Модуль і. Поняття інформації та інформаційного суспільства

Тема 1. Інформація

Навчальний елемент 1.1. Поняття інформації

Цілі

Результатом вивчення цього навчального елемента мають бути знання про:

• сучасні підходи до тлумачення поняття “інформація”;

• основні проблеми теорії інформації,

• основні тлумачення поняття “інформація“,

• основні властивості науково-технічних повідомлень.

Порядок опрацювання навчального елемента:

I. Опрацювати теоретичний матеріал.

II. Дати відповіді на питання для самоконтролю:

1. Які існують підходи до тлумачення поняття “інформація”?

2. Назвіть основні властивості повідомлень.

3. Як тлумачать поняття інформацію в соціології?

4. Які особливості тлумачення поняття інформація в різних галузях людської діяльності?

III. Виконати практичне завдання.

Завдання для практичного виконання наведені в кінці теми.

Теоретичний матеріал

Поняття “інформація” є не означуваним. Намагаючись зрозуміти та осмислюючи побачене, почуте, відчуте, людина отримує інформацію. Спілкуючись між собою, люди обмінюються різноманітними повідомленнями. Одне і те саме повідомлення різні люди, і навіть одна і та сама людина в різні моменти часу і за різних обставин можуть розуміти по іншому. Інформація – це одна із сторін відображення реального світу в свідомості людини.

Основний зміст всіх підходів до тлумачення поняття інформації зводиться до того, що вона, перш за все, повинна об’єктивно відображати реальну дійсність, однак вона є суб’єктивною, оскільки кожна людина бачить світ по своєму.

Поруч з поняттям інформації використовують такі поняття як відомості, дані, повідомлення, які часто плутають з інформацією. Повідомлення відрізняються вірогідністю, повнотою, своєчасністю. В цих вимогах полягає головний критерій цінності всіляких повідомлень, що вказує на можливості максимально повного використання їх з метою здійснення управління і контролю, розроблення різного роду планів і прогнозів.

Існування сотні означень інформації, що часто суперечать одне одному чи взаємовиключають одне одне свідчить про нерозуміння поняття інформації. Інформаційними процесами охоплені різні сфери суспільної практики. В науково-інформаційній діяльності (НІД) науково-технічну інформацію визначають як відомості (повідомлення) про документи і факти, отримані в ході наукової, науково-технічної і виробничої діяльності.

Відомі наступні властивості науково-технічних повідомлень:

• неадитивність¹ (науково-технічні повідомлення не є просто арифметичною сумою її елементів, ці елементи не можна без псування змісту інформаційного повідомлення розташовувати в повідомлення в будь-якій довільній послідовності і групувати в різні поєднання);

• цінність виявляється в їх суспільно-корисній значимості (наявність товарних властивостей, можливість багаторазового використання одних і тих самих повідомлень тощо);

• суспільна природа (ця властивість науково-технічних повідомлень свідчить про те, що їх використовують лише в людському суспільстві);

• семантичний² характер (це означає, що науково-технічні повідомлення мають певний зміст);

• мовна природа (в науково-технічних повідомлення можна передати лише засобами якоїсь мови, природної чи штучної).

• незалежність науково-технічних повідомлень від мови і носіїв (зміст науково-технічних повідомлень інваріантний¹, тому немає значення подані вони англійською чи китайською мовою чи у вигляді формули, зафіксовані на папері чи на магнітному або оптичному диску);

• дискретність² (в науково-технічних повідомлення можна виділити структурні частини змісту: поняття, висловлювання, факти, гіпотези, концепції, теорії, закони, вчення);

• кумулятивність³ (можливість більш короткого узагальнення, викладання, згортання);

• незалежність від створювачів (після опублікування науково-технічних повідомлень, вони “живуть своїм життям“, незалежно від їх авторів);

• старіння;

• розсіювання;

• повторюваність.

Науково-технічні повідомлення відіграють особливу роль в розвитку науки, техніки, виробництва і в управлінні суспільством. Докладний аналіз ефектів від своєчасного використання науково-технічних повідомлень подано О.Б. Бурим-Шмарьяном. Вони можуть виявлятися в наступних аспектах:

• управлінському (підвищення обумовленості прийняття рішень);

• науково-технічному (підвищення ефективності, скорочення термінів, усунення дублювання наукових досліджень, розробок, проектування);

• виробничому (сприяння прискоренню впровадження науково-технічних досягнень в виробництво);

• економічному (економія ресурсів і економічна ефективність від впровадження науково-технічних досягнень, запозичених з науково-технічних повідомлень);

• освітньому (сприяння безперервній освіті фахівців);

• ідеологічному (сприяння формуванню суспільної свідомості).

