Питання до модульної контрольної роботи № 2

1. Тенденції розвитку національних інформаційних ресурсів.

2. Державне регулювання розвитку системи науково-технічного інформування.

3. Охарактеризувати бібліографічні видання.

4. Особливості інформаційних ресурсів в США.

5. Навести класифікацію факсимільних апаратів.

6. Формування інформаційних ресурсів.

7. Охарактеризувати реферативні видання.

8. Що називають інформаційно-аналітичною діяльністю?

9. Особливості інформаційних ресурсів в інформаційному суспільстві.

10. Електронна пошта як вид інформаційного обслуговування.

11. Роль Інтернет у поширенні інформаційних ресурсів.

12. Охарактеризувати оглядові видання.

13. Основні напрямки інформатизації.

14. Організація телеконференцій.

15. Охарактеризувати інформаційні послуги.

Варіант обирається за останньою цифрою залікової книжки.

№ варіанта	№№ питань
1	1, 6, 11
2	2, 7, 12
3	3, 8, 13
4	4, 9, 14
5	5, 10, 15

Модуль ііі. Особливості використання інформаційних ресурсів в окремих галузях діяльності людини

Тема 5. Використання інформаційних ресурсів в окремих галузях

Навчальний елемент 5.1. Загальна характеристика об’єктів і основні напрямки інформаційного забезпечення діяльності архівних закладів

Цілі

Результатом вивчення цього навчального елемента мають бути знання про:

• напрямки інформаційного забезпечення;

• задачі служби науково-технічного інформування;

• функції служби науково-технічного інформування;

• умови організації інформаційного забезпечення;

• режими інформаційного забезпечення;

• комп’ютеризацію архівних закладів;

• завдання, що вирішують архівні фонди завдяки комп’ютеризації;

• напрямки комп’ютеризації Головного архіву.

Порядок опрацювання навчального елемента:

I. Опрацювати теоретичний матеріал.

II. Дати відповіді на питання для самоконтролю:

1. Які існують задачі інформаційного забезпечення архівних закладів?

2. Які функції виконують інформаційні служби?

3. Охарактеризувати основні напрямки інформаційного забезпечення.

4. Які існують режими інформаційного забезпечення?

5. Які напрямки діяльності архівів потрібно комп’ютеризувати?

6. Яка головна мета комп’ютеризації архівів?

7. Які завдання вирішують архіви?

8. Як комп’ютеризація допомагає вирішенню основних завдань архівів?

9. Охарактеризувати основні умови організації інформаційного забезпечення.

III. Виконати практичне завдання.

Завдання для практичного виконання наведені в кінці теми.

Теоретичний матеріал

Досвід формування документально-інформаційного фонду і організації документально-інформаційного обслуговування фахівців галузі дозволяє визначити раціональні методи роботи з джерелами інформаційних ресурсів і задачі інформаційного забезпечення діяльності архівних закладів різних рівнів.

Організацією зберігання і використання науково-технічних інформаційних ресурсів в галузі займаються працівники наукових (науково-довідкових) бібліотек, архівосховищ друкованих видань, а також співробітники відділів архівних закладів, на які покладено функції служби науково-технічного інформування. В цих умовах необхідно об’єднати зусилля всіх інформаційних працівників в організації інформаційного забезпечення на основі єдиних принципових форм і використання фондів науково-технічного інформування, що складають єдиний галузевий документально-інформаційний фонд з проблем документознавства і архівної справи.

Класифікація архівних закладів з однорідними інформаційними потребами:

• Державні архіви;

• Наукові заклади;

• Організація управління архівами.

Основні напрямки інформаційного забезпечення діяльності закладів Державної архівної служби (ДАС):

• практична діяльність включає виконання архівами безпосередніх робіт з забезпечення зберігання документів державного архівного фонду (ДАФ), поповнення новими документами.

