Вимоги до контролю:

1. Всебічність. Контроль має охоплювати всі розділи навчальної програми.

2. Систематичність і регулярність.

3. Прозорість і відкритість для кожного учасника навчального процесу.

4. На початку вивчення теми вчитель повинен ознайомити учнів з видами контрою, коли вони плануються і коли та за яких умов можливе здійснення повторного контролю. З цими умовами доцільно також ознайомити батьків.

5. Диференційованість – врахування індивідуальних особливостей учнів, а також складності матеріалу.

6. Різноманітність форм і методів контролю.

7. Об’єктивність. Контроль має здійснюватися без суб’єктивних суджень, надмірної суворості або лібералізму.

Якщо вчитель висуває надто високі вимоги, це створює бар’єр у розвитку. Занижені вимоги також гальмують розвиток учня, бо не активізують його розумової діяльності. Для успішного стимулювання розвитку здібностей засобами контролю треба, щоб учень розумів, що від нього вимагають, щоб він не мав сумнівів у необхідності знань, був упевнений, що може осягнути потрібне, що бажана оцінка залежить лише від нього, від його сумлінності.

Оцінка знань учня не може бути випадковою. Об’єктивність перевірки й оцінки забезпечується науково обґрунтованим змістом завдань, запитань, вимог та критеріїв оцінювання, які допомагають виявити якість знань школяра.

Елементи контролю:

Процес контролю як комплексної системи діяльності охоплює низку елементів:

• стандартизація цілей – створення стандартів контролю знань, умінь, навичок учнів;

• перевірка – виявлення знань, умінь, навичок учнів;

• оцінювання – вимірювання знань, умінь, навичок учнів;

• облік – фіксація результатів вимірювання у вигляді оцінок, балів, рейтингу.

Види контролю

За місцем у навчальному процесі виділяють:

• попередній,

• поточний (періодичний),

• підсумковий контроль.

Попередній контроль здійснюється, як правило, з діагностичною метою перед вивченням нової теми або початком вивчення курсу для з’ясування загального рівня підготовки учнів з предмета, щоб здійснювати планування і керівництво навчальним процесом. Попередній контрол дозволяє вчителю отримати відомості про вихідний рівень знань учнів.

Поточний (періодичний) контроль передбачає виявлення і оцінку знань, умінь і навичок учнів. Різновидом періодичного є тематичний контроль, що полягає у перевірці та оцінюванні знань з кожної теми (розділу). Підсумковий контроль має на меті перевірку рівня засвоєння знань за тривалий період навчання (за семестр, рік, чи після завершення блоку вивчення дисципліни). Основна форма підсумкового контролю – залік та іспит.

Ефективність контролю залежить від рівня його організації:

• часу проведення контрольних занять,

• їх частоти й послідовності,

• характеру і форм самостійної роботи учнів (індивідуальна, групова, фронтальна),

• використання дидактичних і технічних засобів навчання,

• поєднання контролю і самоконтролю (письмова, усна, графічна, практична, тестова, програмована перевірка),

• фіксування і оформлення даних контролю.