
- •Національної освіти україни
- •Головний редактор
- •Вступне слово президента апн україни в. Г. Кременя..
- •Розділ 2. Пріоритети розвитку освіти за рівнями
- •2.1. Дошкільна освіта
- •2.2. Загальна середня і позашкільна освіта
- •2.3. Спеціальна освіта
- •2.4. Професійна освіта й освіта дорослих
- •2.5. Вища освіта
- •Вступне слово президента апн україни в.Г.Кременя
- •Преамбула українська система освіти в контексті глобалізаційних тенденцій і викликів часу
- •Розділ 1 загальні (наскрізні) стратегії розвитку освіти для інформаційного суспільства
- •1.1. Людиноцентризм і демократизація освіти
- •Актуальні проблеми
- •1.2. Інноваційна спрямованість змісту і технологій освіти
- •1.3. Виховання моральної особистості, патріотичного громадянина, ініціативного й відповідального працівника в освітньому і соціальному середовищах
- •1.4. Збереження і розвиток здоров’я, забезпечення безпеки особистості через освіту
- •1.5. Формування екологічної свідомості і поведінки Актуальні проблеми
- •1.6. Інтелектуально-творчий розвиток особистості у навчальній і дозвіллєвій діяльності
- •1.7. Створення сприятливого розвивального навчально-виховного середовища
- •1.8. Утвердження української мови в освіті. Багатомовність як ознака освіченості
- •1.9. Розвиток системи безперервної освіти
- •Стан розв’язання проблеми в Україні
- •1.10. Системний моніторинг процесуального і результативного компонентів освіти всіх рівнів
- •1.11. Безперервний професійний розвиток і саморозвиток педагогічних й науково-педагогічних працівників
- •1.12. Інвестиційно активна, багатоканальна фінансова політика в освіті
- •Причини виникнення проблем
- •1.13. Державно-громадське управління розвитком освіти (державний, регіональний, місцевий, інституційний рівні)
- •1.14. Інформатизація і комп’ютеризація освіти, формування комп’ютерно орієнтованого навчального середовища, відкритих систем освіти
- •1.15. Психологічний супровід розвитку особистості в системі освіти
- •Розділ 2 Пріоритети розвитку освіти за рівнями
- •2.1. Дошкільна освіта
- •2.1.1. Дошкілля України: реалії і перспективи
- •2.2. Загальна середня і позашкільна освіта
- •2.2.1. Модернізація змісту загальної середньої освіти
- •2.2.2. Оновлення дидактичних систем, методик і педагогічних технологій Актуальні проблеми і причини їх виникнення
- •Шляхи і способи розв’язання проблем
- •2.2.3. Удосконалення навчально-методичного забезпечення дидактичного процесу в школі
- •2.2.4. Запровадження системи профільного навчання у старшій школі
- •Актуальні проблеми
- •2.2.5. Особистісно орієнтована дозвіллєва життєдіяльність дитини Актуальні проблеми
- •2.2.6. Моделювання освітньо-інформаційного середовища майбутнього Актуалізація проблеми
- •2.3. Спеціальна освіта
- •2.3.1. Спеціальна освіта: шляхи реформування з урахуванням світових тенденцій суспільного розвитку
- •2.4. Професійна освіта і освіта дорослих
- •2.4.1. Модернізація професійно-технічної освіти
- •2.4.2. Науково-методичне та інформаційно-аналітичне забезпечення професійно-технічної освіти
- •2.4.3. Професійне навчання на виробництві і навчання безробітних
- •2.4.4. Професійно-практична підготовка в системі професійної освіти
- •2.4.5. Професійна орієнтація населення
- •Актуальні проблеми і причини їх виникнення
- •2.4.6. Освіта дорослих в умовах ринкової економіки
- •2.4.7. Підготовка педагогічного персоналу для системи професійно-технічної освіти і освіти дорослих
- •2.4.8. Управління розвитком професійно-технічної освіти
- •2.4.9. Фінансування підготовки робітничого персоналу
- •2.5. Вища освіта
- •2.5.1. Стандартизація підготовки фахівців у вищій школі
- •Шляхи і способи розв’язання проблем
- •Актуальні проблеми і причини їх виникнення
- •Шляхи і способи розв’язання проблем
- •2.5.2 Запровадження компетентнісного підходу у підготовці фахівців з вищою освітою
- •Шляхи і способи розв’язання проблем
- •2.5.3. Інтеграція освітньої і наукової складових у діяльності вищої школи
- •Шляхи і способи розв’язання проблем
- •2.5.4. Підготовка педагогічних, науково-педагогічних, керівних кадрів
- •2.5.5. Підготовка вчителя до забезпечення якості освітньо-виховного процесу
- •Особливості підготовки вчителів у деяких країнах світу Велика Британія
- •Сполучені Штати Америки
- •Федеративна Республіка Німеччина
- •Франція
- •Загальні підходи до стратегії реформування педагогічної освіти в Україні
- •2.5.6. Педагогічна майстерність – стратегічна домінанта підготовки вчителя до підвищення якості учіння
- •2.5.7. Підвищення кваліфікації педагогічних працівників: стан, проблеми, перспективи
- •2.5.8. Демократизація вищої освіти
- •2.5.9. Упорядкування мережі вищих навчальних закладів
- •Література
- •Нормативно-правова література
- •Адреси основних електронних ресурсів
- •Склад авторів
2.2.4. Запровадження системи профільного навчання у старшій школі
Становлення профільного навчання в теорії і практиці освіти України відбувається з урахуванням історичного вітчизняного і міжнародного досвіду. Зокрема, старша шкільна освіта в більшості європейських країн класифікується як післябазова і, зазвичай, післяобов’язкова, що передбачає варіаційні шляхи продовження навчання для учнів, які успішно закінчили перший етап загальної середньої освіти (переважно молодь віком 15-16 років). Це може бути часткова навчальна зайнятість у поєднанні з роботою на виробництві, дистанційна освіта, загальноосвітня підготовка з набуттям фахової кваліфікації, модульний спосіб організації навчання у старшій середній школі тощо. Ці та інші різновиди освітніх послуг можуть надаватися комплексно на базі одного навчального закладу (Австрія, Велика Британія, Ірландія, Іспанія, Норвегія, Португалія, Фінляндія), або ж розподілятися між різними типами шкіл, як це характерно для Данії, Італії, Франції, Німеччини, Греції.
