Діяльність Глухівської музично-співацької школи та спеціальної адміністративно-старшинської школи

У 1737 (1738) у місті Глухові було відкрито козацьку школу музичної грамоти та церковного співу. Тут готували співаків придворної царської капели. Постійно навчалося 20 учнів. Вони оволодівали хоровим співом, навчалися грати на скрипці, гуслях, бандурі (по нотах). Вихідці цієї школи в середині століття створили капели в ряді міт України, зокрема в 1763 році інструментальну капелу при Київському магістраті. Саме в Глухівській музично-співацькій школі отримали початкову музичну освіту багато з тих, хто в майбутньому стали діячами української культури ХVШ століття, зокрема відомий український композитор Д.Бортнянський. Функціонувала вона майже сорок років.

У 1754 році була відкрита адміністративно-старшинська школа, котра готувала кадри козацької старшини, працівників гетьмансько-козацької адміністрації. За змістом і характером навчання прирівнювалася до кращих братських шкіл. Учні вивчали піїтику, риторику, математику, географію, астрономію, військову справу, велику увагу приділяли патріотичному вихованню.

Функціонування Харківського, Чернігівського і Переяславського колегіумів

Певну роль у розвитку українського шкільництва (середньої освіти) відіграли Чернігівський (1690), Харківський (1727), Переяславський (1738) колегіуми.

Засновником Чернігівського колегіуму був Іоан Максимович (1651-1715). Створено його було на базі слов’яно-латинської школи, яка була переведена в Новгород-Сіверський із Чернігова. У ньому навчалися переважно діти козацької старшини та багатих міщан. Термін навчання був 6 років. Викладалися в основному загальноосвітні предмети. Добре поставлена навчально-виховна справа в колегіумі дала можливість йому стати популярним культурно-освітнім центром Слобідської України, здобути славу. В 1776 колегіум було реорганізовано в духовну семінарію.

Навчальний заклад заснований у 1721 році у Бєлгороді як слов’яно-латинська школа вихованцем Київської академії єпископом Єпіфанієм Тихорським, він був переведений до Харкова. Харківський колегіум було створено за зразком Києво-Могилянської колегії в 1727 році. В ньому навчалися представники різних станів за винятком кріпаків. З другої половини ХVШ ст. у колегіумі викладали основи математики, інженерну справу, геодезію (наука про методи визначення форми, розмірів і гравітаційного поля Землі, зображення земної поверхні на планах і картах, а також про методи вимірювання на місцевості під час проведення наукових та інженерних робіт), історію, географію, теологію, медицину та ін. У 1734 році було відкрито клас богослов’я, у 1765 – класи французької та німецької мов, у 1773 – музичні класи (вокальний та інструментальний), у 1790 – класи, в яких виклдадалися геодезія, інженерна й артилерійська справи були реорганізовані в окреме училище. Тут у різні роки викладав Г.С.Сковорода (1759-1760 н.р. – вчитель піїтики, 1762-1763 н.р. – вчитель синтаксису та грецькоїмови, 1768-1769 н.р. – вчитель курсу катехізису, або – християнського добронравія, як його розумів Г.С.Сковорода). Після заснування в 1805 році Харківського університету колегіум став становим навчальним закладом, а з часом його було реорганізовано в духовну семінарію.

У 1738 році відкрився колегіум у Переяславі (нині м.Переяслав-Хмельницький Київської області). Він був заснований за зразком Київської академії. В ньому навчалися переважно діти духовенства, козацької старшини, міщан, заможних селян. Колегіум мав характер загальноосвітнього навчального закладу. Вивчали кілька мов, у тому числі латинську, поетику, риторику, діалектику, арифметику, геометрію, історію, музику. При колегіумі був гуртожиток – бурса. В ньому в різний час працювали викладачами Г.Сковорода (з 1753 викладав поетику), А.Козачинський та інші. У 80-х роках ХVШ ст. він був реорганізований у духовну семінарію (підпорядковувався Київській академії). У 1799 році додатково було відкрито клас філософії, а 1800 року – богослов’я, після чого став суто духовним навчальним закладом. У 1862 року було переведено до Полтави.

Отже, колегіуми втратили своє загальноосвітнє значення, перетворившись у богословські семінарії. Однією з причин було відкриття університетів.