Заснування головних і малих народних училищ

У 1786 році було затверджено “Статут народным училищам в Росийской империи”, згідно з яким передбачалося відкриття двох типів навчальних закладів: головних і малих народних училищ. У цих закладах мали отримувати освіту міське населення. Випускники повинні були задовольняти потреби виробництва, торгівлі.

Головні народні училища відкривалися в губернських містах. Термін навчання у чотирьох класах складав п’ять років. У першому класі учні навчалися читати, писати, рахувати; вивчали історію церкви, короткий катехізис. У другому класі вводилися також граматика, малювання. У третьому та четвертому – учні знайомились із загально. Та російською історією, географією, елементами природознавства, фізики, основами геометрії, механіки, цивільної архітектури, за бажанням вивчали латинську мову. Головні народні училища були відкриті в Києві (1789), Чернігові, Новгород-Сіверському.

Малі народні училища відкривалися в повітових містечках. Термін навчання у двох класах складав два роки. Зміст навчання відповідав першим двом рокам навчання в головних народних училищах. Такі училища були відкриті в Ніжині, Прилуках (1789); в Охтирці, Сумах, Ізюмі, Каневі, Чернігові, Глухові, Стародубі (1790); в Богодухові, Тетієві (Київщина), Єкатеринославі, Симферополі (1793); в Бердичеві (1796); в Полтаві (1799).

Загалом в Україні у ХVШ ст. було відкрито 18 головних і малих народних училища.

Педагогічна література

Тривалий час навчання в Україні (до ХVІ ст.) здійснювалося лише за рукописними азбуками, що ускладнювало навчання (їх було мало, були вони дорогими та складними для користування). Значним поштовхом у розвитку вітчизняної освіти було заснування друкарень і друкування в них навчальних книжок.

Для навчання дітей у школах і мандрівні вчителі (починаючи з кінця ХVІ ст.) застосовували як рукописні, так і друковані книги (були красиво оформлені, ілюстровані, прикрашені майстерними гравюрами, заставками). Серед рукописних використовували “Азбуковники”, “Учительні Євангелії”, в яких подавався матеріал релігійно-морального характеру, а також книжки з природознавства, історії та географії, невеличкі рукописні словники – “глосарії”, що перекладали незначну кількість маловживаних слів. Серед друкованих – букварі Івана Федорова (1574, 1578), греко-слов’янську граматику “Адельфотес”, книжки Лаврентія Зизанія “Граматика словенска...”(написана у формі запитань і відповідей, зразком слугувала граматика “Адельфотес”), “Наука чтению и разумению письма словенского...”(1596, навчальний посібник, мав додаток “Лексикос” – словник енциклопедичного характеру), Мелетія Смотрицького “Граматику словенску” (1619), тлумачний словник Памви Беринди “Лексикон славеноросскій и имен тълкованіе”(1627, найбільший на той час друкований тлумачний словник, який вміщував понад 7.000 слів і тлумачення слів відзначалося ґрунтовністю та доступністю), Кирила Ставровецького Транквіліона “Перло многоценное...”(1646) перший підручник з історії “Синопсис” (1674). Спеціальних друкованих підручників з математики ще не було. Різні відомості математичного характеру містилася в букварях, азбуковниках та інших книжках. У 1682 році було видано книгу під назвою “Считание удобніе, которими всякий человек, купующий или продающий зело удобно изыскать может число всякая вещи”.

В ХVІ – ХVП століттях з’являються рукописні та друковані твори, які визначали поведінку учнів у школі і товаристві, зокрема: “Школьное благочиние”, “Гражданство обычаєв детских”.

У “Школьном благочиние” детально регламентовано розпорядок шкільного життя та обов’язки учнів (кожен учень, прийшовши до школи повинен сідати на своє постійне місце, не бавитися розглядом книжок, а уважно читати їх, не закладати в книжку вказівного деревця, чергові учні повинні стежити за чистотою, порядком і т. ін.).

“Гражданство обычаєв детских” Єпіфанія Славинецького – громадянський кодекс, який побудований на засадах народних чеснот, норм християнської моралі, європеїзму. Трактат містив багато правил світського життя (164 правила, з них 3, які стосуються поведінки в церкві). Є вимоги, що стосуються зовнішнього вигляду, їх поведінки вдома, у школі тощо. Написаний за зразком творів Еразма Роттердамського “Бесіди”, Я.А.Коменського “Правила поведінки, зібрані для юнацтва”.