фондового ринку як сегменту фінансового ринку.
- •21. Навести класифікацію цінних паперів за характером випуску.
- •24. Визначити двосторонні методи хеджування ризику.
- •25. Позиція по фінансових операціях, види позиції.
- •26. Навести класифікацію фінансових послуг.
- •27. Визначити основні проблеми непрофесійних учасників фінансового ринку, які зумовлюють виникнення фінансового посередництва.
- •28. Визначити причини процесу дезінтермедіації на фінансовому ринку.
- •32. Визначити роль та місце фінансових посередників як суб’єктів ринку фінансових послуг.
- •40. Визначити фінансові інструменти фондового ринку, види та спрямованість послуг на цьому ринку.
- •42. Визначити поняття споживчої вартості валютної цінності та порядку її визначення для різних груп валютних цінностей.
- •43. Визначити поняття векселя, види векселів та сутність обов’язкових реквізитів векселя.
- •44. Індосамент векселя. Визначити ризики при індосаменті векселя.
- •45. Аваль вексельних зобов’язань як різновид фінансової послуги.
- •46. Акцепт та платіж за векселем.
- •47. Визначити особливості хеджування валютного ризику за векселем.
- •48. Протест за векселем. Ризики при опротестуванні векселів.
- •49. Захист прав власника векселя.
- •51. Визначити основні групи депозитів як інструментів грошового ринку. Дати характеристику основних споживчих характеристик різних груп депозитів.
- •52. Фінансові інструменти місцевих або державних грошових ринків, їх цільова спрямованість.
- •54. Визначити фінансові інструменти кредитного ринку та їх характерні відмінності від інструментів грошового ринку.
- •55.Проаналізувати види забезпечення позик.
- •56. Навести та обґрунтувати необхідність класифікації позик за категорією позичальника.
- •58. Проаналізувати переваги та недоліки різних форм випуску цінних паперів.
- •62. Проаналізувати систему односторонніх методів хеджування ризику.
- •63. Захист прав споживачів фінансових послуг за рахунок цільових фондів.
- •67. Основні напрямки державного регулювання діяльності реєстраторських установ на ринку цінних паперів України.
- •71. Основні механізми державного регулювання діяльності страхових компаній.
- •73. Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку та її функції.
- •75. Національний банк України та його повноваження в галузі державного регулювання ринку фінансових послуг.
- •77. Нормативне регулювання капіталу комерційного банку в Україні, його спрямованість та вплив на фінансовий ринок.
- •78. Нормативне регулювання ліквідності комерційного банку в Україні, його завдання та вплив на фінансовий ринок.
- •79. Нормативне регулювання ризику комерційного банку в Україні, його спрямованість та вплив на фінансовий ринок.
- •80. Нормативне регулювання відкритої валютної позиції уповноваженого банку, його спрямованість та вплив на фінансовий ринок.
- •82. Дати характеристику лізингу як фінансової послуги.
- •83. Дати характеристику фінансових послуг фондів грошового ринку.
- •84. Дати характеристику депозитних операцій фінансово-кредитних установ як фінансової послуги.
- •86. Дати характеристику андеррайтингу як фінансової послуги.
- •87. Дати характеристику факторингу як фінансової послуги.
- •88. Дати характеристику опціону як інструменту хеджування валютного ризику.
- •91. Дати характеристику можливостей хеджування ризику шляхом видачі векселя.
- •92. Дати характеристику послуги спільного інвестування через інвестиційний фонд.
- •93. Дати характеристику форвардної угоди, як фінансової послуги.
- •95. Дати характеристику операції своп як фінансової послуги.
- •97. Брокерські послуги торговців цінними паперами.
- •98. Депозитарні послуги на фондовому ринку, їх вплив на ефективність фінансових послуг.
- •100. Довірче управління фінансовими вкладеннями як вид фінансової послуги.
95. Дати характеристику операції своп як фінансової послуги.
Контр-ти своп-це групи фн.опер-цій, в процесі яких сторони одночасно отримують та віддають права на грош.потоки, що мають різні відсотк.ставки, валюту та деякі ін.пок-ки.Мета, з якою викор-ся своп-1)хеджування 2)спекуляція.Види свопів-1)відсотковий 2)валютний.Відсотковий своп-це середньо-чи довгострокова угода між банками та ін.учасниками ф.р., згідно з якою одна сторона бере на себе зобов’яз-ня сплачувати на конкр.суму (на конкр.гр.потік) відсотки за фікс.ставкою, а інша зобов-ся сплачувати на ту ж суму гр.потоку відсотки, що розрах-ся за плаваючою ставкою, при цьому учасники проц.свопу не вступають в кредитні відносини між собою і реал.руху осн.суми гр.потоку не відбувається.За угодою валютний своп сторони узгоджують суму осн.боргу в одній валюті та її еквівалент в ін.валюті, і на відміну від відсотк.свопу, за угодою вал.своп оплачується як сума %, так і осн.сума гр.потоку. Операція СВОП використовується з метою здійснення комерційних угод, придбання банком необхідної валюти без валютного ризику для забезпечення міжнародних розрахунків, диверсифікування валютних резервів, забезпечення кредитування клієнта в валюті, яку він сам визначає. Переваги: максимальна наближеність параметрів угоди до потреб споживача за сумою та строком.Недолік: низька ліквідність, неринковий механізм визначення вартості послуги.
97. Брокерські послуги торговців цінними паперами.
Брокерська діяльність це виконання операцій з цінними паперами (у тому числі управління портфелем ЦП) на підставі угоди брокера з його клієнтом і за рахунок клієнта. Угода має характер доручення або комісії, тому брокерська діяльність належить до комісійної діяльності. Брокери укладають угоди з доручення клієнта і його коштом, одержуючи за ці послуги від нього комісійну винагороду. Брокерами можуть бути як приватні особи, так і цілі організатори. І ті, і ті, є членами фб. Брокер діє на підставі укладеної угоди, в якій визначаються умови купівлі-продажу цп, можливі додаткові послуги брокера і розмір брокерської винагороди. В угоді обумовлюються характер роботи брокера, котрий може бути як повіреним так і простим комісіонером. Брокер діє в межах визначеної його клієнтом суми. Він має право вибору цп з одержаним від клієнта наказом. Зі свого боку, клієнт має право будь-коли дати брокеру наказ про припинення виконання операції. Основним інструментом відносин клієнта з брокером є наказ клієнта брокеру, оформлений у вигляді заявки: клієнт, виходячи з власних інтересів та ринкової ситуаці, у наказі інструктує свого брокера щодо можливих дій. Перед тим як дати наказ, клієнт дає своєму брокерові гарантії оплати придбаних акцій чи облігацій. Брокер сприяє здійсненню фондових угод між зацікавленими сторонами представлюючи інтереси однієї з них в якості свого клієнта. В договорі між брокером та клієнтом обумовлюються умови купівлі-продажу ЦП, а також додаткові послуги (консультація, реклама). Розмір винагороди як правило складає 5-9% від вартості угоди.