Заснування школи при Києво-Печерській лаврі

Восени 1631 року в Києві відкрилася ще одна школа – Лаврська. Сворена вона була за зразком єзуїтських колегіумів для того, щоб молодь “у добрих звичаях та вільних науках цвічена була”. ЇЇ засновником був архімандрит Києво-Печерської лаври Петро Могила (1596-1647; видатний церковний і культурний діяч, відіграв велику роль у розвитку освіти України; син молдавського господаря Сімеона й угорської княжни Маргари; рід Могил був давнім і шанованим у Молдавії, дотримувався православної віри; жорстока боротьба за молдавський престол, вимусили княжну разом із сином після смерті Сімеона (1608) залишити рідний край і перебратися до Польщі, де їх прийняли родичі князі-магнати Стефан Полоцький, Самуїл Корецький, Михайло Вишневецький (усі троє були одружені на дочках діда Петра Могили); початкову освіту отримував у Львівській братській школі, потім навчавя в єзуїтському колегіумі, вищу освіту здобував в Європейських університетах, “лицарському мистецтву й шляхетним справам” навчався при дворі свого опікуна польського канцлера і коронного гетьмана Станіслава Жолкевського; брав участь у битвах під Цецорою (1620), під Хотином (1621); з часом прийняв монашеський сан (1625), був обраний архімандритом Києво-Печерської лаври (1627), Митрополитом Київським і Галицьким (1631) помер у Києві; похований у Києво-Печерській лаврі; прилучено до сонму святих).

Школа розгорнула свою діяльність у приміщенні Троїцької церкви лікарняного монастиря Печерської лаври. Ще до заснування школи Петро Могила потурбувався про досвідчених наставників і викладачів. Він підібрав групу молодих людей і на свої кошти відправив їх вчитися за кордон. Майбутні викладачі навчалися в латинських академіях Польщі, Литви, Відня. Разом із тим Петро Могила запросив і відомих педагогів зі Львова – Ісаю Трохимовича-Козловського та Сільвестора Косова, підписавши влітку 1631 року в Успенській церкві Львова з ними угоду. Школа нараховувала 100 учнів. Навчання велося латинською й польською мовами. У школі були нижчі (граматичні) та вищі (поетики, риторики, філософії) класи. В основному навчалися діти української шляхти та козацької старшини. Рівень навчання був достатньо високим. Філософію викладав ректор І.Трохимович-Козловський (освіту отримав у Віленській, Любленській та Замойській академіях, перший в Україні отримав звання доктора богослов’я за активну діяльність щодо захисту східної православної церкви); риторику викладав С.Косов (освіту отримав у Віленській, Любленській та Замойській академіях; з 1634 року Мстиславський єпіскоп, з 1647 – митрополит Київський).

Заснування школи при Києво-Печерській лаврі викликало обурення серед київських братчиків, які були занепокоєні чи не підкорить Петро Могила справу виховання молоді виключно релігійним потребам, хвилювали їх родинні зв’язки його з польськими панівними колами та європейська спрямованість школи з перевагою латинської та польської мов, чистота релігійних переконань Петра Могили. Можливо найголовнішою причиною, скоріш за все, було те, що Лаврська школа Петра Могили могла стати конкурентом для їх братської школи. Члени братства рішуче висунули вимогу Петру Могилі: об’єднати Лаврську школу з братською школою під їх наглядом, розташувати її на території братства. Товариш Петра Могили Іов Борецький підтримував вимогу братства. Після його смерті новий митрополит Ісайя Купинський також наполягав на об’єднанні Лаврської та Братської шкіл. У справу вмішалося навіть козацтво. Так гетьман Війська Запоріжського Іван Петражицький обіцяв Петру Могилі усіляку підтримку.

Цей конфлікт закінчився компромісно. Митрополит П.Могила погодився об’єднати обидві школи в один навчальний заклад.