У наш час проблеми пов’язані з поняттям “інформація“ одні з найпопулярніших у науці.

У соціології поняття інформації не набуває якогось якісно іншого змісту, хоча і неповністю використовуване у традиційному значенні, бо обов’язково розглядає зміст аналізованих повідомлень. В цілому під інформацією в соціології розуміють зміст будь-якого повідомлення (текст), яке вміщує якісь відомості (нові знання) відносно того чи іншого об’єкта (предмету повідомлення).

На цьому рівні можна вивчати повідомлення і все, що з ними пов’язано за допомогою комунікаційного ланцюжка Г. Д. Ласвела. Саме за допомогою знаків здійснюють фіксацію повідомлень. Як правило, знаки, за допомогою яких фіксують повідомлення, це знаки природної, усної чи письмової мови. Але є й інші знакові системи – від формул до азбуки Морзе.

Треба зауважити, що інформаційна взаємодія різних груп людства – найважливіша форма соціальної взаємодії. Саме від цього залежить суспільний розвиток. Інформаційний чинник останніми роками спричинив революційні зміни. Зараз весь світ включений в єдину інформаційну систему, причому вона працює фактично в режимі реального часу. Однак, більшість вчених вважають, що інформація – це знання, але не все знання, яке має людство, а тільки та його частина, яку використовують для орієнтації, для активної дії, для управління. Справді, ті знання, які не використовують, не можна вважати інформацією, бо їх не використовують інші члени суспільства, вони до них не дійшли.

Отже, вчені по-різному трактують поняття “інформація“. З одного боку, це природно, бо різні вчені по-різному її використовують, з іншого – немає і не може бути чіткого визначення поняття “інформація”. Попри всі особливості розглядання, головні, принципові підходи залишаються ті самі, і, таким чином, поняття “інформації“ залишається принципово одним і тим самим, різними є лише підходи до його тлумачення.

Існують два підходи до природи поняття “інформації“ – атрибутивний і функціональний. Прихильники першого розглядають інформацію як об’єктивну властивість усіх матеріальних об’єктів (інформація – атрибут матерії). Прихильники другого стверджують, що інформація є умовою і результатом спрямованої активності і тому вона виникає тільки на соціально-свідомому рівні. Не викликає сумніву, що інформація, якою володіють члени суспільства, обов’язково пов’язана з відбиттям реальності. Ще Н. Вінер розумів під інформацією позначення змісту, який надходить із зовнішнього світу у процесі пристосування до нього людини. При цьому слід підкреслити різницю у ставленні до пошуку інформації людиною та машиною.

За допомогою комп’ютерів, безперечно, значно швидше можна знаходити потрібні інформаційні матеріали, ніж вручну, але це стосується тільки замкненої системи. Із зовнішнім світом людина працює набагато ефективніше.

Загалом, коли йдеться про інформацію в докібернетичних системах, деякі автори висловлюють думку про те, що краще було змінити у цьому випадку термін “інформація”. Р. Акоф і Ф. Емері зауважують, що К. Шеннон, який запозичив термін “інформація” з праць Хартлі (1928 року), використовував його “переважно в обмеженому (технічному) значенні. Всупереч своїй термінології К. Шеннон займався тим, що можна назвати кількістю переданих повідомлень, а не кількістю повідомленої інформації”. К. Черрі висловився ще більш категорично: “В деякому розумінні шкода, що математичні поняття, які йдуть від Хартлі, взагалі були названі “інформацією”. Щодо того, як називати це явище у кібернетичних, в тому числі і в соціальних системах, то тут суперечок немає“.

Дискусії точаться тільки навколо змісту поняття “інформація”. Н. Вінер вважав, що “інформація – це позначення змісту, який надходить з зовнішнього світу у процесі нашого пристосування до нього і пристосування до нього наших почуттів”.

У закордонних вчених панують точки зору на інформацію, які вдало систематизував Ф. Махлуп:

• інформація – це знання, які набуті шляхом власного дослідження чи вивчення;

• інформація – це знання про якусь подію, випадок чи щось подібне.

Інформація – це не річ і не атрибут речей чи явищ. Говорити про інформацію, яка міститься в якомусь економічному документі, який розглядають сам по собі, так само безпідставно, як і про інформацію, яка міститься в якійсь картині, на яку ніхто не дивиться.

