У структуру методичного забезпечення лекції входять:

1. Опорний конспект-схема лекції,

2. Перелік основних понять, що треба повторити для розуміння теми,

3. Перелік і пояснення основних економічних понять і концепцій або моделі засвоєння бази знань,

4. Визначення, якому матеріалу слід приділити особливу увагу, які можливі труднощі у його сприйнятті,

5. Запитання, тести, завдання, задачі, графіки, ситуативні завдання, рольові вправи.

6. Ілюстративний блок.

Конспект-схема –відображає логіку навчального предмета, тобто послідовність змісту, порядок вивчення, зв’язки елементів і частин курсу (їх особливість - наочність).

Складаючи лекцію, слід включити в неї такі елементи:

• основні терміни й поняття, які слід засвоїти і які пригадати з попереднього матеріалу,

• модель бази знань даної лекції,

• план лекції,

• резюме лекції,

• література,

• ілюстративний блок лекції,

• мета лекції,

• що повинен уміти учень за темою лекції,

• труднощі, на які може натрапити учень,

• форми закріплення матеріалу (тести, ігрові ситуації, задачі, завдання).

2. Семінарські заняття.

Семінарські заняття поділяють на підготовчі (просемінарські), власне семінарські заняття (10—11 клас), міжпредметні семінари-конференції.

Просемінарське заняття — перехідна від уроку форма організації пізнавальної діяльності учнів через практичні й лабораторні заняття, в структурі яких є окремі компоненти семінарської роботи, до вищої форми — власне семінарів.

Розрізняють такі види власне семінарських занять: розгорнута бесіда; доповідь (повідомлення) — обговорення доповідей і творчих робіт, коментоване читання, розв'язування задач; диспут.

Найскладніший вид семінару — міжпредметні семінари-конференції. їх практикують у старших класах загальноосвітньої школи під час вивчення історії, географії, математики та інших предметів за участю усіх учнів класу.

Вчитель наперед визначає тему, мету і завдання семінару, формулює основні та додаткові питання з тем, розподіляє завдання між учнями з урахуванням їх індивідуальних можливостей, добирає літературу, проводить групові й індивідуальні консультації, перевіряє конспекти.

Семінарська форма занять передбачає обговорення проблем, що стосуються раніше прочитаної лекції чи розділу курсу. Готуючись до семінару, учні можуть працювати над повідомленнями з окремих питань, проводити спостереження, збирати певний фактичний матеріал, відвідувати музеї, читати додаткову літературу, знайомитися з документами.

Під час заняття окремі учні виступають з доповідями та повідомленнями, а інші доповнюють їх виступи, ставлять запитання, беруть участь у дискусії. Важлива вимога до учнівських доповідей і повідомлень — наявність невідомого іншим учням матеріалу, елементів власного дослідження. Учитель спрямовує обговорення доповідей, ставить проблемні запитання, які викликають обмін думками, дискусію.

Семінарське заняття можна організувати й таким чином: всі учні готують усі питання і виступають з повідомленнями за бажанням або за викликом. Учитель також заохочує їх до пошуку додаткових матеріалів з теми, дослідницької роботи.

Семінар-конференцію проводять після вивчення певного розділу програми. У підготовці до нього використовують більше джерел інформації: тривалі спостереження, матеріали екскурсії, результати дослідів на пришкільній ділянці, літературу. Доцільно також запрошувати на такі заняття фахівців з обговорюваної проблеми.

На завершення вчитель аналізує та оцінює зміст доповідей, стисло характеризує виступи, за потреби робить доповнення й виправляє помилки, радить учням, як працювати над проблемою надалі, якщо вона їх зацікавила. За доповіді, повідомлення і змістовні доповнення він виставляє учням оцінки.