• науково-дослідна і методична робота в галузі спрямована на вдосконалення комплектування, забезпечення зберігання й організацію використання документів ДАФ, на вдосконалення практичної діяльності архівних закладів і методичної роботи. В цьому напрямку виділяють:

• НДР, направлені на розробку й удосконалення нормативних і науково-методичних документів з організації архівної справи;

• дослідну роботу з організації цілеспрямованого використання ретроспективних інформаційних ресурсів, що містять документи ДАФ, для потреб суспільства, що включає підготовку до видання архівних довідників і збірників документів;

• в якості самостійного напрямку інформаційного забезпечення діяльності архівних закладів слід розглядати підвищення кваліфікації фахівців галузі. В підвищенні кваліфікації з інформаційної точки зору слід виділяти два аспекти:

1. Обов’язкове освоєння молодими фахівцями прийомів роботи;

2. Освоєння нових вимог і прийомів роботи кваліфікованими архівістами, а також досягнень суміжних і споріднених галузей.

Характеристика груп джерел науково-технічних інформаційних матеріалів з позицій інформаційного забезпечення діяльності архівних закладів. Вивчення практики інформаційної роботи в галузі дозволяє виділити основну функцію служб НТІ – комплектування науково-технічних інформаційних ресурсів за окремими напрямками діяльності архівних закладів. На основі такого підходу весь масив джерел НТІ, що використовуються в архівній справі, можна поділити за їх значенням для інформаційного забезпечення на наступні групи:

• нормативні і науково-методичні документи;

• наукові документи;

• суспільно-політичні документи;

• навчальні документи;

• вторинні документи.

Нормативні і науково-методичні документи. Дана група документів є базовим масивом НТІ, що забезпечує основні напрямки діяльності закладів галузі. В неї входять галузеві регламентуючі документи, а також законодавчі акти, державні стандарти, технічні умови. Вона включає як видання, так і неопубліковані матеріали. Значну частину документів цієї групи складають нормативні і науково-методичні розробки закладів Державної архівної служби (ДАС), наданих в якості додатків до правил роботи державних і відомчих архівів. Оскільки на їх основі проводяться роботи практично на всіх напрямках діяльності архівних закладів, то комплектування документально-інформаційного фонду цією групою документів слід вважати однією з основних задач інформаційного забезпечення закладів ДАС.

Наукові документи. В інформаційному забезпеченні НДР архівних закладів широко використовують цілий комплекс наукових публікацій: монографії, статті в збірниках і журналах, матеріали з’їздів, конференцій, семінарів тощо. До даної групи джерел НТІ відносять і певні види неопублікованих документів: дисертації, депонентні рукописи, звіти про науково-дослідні роботи тощо. Навчальні документи є джерелом для забезпечення процесу навчання працівників архівних закладів чи підвищення їхньої кваліфікації. До таких документів відносять опубліковані документи: підручники, навчальні посібники, лекції і лекційні курси, практикуми з виконання практичних занять, а також неопубліковані: програми навчальних курсів різних дисциплін, лекції викладачів вищих навчальних закладів і провідних фахівців галузі.

Суспільно-політичні документи. В склад групи суспільно-політичних документів входять: документи уряду, що визначають, як правило, розвиток різних галузей діяльності суспільства і народного господарства.

Вторинні документи є результатом аналітико-синтетичного опрацювання первинних джерел інформаційних матеріалів, яке проводять в процесі аналізу і добирання найбільш важливих даних з джерел НТІ і їх узагальнення. До вторинних документів відносять реферати, огляди, бібліографічні видання центральних, галузевих, державних, територіальних органів НТІ, а також неопубліковані інформаційні матеріали. Перевагою вторинних джерел є скорочення об’єму даних первинного документу, подолання мовного бар’єру (інформаційні ресурси в таких виданнях подаються в перекладі), надання даних про важкодоступні джерела.

