- •Актуалізація знань
- •Джерела педагогіки
- •Понятійний апарат
- •Тема 1. Історія педагогіки України як складова навчального курсу “Історія педагогіки”
- •Історія педагогіки як галузь педагогіки і навчальний предмет
- •Мета курсу та завдання дисципліни
- •Значення навчального предмету у формуванні сучасного вчителя
- •Тема 2. Українська народна педагогіка – джерело історії педагогіки України
- •Сутність і особливості народної педагогіки
- •Мета, зміст і форми виховання й навчання в українській народній педагогіці
- •Засоби, принципи та методи української народної педагогіки
- •Розділи української народної педагогіки
- •Основні джерела наукового дослідження української народної педагогіки
- •Методи науково-педагогічного дослідження народної педагогіки
- •З народних джерел
- •Тема 3. Виховання, писемність, педагогічні ідеї праукраїнців
- •Стан освіти та виховання в дохристиянський період
- •Велесова книга як писемна пам¢ятка праукраїнців
- •Писемність “не писемних” першоукраїнців
- •Докирилівська абетка на стінах Софії Київської (іх ст.)
- •Договори київських князів (х ст.)
- •Тема 4. Виховання, школа та педагогічна думка Київської Русі
- •Освітня політика київського князя Володимира.
- •Освітня політика київського князя Володимира
- •Розвиток освітньої справи за князювання Ярослава Мудрого
- •Заснування та функціонування монастирських шкіл
- •Жіноча освіта в Київській Русі
- •Навчання дітей у школах грамоти
- •Діяльність майстрів грамоти
- •Освіта дітей простого люду
- •Значення перших шкіл на Русі
- •Педагогічні пам’ятки Київського періоду
- •Тема 5. Розвиток навчання, виховання, педагогічної думки в Україні (друга половина хш-хv ст.)
- •Здобуття елементарної освіти в парафіяльних школах
- •Діяльність “мандрівних” дяків
- •Культурно-освітня діяльність п.Русина
- •Життєвий і творчий шлях ю.Дрогобича (Котермака)
- •Тема 6. Становлення та розвиток національної системи виховання, педагогіки в епоху українського Відродження (хvі-хvш ст.)
- •Освітня діяльність єзуїтів в Україні
- •Просвітницька діяльність і.Федорова, його перший буквар (1574 р.)
- •Острозька слов¢яно-греко-латинська академія як перша наукова установа в Україні
- •Діяльність братських шкіл
- •Заснування школи при Києво-Печерській лаврі
- •Утворення та діяльність Київської колегії, надання їй статусу академії
- •Січові (запорозькі) і козацькі школи. Полкові і сотенні школи Гетьманської України
- •Діяльність Глухівської музично-співацької школи та спеціальної адміністративно-старшинської школи
- •Функціонування Харківського, Чернігівського і Переяславського колегіумів
- •Діяльність українських просвітителів і педагогів
- •Заснування головних і малих народних училищ
- •Педагогічна література
- •Тема 7. Головні тенденції розвитку освіти та педагогічної думки України
- •Прийняття “Статуту університету” та
- •Стан освіти в місті Києві
- •Становлення й розвиток університетської освіти
- •Стан жіночої освіти
- •Діяльність недільний шкіл
- •Статути гімназій і прогімназій Міністерства народної освіти
- •Колегія Павла Галагана
- •Заснування першого дитячого садка в Києві
- •Підготовка педагогічних кадрів
- •Тема 8. Розвиток національного шкільництва і педагогіки в 1917-1919 роках
- •Загальна харакетристика розвитку освіти
- •І та іі Всеукраїнські учительські з¢їзди, Всеукраїнський учительський професійний з¢їзд
- •Започаткування Української академії наук
- •Тема 9. Стан розвитку освіти та педагогіки України в 20-80-ті роки хх століття
- •Освіта та шкільництво в Радянській Україні в 20-х роках
- •Розвиток національних шкіл за часів українізації
- •Педологія як наука. Представники та напрями розвитку вітчизняної педології
- •Розвиток освіти в 30-х роках
- •Школа та педагогіка в передвоєнні, воєнні та перші повоєнні роки
- •Підготовка педагогічних кадрів
- •Тема 10. Відродження національної системи виховання, школи, педагогіки в період становлення незалежної України
- •Гончаренко с.У. Український педагогічний словник. – к.: Либідь, 1997. – 376 с.
