Вплив вікових особливостей молодших школярів на зміст, організаційні форми та методи навчання

Знання вчителем вікових особливостей дає змогу краще регулювати пізнавальну та навчальну діяльність дітей, створювати оптимальні умови для розкриття їхніх здібностей.

Початок формування здібностей до пізнавальної діяльності відбувається саме в молодшому шкільному віці, коли діти знайомляться з навчальними предметами. У цей період інтенсивно розвиваються такі пізнавальні процеси, як сприйняття, пам’ять, мислення, мова, уява й увага.

У молодшому шкільному віці в процесі навчання формується особливий вид сприйняття — спостереження. Тому на уроці потрібно спонукати учнів до розширеного формулювання задач, навчити належним чином сприймати ті чи інші явища, дії, малюнки. Вчитель має постійно демонструвати, пояснювати прийоми огляду, споглядання речей, предметів, явищ.

У цей віковий період формується і закріплюється мотив досягнення успіхів. Існує безмежна довіра до дорослих, головним чином до вчителів. Самооцінка дитини залежить від характеру оцінок, що дає вчитель, дорослий дитині та її успіхам. Довіра й відкритість дітей вимагають від дорослих і вчителів відповідальності, морального контролю за своїми вчинками та судженнями.

У молодшому шкільному віці відбувається також якісне психологічне перетворення пам’яті, її процесів: запам’ятовування, збереження, відтворювання інформації. При цьому пряме завдання — запам’ята­ти — відходить на другий план, але результати мимовільного запа­м’ятовування залишаються досить високими. Не слід вважати, що лише довільне запам’ятовування зумовлює повне засвоєння учбового матеріалу. Воно відбувається й за допомогою мимовільної пам’яті, яка спирається на способи логічного осмислення. Процес засвоєння інформації складається з багатьох дій — це «особлива виучка», без якої пам’ять школяра залишається неорганізованою — «поганою пам’яттю». Вчитель має пояснювати учням, як правильно запам’ятовувати — для цього аналізувати навчальний матеріал, групувати, зіставляти його складові.

Основним критерієм повноцінного узагальнення знань є вміння дитини навести і пояснити конкретний приклад або малюнок. Ця особливість зумовлює широке застосування наочності у навчанні дітей віком 9—11 років. Поступово молодші школярі набувають умінь вирізняти логічні зв’язки між окремими «шматками» засвоєних знань, опановують прийоми класифікації.

Підґрунтя суджень школярів про ознаки і властивості предметів і явищ становлять переважно наочні зображення та описи. Однак ці судження є також результатом аналізу, зіставлення, вирізнення головних моментів і поєднання їх у цілісну картину. Наслідком цього є абстрактне судження й узагальнення знання. Не слід усе вивчення будувати на малюнках — вони мають слугувати своєрідним «поштовхом». Розгорнені пояснення вчителя і вивчення матеріалу за посібниками у багатьох випадках є достатніми для опанування понять без оперування предметами. Потрібно поступово збільшувати кількість суджень, які формуються у дітей без використання наочності.

У процесі навчання у молодших школярів розвивається уява. У 3—4-х класах діти вже мають стійку довільну увагу, концентрують її на будь-якому матеріалі — усному чи письмовому. Учні успішно можуть уявити і відобразити різні проміжні стани об’єкта. Враховуючи це, дітям можна запропонувати розв’язання задачі, умови якої подано у вигляді абстрактної схеми. Репродуктивна уява у дітей цього віку розвивається шляхом формування вміння визначати і пояснювати певний стан об’єкта, якщо в описі це прямо не висвітлено, але випливає з нього закономірно, а також розуміти умовність деяких об’єктів, їхніх властивостей і станів. Учитель може скористатися цим під час проведення навчальних ігор із дітьми: «Уявіть собі, що…». Діти розуміють, що ця ситуація вигадана — вони вважають її умовною і умовно можуть передбачити наслідки. Прагнення молодших школярів вказувати причини виникнення і будову окремих предметів є найважливішим психологічним чинником розвитку в них творчої уяви. Сформувати це допомагає робота вчителя з малими групами.

У процесі навчання потрібно брати до уваги, що в цей період удосконалюються такі якості дитини, як працелюбність і самостійність. У становленні їх дуже важливу роль відіграватиме розумна, продумана система заохочень дитини до успіхів. Особливе значення для розвитку молодших школярів має мотивація досягнення успіхів.

Для розвитку самостійності треба доручати дитині виконувати більше справ без сторонньої допомоги, самостійно, до того ж більше їй довіряти. Необхідно заохочувати прагнення дитини до самостійності.

У школі відкриваються нові можливості для стимулювання розвитку дитини шляхом регулювання її відносин із оточуючими людьми, особливо з вчителями, до впливів яких у цьому віці дитина ще доволі відкрита й чутлива.

Велике значення для дітей мають відносини з однолітками, тож для вчителя відкриваються додаткові можливості активного використання таких стосунків у навчально-виховних цілях, зокрема стимулювання розвитку дитини шляхом схвалення в присутності товаришів її досягнень, завдяки іншим діям і ситуаціям, що утверджують соціальний престиж дитини.

Сутність вікових особливостей учнів вимагає конче уважного підходу до змісту, організаційних форм та методів навчання.

Рекомендації щодо форм та методів проведення занять і контролю знань під час вивчення курсу «Економіка родини»

Розглянувши важливість та актуальність вивчення економіки у початковій школі, треба докладніше спинитися на формах і методах проведення занять, які доцільно використовувати в процесі вивчення курсу «Економіка родини».

Застосування колективної форми проведення занять у цьому разі є не зовсім ефективним, адже активізувати вдається лише частину учнів, натомість решта залишаються пасивними. Індивідуальна форма проведення занять унеможливлює розвиток навичок міжособистісного групового спілкування, а для молодших школярів це дуже важливо. Тому в процесі вивчення курсу «Економіка родини» найдоцільнішим є застосування роботи малих груп і активних методів навчання, а саме: різноманітних рольових ігор, імітаційних ігор, обговорення конкретних ситуацій, випадків. Важливим моментом є навчання «через дію», в цьому допоможуть різні завдання, домашня робота, ігри з друзями. В молодшому шкільному віці діти полюбляють робити щось власноручно, тому треба використати це в навчально-пізнавальній діяльності, доручати дітям щось намалювати, скласти, склеїти, розробити тощо.

Під час вивчення курсу «Економіка родини» не можна обійтися без використання наочних матеріалів (малюнків, схем, кросвордів), які в достатній кількості містять посібники до предмета. У створенні різних навчальних матеріалів можуть допомогти й самі учні (як різновид домашнього завдання).

Щодо форм контролю та методів оцінювання, пропонуємо проводити тестування, письмові домашні завдання, опитування. Для оцінювання рівня засвоення матеріалу вчитель може розробити власну систему, скориставшись матрицею табл. 1.

Таблиця 1

Вид перевірки знань	Кількість перевірок	Кількість балів за одну перевірку	Загальна кількість балів
Тести	5
Домашнє завдання (№ 10 — письмові роботи)	10
Опитування (№ 5 — усні відповіді)	5
Разом

Обов’язковою умовою застосування цієї системи є повне інформування про неї учнів у вигляді «пам’ятки» або інформаційного екрана «Спостерігаємо за нашими знаннями».