Організація інформаційного забезпечення діяльності архівних закладів. Необхідною умовою організації інформаційного забезпечення є:

• виділення груп користувачів інформаційних ресурсів, визначення їхніх інформаційних потреб у відповідності з вирішуваними проблемами і задачами документознавства і архівної справи;

• планомірне цілеспрямоване комплектування документально-інформаційного фонду, виходячи з задач забезпечення різних напрямків діяльності архівних закладів;

• організація підготовки та поширення в галузі інформаційних видань і неопублікованих інформаційних матеріалів, що містять відомості про джерела НТІ з профілюючої і суміжної тематики;

• підвищення інформаційної культури працівників, що займаються питаннями організації НТІ, в основі якого лежить вміння швидко орієнтуватися в загальному потоці науково-технічних повідомлень з метою надання фахівцям конкретних документів чи відомостей про способи їх отримання;

• залучення до НТІ провідних фахівців в галузі документознавства і архівної справи, в тому числі в якості експертів, що визначають роль і значення досягнень в інших галузях народного господарства для розв’язування задач галузевої проблематики.

Інформаційне забезпечення практичної діяльності реалізують шляхом надання співробітниками державних архівів обґрунтованого набору діючих нормативно-методичних документів ДАС, а також підготовки інформаційних матеріалів з найбільш важливих галузевих розробок.

Службам науково-технічного інформування архівних закладів різних галузей слід складати для районних державних архівів переліки нормативно-методичних розробок, що регламентують їхню діяльність, з вказуванням шифру зберігання в документально-інформаційному фонді.

При організації інформаційного забезпечення науково-дослідної і методичної роботи застосовують обслуговування за системою вибіркового доступу до інформаційних ресурсів, а також кураторство окремих тем НДР. Інформаційне кураторство проводять на всіх етапах розробки проблеми та передбачають складання бібліографічних списків і рефератів окремих першоджерел. При необхідності складають плани інформаційного забезпечення НДР, в яких передбачають види і терміни подання інформаційних ресурсів. Основний режим інформаційного забезпечення управління є диференційоване забезпечення керівництва (ДЗК), що включає:

• вибіркове тематичне інформаційне забезпечення матеріалами підготовленими за результатами наукового аналізу й узагальнення науково-технічних матеріалів;

• вибіркове тематичне бібліотечно-бібліографічне забезпечення складових інформаційного забезпечення і підвищення кваліфікації полягає у виборі з усієї різноманітності науково-технічних джерел (включаючи навчальну літературу) тих, що необхідні для фахівців, які вирішують конкретні задачі. Найбільш ефективною формою інформаційного забезпечення цього напрямку є підготовка рекомендованих списків літератури і неопублікованих матеріалів для фахівців різних відділів архівних закладів, а також за темами занять підвищення кваліфікації раціональним режимом інформаційного забезпечення основного напрямку діяльності закладів ДАС з невеликою штатною чисельністю є їх безперервне інформаційне кураторство, тобто надання фахівцям необхідних науково-технічних інформаційних матеріалів в беззапитному режимі.

Інформаційне забезпечення діяльності архівних закладів здійснюється на основі взаємодії всіх інформаційних працівників при формуванні фондів НТІ, організації активного використання матеріалів документально-інформаційного фонду спеціальних архівних закладів різних рівнів.

Функції служби НТІ з організації інформаційного забезпечення діяльності архівних закладів розподіляють наступним чином:

• документально-інформаційне обслуговування користувачів інформаційних ресурсів здійснюють всіма службами;

• метод керівництва діяльністю з формування і використання інформаційних фондів здійснює Галузевий Центр науково-технічного інформування, система науково-технічного інформування;

• розробку тем НДР з питань організації НТІ проводять державні центри науково-технічного інформування як головна організація.

Основна задача інформаційного забезпечення діяльності архівних закладів – надання спеціалізованим ДАСНТІ, доступу до необхідних інформаційних ресурсів для вирішення конкретних задач практики, НДР; управління з метою раціональної організації праці, впровадження передового досвіду і використання досягнень в інших галузях народного господарства для розвитку архівної справи.

