1.10. Системний моніторинг процесуального і результативного компонентів освіти всіх рівнів

Актуальні проблеми і причини їх виникнення

Сучасні суспільні й політичні процеси зумовили потребу у становленні нової форми державно-громадського управління освітою, центральним елементом якої має стати сучасний механізм оцінювання (як зовнішнього, так і внутрішнього) якості освіти в Україні. Він має бути заснований на отриманні та використанні для аналізу і прийняття управлінських рішень достовірних і порівнюваних даних про досягнуті освітні результати, ступінь їх відповідності нормативним вимогам (державним освітнім стандартам, навчальним програмам), соціальним та особистісним очікуванням тощо.

Сутність поняття якості освіти як об’єкта управлінського впливу можна розглядати з позицій:

• якості освітньої системи;

• якості освітнього процесу (як процесу споживання наданих освітніх послуг);

• якостей особистості випускника як результату діяльності освітньої системи (за показниками його освіченості, сформованості суспільно або професійно значущих компетентностей тощо).

Таким чином, якість освіти − це багатоаспектне, багатовимірне явище, що потребує комплексного, системного вивчення у поєднанні всіх його елементів і зв’язків між ними.

Інструментом оцінювання й управління якістю освіти може стати моніторинг якості освіти як інформаційна база системи управління галуззю, інформаційна основа вироблення та прийняття управлінських рішень на всіх рівнях – від національного до інституційного. Його основне призначення – надання надійної, оперативної і ґрунтовної інформації щодо досягнутого стану освітньої галузі, а також виявлення сутності і причин виникнення проблем у цій сфері, ступеня впливу зовнішніх чинників на перебіг процесів, ефективності прийняття управлінських рішень та просування освітніх реформ тощо. Саме у такому розумінні моніторинг якості освіти є складовою системи управління та інструментом, що використовується для вимірювання й оцінювання досягнутих результатів розвитку освітньої системи і її окремих об’єктів.

У вітчизняній практиці проблемам моніторингу та інформаційного забезпечення управління донедавна не приділялося достатньої уваги, що пояснюється складністю формалізації процедур прийняття управлінських рішень. До основних проблем та існуючих суттєвих недоліків моніторингових досліджень в освіті України можна віднести:

• невизначеність і відсутність чітко сформульованих інформаційних потреб різних рівнів управління;

• технологічно застаріла система збору статистичної інформації;

• відсутність сучасного моніторингового інструментарію та відповідних методик (з 2002 р. у багатьох європейських країнах моніторингові дослідження проводяться на основі міжнародної системи освітніх індикаторів, які в Україні не використовувались, особливо це стосується груп індикаторів фінансування, гендерної політики, працевлаштування і закріплення випускників);

• надання переваги внутрішньому оцінюванню системи (на відміну від європейських підходів – аналізу зовнішнього оцінювання);

• недоступність даних щодо структури регіонального фінансування, а також фінансового забезпечення навчальних закладів, що стримує проведення повноцінного аналізу ефективності роботи навчальних закладів;

• відсутність зворотного зв’язку і моніторингу результативності прийнятих управлінських рішень;

• недостатня активність використання моніторингових досліджень педагогічними і науково-педагогічниими працівниками, значна кількість статистичних матеріалів не має аналітичних висновків та інтерпретації;

• невисокий рівень інформаційної культури працівників органів управління щодо використання сучасних засобів, методів, форм оброблення зберігання, використання, аналізу інформації.

Шляхи і способи розв’язання проблем

Першочерговими завданнями розвитку системи освіти та управління її якістю є:

• з’ясування сутності, особливостей якості освіти відповідного рівня як об’єкту управлінського впливу, встановлення структурних елементів цього поняття, які належить вимірювати, оцінювати, удосконалювати, інакше кажучи, якими потрібно управляти;

• визначення індикаторів і критеріїв, за якими ця якість вимірюватиметься, оцінюватиметься та аналізуватиметься тощо;

• розроблення технологій (методик, інструментів, стандартів) оцінювання якості освіти як специфічного об’єкта, який не завжди може бути виміряний безпосередніми діями і засобами.

