2.4.2. Науково-методичне та інформаційно-аналітичне забезпечення професійно-технічної освіти

Якщо проаналізувати позиції України у глобальних рейтингах конкурентоспроможності (Global Competitiveness Index, GCI), то можна констатувати наступні невтішні результати: 72 місце у 2007-2008 рр. та 73 місце у 2008-2009 рр. поміж 134 країн. Серед проблем, які залишаються перешкодою для поліпшення існуючого стану, не лише погіршення макроекономічної ситуації, технологічна відсталість і відсутність інновацій (частка підприємств, що впроваджували інновації, у 2007 р. становила 11,5 % від загальної кількості, тоді як ще у 2002 р. – цей показник складав 14,6 %), фізичне і моральне старіння технологічного обладнання, науково-дослідної бази, занизький рівень наукоємності української продукції (частка високотехнологічної продукції у структурі ВВП у 1998 р. становила 3,1 %, а з 2004 р. – знизилася до 0,7 %, питома вага реалізованої інноваційної продукції в обсязі промислової протягом 2000-2007 рр. не перевищувала 6,7 %), а й загострення проблем ринку праці, неадекватність рівня якості і змісту професійно-технічної освіти стратегічній спрямованості розвитку світової та вітчизняної економік.

Спостерігається тенденція старіння робочих кадрів, перевиробництва масових професій. Крім того відсоток працівників високого рівня кваліфікації в Україні дуже низький (менше 10 %), тоді як, наприклад, у США − 43 %, у ФРН − 56 %. У 2004 р. лише 27,4 % (273 з 997) професій, за якими здійснювали підготовку у професійно-технічних навчальних закладах України, було пов’язано з виконанням робіт високого рівня кваліфікації. На кінець 2005 р. по м. Києву попит на висококваліфіковану робочу силу перевищував пропозицію на 4,6 % за професіями: слюсар-ремонтник, електрогазозварник, апаратник з пастеризації, майстер з експлуатації машин, монтажник технологічних трубопроводів, фрезерувальник, оператор лінії (харчова промисловість). Водночас з державних стандартів конкретних професій, розроблених під керівництвом Науково-методичного центру професійно-технічної освіти МОН України і рекомендованих для розроблення навчальних робочих планів підготовки кваліфікованих робітників у професійно-технічних навчальних закладах з 2006 р. (загальна кількість 59), тільки 12 стандартів з професій високого рівня кваліфікації, 36 − середнього рівня кваліфікації, 11 − простих нескладних професій.

Формування успішної економічної політики та здійснення інституційних реформ залежить від генерування правильної стратегії в освітній сфері насамперед органами управління освітою, потребуючи проведення відповідних наукових досліджень, аналітичної роботи, що базуються на оперативній, релевантній інформації.

Разом з тим існуючий стан інформаційно-аналітичного забезпечення професійно-технічної освіти не повною мірою відповідає зростаючим інформаційним потребам органів управління, соціальних партнерів і користувачів освітніх послуг.

Актуальні проблеми

1. У системі професійно-технічної освіти відсутні інформаційно-аналітичні структури та підрозділи, які здійснюють акумулювання необхідної інформації, надають аналітичні послуги. Наслідком цього є відсутність оперативної необхідної і достатньої інформації, яка дає змогу робити оцінку ресурсного забезпечення, якості освітніх послуг, прогнозувати потреби ринку праці, демографічні припущення очікуваного контингенту, здійснювати аналіз відповідності видів і обсягів підготовки професійно-кваліфікаційній структурі, яку потребують роботодавці.

2. У існуючих аналітичних матеріалах не знайшли відображення кардинальні зміни, що відбуваються в структурі управління, фінансування, ринку праці, відсутній моніторинг результативності першого етапу експерименту з децентралізації у сфері професійно-технічної освіти, відзначається недостатній аналіз та оприлюднення існуючої статистичної інформації, не визначені єдині критерії й адекватні засоби оцінювання освітньої якості, ефективності функціонування системи у цілому, здебільшого збір інформаційних даних поглинає значну кількість часу.

