КИЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ Б.Д.ГРІНЧЕНКА

А.М.Москаленко

ЛЕКЦІІ З ІСТОРІЇ ПЕДАГОГІКИ

МОДУЛЬ 1. “ІСТОРІЯ ПЕДАГОГІКИ УКРАЇНИ”

КИЇВ

2005

ББК

М

Рецензенти:

Ю.Д.Руденко, доктор педагогічних наук, професор Національного педагогічного університету ім.М.Драгоманова

Т.І.Люріна, кандидат педагогічних наук, професор Національного авіаційного університету

Москаленко А.М. Лекції з історії педагогіки. Модуль 1. “Історія педагогіки України”. – К.: КМПУ імені Б.Д.Грінченка, 2005. – с.

Навчальний посібник створено відповідно до програми курсу “Історія педагогіки” для студентів педагогічних університетів.

У запропонованому посібнику представлено історію школи та педагогіки України; висвітлено процес розвитку теорії та практики виховання, навчання в минулому; виявлено закономірності цих процесів.

Пропонується для студентів і викладачів вищих педагогічних навчальних закладів, закладів післядипломної педагогічної освіти.

Тиражування та розповсюдження без дозволу Київського міського педагогічного університету імені Б.Д.Грінченка заборонено.

Актуалізація знань

Рекомендована література:

1. Гончаренко С.У. Український педагогічний словник. – К.: Либідь, 1997. – 376 с.

Педагогіка – сукупність теоретичний і прикладних наук, що вивчають процеси виховання, навчання та розвиток особистості людини.

Педагогіка – наука про навчання, виховання та розвиток особистості.

Назва науки походить від грецьких слів “пайди” – діти і “аго” – веду, тобто “дітоводіння”. (У Стародавній Греції “пайдагогос” спочатку називали рабів, які супроводжували дітей до школи.

Стадії розвитку педагогіки:

• народна педагогіка;

• духовна педагогіка;

• світська педагогіка.

Народна педагогіка – система поглядів народу на освіту та виховання підростаючих поколінь.

Духовна педагогіка – галузь педагогічних знань і досвіду з виховання та навчання особистості засобами релігії.

Світська педагогіка пройшла тривалий шлях становлення. Довгий час була складовою частиною філософії. Праці Я.А.Коменського (1592-1670) заклали основу для розгляду педагогіки як самостійної науки.

За своєю структурою педагогіка розглядається як:

• наука, яка має свої закономірності;

• практика, яка вказує практичне застосування теоретичних положень;

• мистецтво, яке вимагає творчого натхнення вчителя.

Джерела педагогіки

• педагогічна спадщина минулого;

• передовий педагогічний досвід;

• народна педагогіка;

• педагогічні дослідження.

Предметом педагогіки є:

• дослідження законів і закономірностей педагогічних явищ і процесів;

• теоретичне обґрунтування змісту, принципів, методів і форм навчання та виховання;

• вивчення передового педагогічного досвіду і створення на цій основі педагогічної теорії;

• розробка педагогічної техніки.

Основні категорії:

• виховання:

у широкому соціальному розумінні – це весь процес формування особистості, що проходить під впливом оточуючого середовища, умов, обставин, суспільного ладу;

у широкому педагогічному розумінні – це формування особистості дитини під впливом діяльності педагогічного колективу закладу освіти, яка базується на педагогічній теорії, кращому педагогічному досвіді;

у вузькому педагогічному значенні – це цілеспрямована виховна діяльність педагога з метою досягнення конкретної мети в колективі;

у гранично вузькому розумінні – це спеціально організований процес, спрямований на формування певних якостей особистості, процес управління її розвитком. Він проходить через взаємодію вихователя та вихованця;

• навчання – це цілеспрямований процес взаємодії вчителя й учнів, у ході якого здійснюється засвоєння знань, формування вмінь і навичок;

• освіта – це процес і результат засвоєння учнями систематизованих знань, умінь і навичок, формування на їх основі наукового світогляду, моральних та інших якостей особистості, розвиток їх творчих сил і здібностей.

• самоосвіта – освіта, яка набувається у процесі самостійної роботи без проходження систематичного курсу навчання в стаціонарному навчальному закладі;

• самовиховання – систематична і свідома діяльність людини, спрямована на вироблення в собі бажаних фізичних, розумових, моральних, естетичних якостей, позитивних рис волі й характеру, усунення негативних звичок;

• перевиховання – виправлення відхилень, вад, негативних наслідків, допущених у вихованні людської особистості;

• учіння – одна із сторін педагогічного процесу, що охоплює навчально-пізнавальну діяльність учня під керівництвом учителя та передбачає цілеспрямоване засвоєння учнями знань, умінь, навичок, соціального досвіду з метою наступного використання їх у життєдіяльності та праці.

Структура педагогіки:

• вікова педагогіка (дошкільна педагогіка, педагогіка школи, педагогіка дорослих (педагогіка вищої школи, військова));

• професійна педагогіка (педагогіка профтехосвіти);

• спеціальна педагогіка (сурдопедагогіка, тифлопедагогіка, олігофренопедагогіка, логопедія, виправно-трудова педагогіка)

сурдопедагогіка – галузь дефектології, що досліджує проблеми навчання та виховання дітей з порушенням слуху;

тифлопедагогіка – галузь дефектології; наука про особливості виховання та навчання сліпих і слабозорих дітей;

олігофренопедагогіка – наука про виховання, навчання і шляхи корекції недоліків розвитку розумово відсталих дітей;

логопедія – наука, що вивчає різні порушення мови, а також методи подолання їх і запобігання їм;

виправно-трудова педагогіка – галузь педагогічної науки, яка вивчає організовану діяльність з виправлення осіб, які вчинили карні злочини й засуджені до різних видів покарань;

• історія педагогіка – наука про педагогічні теорії та системи, що існували в різних країнах світу в різні історичні епохи, про розвиток педагогічної думки, внесок найвидатніших просвітителів-педагогів світу у скарбницю педагогічних здобутків;

• методики викладання окремих предметів – реалізація загально дидактичних знань про організацію та здійснення навчально-виховного процесу в умовах викладання певного навчального предмета;

• шкільна гігієна - ......................

• соціальна педагогіка – галузь педагогіки, що вивчає закономірності та механізми становлення та розвитку особистості у процесі здобуття освіти та виховання в різних соціальних інститутах, а також соціально орієнтовану діяльність освітніх, наукових, культурних та інших закладів, установ і соціальних служб, які сприяють формуванню соціальної активності дітей і молоді у процесі вирішення суспільних, політичних, економічних та інших проблем суспільства.

Міжпредметні зв’язки педагогіки – це її зв’язки з іншими науками які дають можливість повніше пізнати педагогічні факти, явища і процеси. Педагогіка пов’язана з такими науками як філософія, соціологія етика, естетика, психологія, анатомія, фізіологія людини, логіка та ін.

Завдання педагогіки на сучасному етапі;

• вдосконалення змісту освіти;

• розробка принципово нових засобів навчання, навчального обладнання;

• підготовка підручників відповідно до вдосконалення змісту освіти;

• комп’ютеризація учительської праці;

• розробка нових і модернізація наявних форм і методів навчання;

• виявлення шляхів посилення виховної ролі уроку;

• вдосконалення змісту та методики виховання;

• вдосконалення політехнічної підготовки учнів, їх професійної орієнтації і підготовки до праці;

• розробка шляхів демократизації та гуманізації життя та діяльності навчальних закладів усіх рівнів і форм власності.