Зважаючи на це, в Україні має бути вибудована цілісна система моніторингу якості освіти на всіх її рівнях (дошкільна, загальна середня, професійно-технічна, вища і післядипломна освіта), яка системно на основі програмно-цільового підходу вивчатиме й аналізуватиме різні аспекти функціонування і розвитку освіти в цілому та окремих її елементів. Така система моніторингу якості освіти може здійснюватися на таких рівнях:

• міжнародному − проведення порівняльного оцінювання ефективності функціонування національних систем освіти за результатами міжнародних обстежень, у яких братиме участь Україна (наприклад, TIMSS, PISA, PIRLS тощо);

• національному − одержання узагальненої характеристики ефективності функціонування вітчизняної системи освіти, порівняння її показників у динаміці розвитку за роками, виявлення тенденцій за міжнародними освітніми індикаторами (ПРООН, Світовий банк, ЄС, ОЕСІ та ЮНЕСКО);

• регіональному − реалізація державної політики та соціальних функцій освіти на рівні областей, прогнозування розвитку регіональної системи освіти;

• муніципальному − аналіз ефективності місцевої системи освіти щодо забезпечення освітніх потреб громадян, порівняння діяльності різних навчальних закладів та оптимізація їх мережі з урахуванням специфічних навчально-виховних функцій кожного з них;

• інституційному − виявлення шляхів удосконалення діяльності окремого навчального закладу у цілому та на шкільному або груповому рівні зокрема, оцінювання діяльності суб’єктів навчально-виховного процесу. На цьому рівні опрацьовуються психолого-педагогічні рекомендації, спрямовані на корекцію навчально-виховної роботи.

• Об’єктами моніторингу в цьому випадку можуть бути:

• система освіти загалом або окремі її структурні елементи;

• процеси, що здійснюються під час освітньої діяльності;

• різні види діяльності, що притаманні освітньому процесу (навчальна, педагогічна, управлінська);

• явища, що характеризують функціональну своєрідність і результативність освітнього процесу (вихованість, освіченість, компетентність, майстерність тощо).

Зокрема, у системах загальної середньої і професійно-технічної освіти моніторинг здійснюють за двома напрямами.

Перший з них пов’язаний зі збором інформації державної статистичної звітності. На основі статистичних даних навчальні заклади, відділи моніторингу якості освіти, що функціонують при органах управління, проводять статистичний моніторинг на загальнодержавному рівні, який охоплює мережу навчальних закладів, динаміку контингенту (прийом, випуск), чисельність і структуру кадрового складу, матеріально-технічну базу. Обласні органи управління освітою узагальнюють й аналізують отримані статистичні дані з метою виявлення проблем на регіональному рівні.

Другий напрям пов’язаний безпосередньо з роботою самого навчального закладу. Наприклад, професійно-технічний навчальний заклад, який на основі статистичних даних, інформації щодо ситуації на ринку праці, аналізу соціально-економічних, демографічних зрушень тощо відстежує процесуальні характеристики діяльності (проблеми, причини гальмування процесів, чинники впливу) та її результативність (працевлаштування випускників, результативність навчання, рівень кадрового і матеріального забезпечення тощо). На основі проведених спостережень з’ясовуються проблеми, виробляються рекомендації щодо усунення недоліків, за необхідності корегується діяльність навчального закладу. Проте практика свідчить, що в більшості навчальних закладів така робота ведеться не систематично.

Отже, для поліпшення ситуації необхідно:

• вивчити кращий вітчизняний і зарубіжний досвід щодо здійснення моніторингових досліджень у галузі освіти;

• виявити інформаційні потреби управлінців різних рівнів, педагогічних працівників та інших користувачів освітніх послуг в аналітичних матеріалах;

• розробити технології моніторингових досліджень з чітким визначенням цілей, завдань, етапів, кінцевих результатів, об’єктів з урахуванням специфіки різних рівнів управління;

• за результатами моніторингових досліджень узагальнювати здобуті результати і доводити їх до споживачів;

• розробити методичні рекомендації, програмне забезпечення для моніторингових досліджень, наситивши ними навчальні заклади з метою здійснення самооцінювання;

• у підготовці і підвищенні кваліфікації педагогічних, науково-педагогічних і керівних кадрів освіти передбачити курси з організації моніторингових досліджень в освіті;

• сприяти створенню інформаційних, маркетингових служб у навчальних закладах, інформаційно-аналітичних центрів, які проводили б моніторингові дослідження і сприяли поширенню їх результатів.