3. Стримуючими чинниками досліджень є важкодоступність і закритість інформації, низька інформаційна культура, розбіжність між інформаційними потребами та існуючими статистичними даними, несистемність спостережень, недостатній рівень кваліфікації кадрів і нерозв’язаність методологічних проблем, відсутність аналітичних висновків.

4. Прийняття рішень відбувається у ринкових умовах, тому існують проблеми взаємодії та інтеграції з інформаційними ресурсами інших статистичних відомств і організацій, а також вимагає інших організаційно-методологічних підходів щодо інформаційного обміну.

5. Відсутній інструментарій (не розроблена єдина система показників, індикаторів) для визначення стану й тенденцій змін кількісних і якісних параметрів системи професійно-технічної освіти, якій відповідає існуючій статистичній методології та практиці й узгоджується із зарубіжними статистичними стандартами.

6. Бракує порівнянь за міжнародними освітніми показниками, головні європейські та світові публікації освітніх індикаторів („Education at a Glance”, „Key Indicators of Education in Europe”, „World Education Indicators”) не містять відповідних розділів, присвячених професійно-технічній освіті України.

Саме тому відсутність актуальної інформації і донині стримує оцінювання й аналіз існуючого стану системи, що, в свою чергу, впливає на формування результативної політики, визначення стратегії, гальмує процеси модернізації.

Доцільні ініціативи

Сьогодення вимагає використання і впровадження таких систем, що забезпечать масовий та ефективний доступ до інформації, організації оперативної міжвідомчої взаємодії зі статистичними партнерами, організації маркетингових служб у професійно-технічних навчальних закладах з метою створення не лише потужної системи моніторингу професійно-технічної освіти, а й відкритого інформаційного освітнього простору. У такому випадку інформація може розглядатися як стратегічний ресурс, що створює принципово нові підходи, сприяє формуванню гнучкої, швидко реагуючої на соціально-економічні зміни системи інформаційно-аналітичного забезпечення для прийняття рішень на різних інституційних рівнях.

Актуальними для розв’язання проблеми є ініціативи щодо створення в Україні інформаційно-аналітичної системи управління професійно-технічною освітою, склад і структура якої були б представлені регіональними інформаційно-аналітичними центрами (структурні підрозділи навчально-методичних центрів професійно-технічної освіти у підпорядкуванні МОН України) та Всеукраїнським інформаційно-аналітичним центром професійно-технічної освіти (структурний підрозділ, лабораторія Інституту професійно-технічної освіти АПН України).

Метою такої інформаційно-аналітичної системи є створення інформаційного ресурсу щодо забезпечення органів управління професійно-технічною освітою, професійно-технічних навчальних закладів, наукових установ інформацією про стан і тенденції розвитку ринку праці та ринку освітніх послуг, необхідних для поліпшення якості підготовки кваліфікованих робітників, прийняття ефективних управлінських рішень.

При цьому діяльність інформаційно-аналітичних центрів спрямовуватиметься на: вдосконалення роботи з інформацією; проведення моніторингових досліджень якості і доступності системи; розроблення прогнозів системи; створення комплексної інформаційної бази; проведення аналітичної роботи; виявлення відповідності обсягів і структури підготовки кваліфікованих робітників у професійно-технічних навчальних закладах потребам ринку праці; оптимізацію регіональної системи професійно-технічної освіти й поширення передового досвіду роботи по всіх регіонах України.