Взагалі, у людському суспільстві інформаційні ресурси відіграють все важливішу роль. Деякі вчені вважають, що інформаційні ресурси за своїм обсягом і важливістю є продуктом, який можна порівняти з усіма іншими продуктами нашої цивілізації. Від їх запасів та впорядкованості залежить спосіб розв’язування тих чи інших проблем. Тобто вони первинний продукт, який треба опрацювати для отримання інших продуктів. Вони пропонують вважати опрацювання інформаційних ресурсів першим промисловим етапом. Причому виробництво інформаційних ресурсів стосується всього суспільства. Як справедливо підкреслив Б.І. Шенкман, духовна праця є виявом людської спільності, її потрібно розглядати як загальну форму діяльності. Будь-яке відкриття є “безпосереднім результатом загальної праці і разом з тим передумова загальної праці“. Тут треба звернути увагу на таку важливу обставину: виробництво інформаційних ресурсів весь час збільшується. Це закономірний процес і боротися з ним все одно, що воювати з вітряками. Але постає проблема використання інформаційних ресурсів. Людина не може охопити і маленької частки того потоку повідомлень, який проходить різними інформаційними каналами кожного дня. Цю проблему можна вирішити тільки шляхом упорядкування інформаційних ресурсів, їх сортування і спеціалізації.

Навчальний елемент 1.2. Що таке інформаційна технологія

Цілі

Результатом вивчення цього навчального елемента мають бути знання про:

• електронний архів;

• особливості використання інформаційних технологій в документознавстві.

Порядок опрацювання навчального елемента:

I. Опрацювати теоретичний матеріал.

II. Дати відповіді на питання для самоконтролю:

1. Що називають електронним архівом?

2. Як електронний архів називають на Заході?

3. В чому полягає відмінність використання інформаційних технологій в документознавстві в Україні та за кордоном?

III. Виконати практичне завдання.

Завдання для практичного виконання наведені в кінці теми.

Теоретичний матеріал

Головним напрямом перебудови документознавства і його радикального вдосконалення, пристосування до сучасних умов стало масове використання новітньої комп’ютерної і телекомунікаційної техніки, формування на її основі високоефективних інформаційно-управлінських технологій. Засоби і методи прикладної інформатики використовують в документознавстві та діловодстві. Нові інформаційні технології, засновані на комп’ютерній техніці, вимагають радикальних змін організаційних структур документознавства, його регламенту, кадрового потенціалу, системи документації, фіксування і передавання інформаційних ресурсів. Особливе значення має впровадження інформаційного менеджменту, значно розширюють можливості використання компаніями інформаційних ресурсів. Розвиток документознавства пов’язаний з організацією системи опрацювання даних, послідовного розвитку до рівня інтегрованих автоматизованих систем управління, що охоплюють по вертикалі і горизонталі всі рівні та ланки виробництва і поширення інформаційних ресурсів.

В Україні термін “електронний архів” є однією з національних особливостей українського електронного документознавства (так само, як і ідея сканування та розпізнавання тексту). На Заході більш популярний термін “datawarehouse” (склад даних). В Україні під даними в основному розуміють документи і записи в базах даних (БД). Звідси і популярність терміну з документознавства “архів”.

В документознавстві архів є засобом систематизації і збереження документів і одним з основних компонентів документознавства, що передбачає створення, опрацювання, систематизацію документів. Часто доводиться чути, що деяка “архівна система ідеально забезпечує розв’язування задач організації документообігу”. Однак така постановка питання на коректна, оскільки документи переміщуються (суть документообігу) в межах вирішення документознавчих задач, а не лише в межах систематизації архівного зберігання.

Відповідно, додаткова відмінність між продуктами і технологіями автоматизації документознавства на Заході і в Україні полягає в тому, що вирішення цих питань для українських підприємств повинне в більшій мірі враховувати наявність паперових документів в документообігу і, як не парадоксально, пропонувати менш жорстку схему автоматизації ділових процедур. Цей тезис, напевне, вимагає більш докладного пояснення.

Рекомендована література (див. “Список використаної і рекомендованої літератури”):

Основна: 1.

Додаткова: 18,19,20.

Практичне завдання (виконати письмово):

1. Охарактеризувати основні підходи до тлумачення поняття “інформація”.

2. Охарактеризувати основні особливості електронного архіву.

Теми рефератів.

1. Підходи до тлумачення поняття “інформація”.

2. Електронний архів в Україні.

3. Підходи до тлумачення поняття “інформації“ в сучасному світі.