Профільне навчання учнів у старшій шкільній освіті європейських країн, а також США ґрунтується на диференціації змісту навчання та його розподілі поміж обов’язковими для всіх учнів навчальними предметами, обов’язково-вибірковими навчальними курсами, з-поміж яких учні мають обрати один або кілька, і навчальними курсами для довільного вибору. У США, наприклад, спеціалізація та індивідуалізація навчання у старшій школі здійснюється шляхом складання індивідуальної навчальної програми для кожного учня. Навчаючись за індивідуальною програмою (набір обов’язкових і вибіркових навчальних курсів), учень має розклад уроків і може опановувати предмети власним темпом. Існують спеціальні програми, які надають учням можливість заробляти кредити для продовження навчання у коледжі (йдеться про узгодження певних різновидів шкільних професійних програм навчання з відповідними програмами вищих навчальних закладів).
У цілому, європейська політика і стратегія розвитку післябазової шкільної освіти полягає у взаємному наближенні та компліментарності в організації головних її профілів – академічного, технологічного і професійного, зокрема шляхом уведення в загальноосвітніх навчальних закладах курсів професійного й технологічного спрямування, і навпаки: у професійних коледжах і ліцеях – обов’язкового для всіх учнів стандартизованого загальноосвітнього компонента.
Ці заходи, на думку європейських фахівців, мають забезпечити трасфертність (можливість вільної зміни, переходів) і транспарентність (взаємна прозорість, відкритість) між напрямами освітньої підготовки – загальноосвітнім і професійним.
Сучасний стан запровадження профільного навчання у старшій школі в Україні характеризується посиленою увагою до розроблення наукового і навчально-методичного супроводу в рамках забезпечення переходу з 2010 р. на профільне навчання. Зокрема, розроблено Концепцію профільного навчання в старшій школі (далі – Концепція), на конкурсній основі відібрано понад 80 навчальних програм для 10-12 класів профільної школи. Вони відрізняються не лише своєю структурою, а й спрямованістю на компетентнісний підхід до організації навчально-виховного процесу. Зміст профільного навчання забезпечується також різнопрофільними загальноосвітніми предметами і психолого-педагогічними курсами за вибором. Нині для 11-річної школи, яка забезпечує підґрунтя для переходу на профільне навчання, розроблені підручники з предметів, де профільними є українська мова, література, історія, правознавство, математика, фізика, хімія, економіка.
Діюча система профільного навчання реалізується різними шляхами: через мережу гімназій, ліцеїв, колегіумів, загальноосвітніх навчальних закладів з класами поглибленого вивчення предметів і профільними класами. На сьогодні в країні функціонує 916 гімназій, ліцеїв, колегіумів, що складають 4,4 % від загальної кількості загальноосвітніх навчальних закладів. Вони охоплюють 298 тис. (6,4 %) учнів.
Поглиблено вивчають предмети у 3,8 тис. загальноосвітніх навчальних закладах, що складає 19 % відсотків від їх кількості. Найбільшого поширення набули школи з класами поглибленого вивчення іноземних мов, математики, інформатики, української мови і літератури, фізики, біології тощо.
Сумарно, за даними Міністерства освіти і науки України, на вересень 2008 р. різними формами профільного навчання охоплено понад 1 млн 350 тис. учнів загальноосвітніх навчальних закладів, що становить 28 відсотків старшокласників.
Виокремлення у старшій школі технологічного напряму профільного навчання актуалізувало проблему його здійснення на базі професійно-технічних навчальних закладів як таких, що реально забезпечують якість професійної освіти.
За результатами експериментальної роботи профільне навчання стало впроваджуватись у професійно-технічних навчальних закладах Рівненщини, Донеччини, Вінниччини та інших регіонів України. У 2006 р. профільне навчання учнів старшої школи вже здійснювалося у 96 професійно-технічних навчальних закладах. Однак, протягом останніх років їх кількість почала поступово зменшуватися. Так, зменшилася кількість професійно-технічних навчальних закладів, що здійснюють профільне навчання в Чернівецькій, Черкаській, Херсонській, Запорізькій, Волинській областях, м. Києві, АР Крим.
За сучасних умов технологічний напрям профільного навчання учнів старшої школи на базі професійно-технічних навчальних закладів найбільше представлено професіями сфери послуг, а також будівельного, аграрного та промислового напрямів. Найбільший відсоток учнів оволодіває на базі цих закладів професією “Оператор комп’ютерного набору” – 43 %. Серед робітничих професій промислової групи надається перевага професії ″Водій автотранспортних засобів категорії ″С″ – 72 %. Із професій будівельного профілю учні старшої школи обирають лише дві: ″Столяр будівельний″, ″Маляр″, а з професій аграрного напряму тільки одну – ″Тракторист-машиніст″.
Обмеженість переліку робітничих професій, за якими навчається учнівська молодь у професійно-технічних навчальних закладах, пояснюється їх непрестижністю, а отже, низькою мотивацією до оволодіння ними.