- •Тема 1917-1919 роки
- •Тема 1920-1980 роки
Заснування першого дитячого садка в Києві
1 вересня 1871 року (за данимиу самої Софії Русової в 1872 році) у місті Києві було засновано перший приватний дитячий садок – будинок “Розумової ласки”. Його відкрили сестри Софія та Марія Ліндфорс, виклопотавши дозвіл у попечителя шкільної округи. Розташований він був у центрі міста (нині вул. Б.Хмельницького, 21). В ньому панували рідне слово (на перервах Маня Старицька розповідала українські народні казки), рідна пісня (дружина Миколи Віталійовича Лисенка – Ольга Олександрівна Лисенко, виконувала українські пісні), мудра педагогіка.Відвідували заклад 20 вихованців, які перебували в закладі до 14 годин. Це були діти здебільшого з родин інтелігенції. Ходили сюди і двоє діток із сім’ї Старицьких.
У 1882 році в Києві К.Д.Безменова також відкрила приватний садок. Приймалися діти з 5 років. Цей садок засновниця вважала елементарною школою.
Заклади набували популярності і поширювалися в інших містах. Зокрема, були відкриті в Миколаїві, Одесі, Харкові.
Підготовка педагогічних кадрів
Розширення мережі початкових шкіл різних типів, яке мало місце у другій половині ХІХ століття вимагало забезпечення їх учителями. У 60-70 роки того ж століття поступово формувалася система підготовки вчителів. Створювалися вчительські семінарії – навчальні заклади переважно закритого типу. Семінаристи жили в інтернатах. Навчання було безплатне. Вихованці навіть одержували стипендію, за яку правда по закінченню закладу мали відробити. Термін навчання становив 3 роки (з 1905 – 4 роки).
У семінаріях вивчали Закон Божий, російську й церковнослов’янську мови, елементарну математику, фізику, природознавство, географію, історію, малювання, співи, елементарний курс психології, педагогіку з історією педагогіки, методику початкового навчання. У кращих викладались основи землемірної справи, ручна праця й основи сільського господарства. Приймалися юнаки після закінчення двокласного училища й успішно складених вступних екзаменів. Жіночий учительських семінарій було дуже мало. Серед перших учительських семінарій – Коростишевська (1869), Херсонська (1871), Аккерманська (1872), Переяславська (1878). На західноукраїнських землях вчителів для народних шкіл готували вчительські семінарії – Львівська, Чернівецька, Мукачівська, Ужгородська та інші.
Вчителів для церковноприходських шкіл, вищих початкових і міських училищ готували вчительські інститути. Вони були 3-х або 4-х річні. На навчання приймали чоловіків, які закінчили вчительські семінарії, міські училища й педагогічні курси при них, а також осіб, які мали стаж педагогічної роботи в початкових школах і склали успішно вступні екзамени. Учительські інститути були переважно закритими навчальними закладами. Студенти отримували стипендію, за яку повинні були відробляти кілька років у школах. Випускники вчительських інститутів до вищих навчальних закладів не приймали. Перший учительський інститут створений у Глухові (1874).
Учителів, які в майбутньому працювали в середніх школах, готували університети. Особлива увага приділялася прищепленню студентам навичок викладання. Професори та викладачі університету розвивали у студентів красномовство, формували вміння чітко та правильно висловлювати свої думки, матеріал викладати як усно, так і письмово.
У 1909 році в Києві відкрито Учительський інститут (навчалося 52 слухача), у 1911 – учительську семінарію імені К.Д.Ушинського. До 1914 року в Україні нараховувалося 26 учительських семінарій і 6 учительських інститутів.