Шляхи і способи реалізації доцільних ініціатив наступні:

• визначення інформаційних потреб користувачів інформаційно-аналітичною системою управління професійно-технічною освітою;

• розроблення теоретико-методичних засад, концепції, структури зазначеної системи;

• нормативно-правове забезпечення діяльності системи;

• створення мережі інформаційно-аналітичних центрів професійно-технічної освіти в усіх регіонах України;

• вирішення кадрових, організаційних, фінансових, технічних проблем забезпечення діяльності інформаційно-аналітичних центрів професійно-технічної освіти;

• розроблення і впровадження у професійно-технічних навчальних закладах інструментарію інформаційно-аналітичного спостереження за якістю і доступністю освітніх послуг, ефективністю діяльності закладів, за регіональним ринком праці, аби забезпечити його відповідним науково-методичним супроводом;

• розроблення відповідного програмного забезпечення з метою автоматизації процесів інформаційно-аналітичного спостереження, побудови аналітичних звітів і консолідації даних на різних управлінських рівнях;

• здійснення підготовки персоналу інформаційно-аналітичних центрів, працівників маркетингових служб професійно-технічних навчальних закладів;

• налагодження співпраці з інформаційними партнерами;

• проведення аналітичних досліджень з використанням нового інструментарію і програмного забезпечення в усіх регіонах України;

• висвітлення та оприлюднення результатів досліджень шляхом проведення науково-практичних заходів;

• створення доступного інформаційно-аналітичного ресурсу, банку даних з метою відстеження процесів у ретроспективному плані та динаміці за роками;

• підвищення кваліфікації управлінського корпусу професійно-технічної освіти щодо використання можливостей автоматизованої інформаційно-аналітичної системи в управлінській діяльності.

Очікувані результати:

• формування мережі інформаційно-аналітичних центрів і організація роботи за принципом прямого зв’язку з іншими регіонами України;

• отримання пілотними регіонами сучасного інструментарію статистичного спостереження;

• налагодження взаємодії з інформаційними партнерами;

• оперативне реагування на потреби ринку праці;

• інтенсивне використання сучасних інформаційних технологій і наукових методів дослідження;

• формування бази інформаційно-статистичних ресурсів;

• надання можливості працівникам органів управління виявляти проблемні зони, управляти якістю, оперативно корегувати освітню політику, відображати зміни, що відбуваються, і реагувати на них;

• підвищення кваліфікації персоналу центрів і управлінської інформаційної культури;

• підвищення привабливості й доступності професійно-технічної освіти для широкого кола споживачів освітніх послуг (особливо актуальною під час демографічних змін є робота з дорослим населенням);

• можливість спостереження і відстежування результативності експерименту з децентралізації професійно-технічної освіти.

Останнім часом зростає комп’ютеризація навчальних закладів. Багато учнів отримали можливість більше часу проводити за комп’ютерами. Однак, існує нестача якісного навчального програмного забезпечення та електронних навчальних матеріалів. Для задоволення цієї потреби доцільно розробляти програмно-педагогічні комплекси. Вони мають бути уніфікованими, апробованими та сертифікованими на рівні МОН України. А з огляду на те, що не всі навчальні заклади підключені до глобальної мережі Інтернет, такі програмно-педагогічні комплекси мають поширюватися державою для навчальних закладів у вигляді CD/DVD дисків, так само як і друковані видання.

Важливо врахувати, що за комп’ютеризацією навчальних закладів відбувається їх повсюдне підключення до мережі Інтернет. Отже, слід створити таке програмне рішення, яке дало б змогу з однаковою легкістю навчатися як у комп’ютерних класах/обчислювальних центрах за допомогою CD/DVD дисків, так і в глобальній мережі Інтернет, і мало єдине програмне, аналітичне і статистичне ядро.

За допомогою інформаційного забезпечення має прискоритися процес підготовки підручників, підвищитися їх якість за рахунок збільшення кількості кольорових фотографій і рисунків, використання анімації, відеофільмів і тестових систем для контролю успішності, зменшитися вартість капіталовкладень через заощадження на друкарських роботах.

Необхідно системно впроваджувати найновіші технології, використовуючи новітні досягнення науки і техніки. Тому прагнення АПН України створити в Інституті професійно-технічної освіти лабораторію підручникотворення, яка розроблятиме та впроваджуватиме в життя нові технології навчання, є дуже своєчасним і корисним.