Інформаційне забезпечення здійснюють всі інформаційні працівники галузі на основі матеріалів документально-інформаційного фонду з проблем документознавства і архівної справи і інших фондів державної системи НТІ.

Вибір джерел НТІ для інформаційного забезпечення діяльності різних груп архівних закладів залежить від напрямку і змісту їх роботи. Форми і методи інформаційного забезпечення, що включає всі види документально-інформаційного обслуговування у різних поєднаннях, визначають у відповідності з плановими задачами конкретних архівних закладів. Задачі служби НТІ з організації інформаційного забезпечення включають:

• організацію взаємодії різних структурних підрозділів архівних закладів в цілеспрямованому формуванні й активному використанні документально-інформаційних фондів;

• взаємодію з державними і галузевими органами науково-технічного інформування, а також зі службами НТІ архівних закладів;

• методичне керівництво роботою з науково-технічними інформаційними матеріалами в архівних закладах нижчого рівня;

• визначення раціональних шляхів організації інформаційного забезпечення основних напрямків діяльності архівних закладів.

Інформаційне забезпечення основних напрямків діяльності архівних закладів буде сприяти підвищенню ефективності і якості практичної, науково-дослідної і методичної роботи фахівців ДАС.

Комп’ютеризацію організаційно-управлінських функцій Головного архіву здійснюють за такими напрямами:

1. Централізоване управління архівною справою (відповідно до матеріального, фінансового, кадрового стану та структури системи) і створення локальних БД, не пов’язаних з інформаційними ресурсами архівної галузі. Це завдання може бути швидко й ефективно вирішене, оскільки воно документально уніфіковане і не потребує складного програмного забезпечення.

2. Централізоване управління інформаційними ресурсами архівної галузі через комп’ютеризацію основних функцій Головного архіву у галузі централізованого обліку ресурсів державних архівів та їх використання, а також Державний реєстр національного культурного надбання, який передбачає облік не лише державного, а й Національного архівного фонду (НАФ) України. Це управління здійснюють на базі узагальнених інформаційних ресурсів рівня паспорта архіву, центрального фондового каталогу, баз даних установ – джерел комплектування державних архівів НАФ України, зведених баз даних за складом документів, що підлягають зберіганню в державних архівах, та інших зведених інформаційних ресурсів, які будуть необхідними для управлінських рішень постійного характеру.

3. Комп’ютеризація організаційно-управлінських функцій центрального, обласного та районного масштабів здійснюється на рівні конкретного архіву і також у двох вказаних напрямках – комп’ютеризація технологічних процесів управління справою та управління інформаційними ресурсами з комплектування, обліку документів та зберігання інформаційного масиву архіву (створення страхового фонду та повнотекстових БД).

4. Комп’ютеризація архівної установи є другим найскладнішим організаційно-обліковим завданням. Вона охоплює:

а) процеси створення системи за складом та змістом фондів з урахуванням можливостей використання традиційних та комп’ютерних технологій, систем і баз даних різних документальних інформаційних рівнів справ, груп справ, фондів, груп фондів, в залежності від доцільності та оперативних потреб архіву;

б) організацію науково-публікаційної та науково-інформаційної діяльності архіву, яка базується на інших методичних і технологічних засадах.

Найдоступнішим вирішенням є послідовне занесення до БД архівних описів каталогів на комп’ютерні носії та автоматичне створення за цими даними ком’ютеризованого каталогу нових надходжень, а також занесення до баз даних існуючих каталогів ретроспективних інформаційних ресурсів, не повертаючись до фондів на картковому рівні.

Отже, об’єктом автоматизації є окремі технологічні процеси в управлінні архівною справою та інформаційними ресурсами. Вибір об’єкта супроводжують його описуванням для створенням моделі даних. Такими об’єктами мають стати технології та процеси, зокрема комплектування, облік видів літератури (описи, каталоги, покажчики), які технологічно пов’язані між собою.

Єдність політики інформатизації забезпечується уніфікацією архівного описування різного рівня та проведення стандартизації технологічних процесів як на архівознавчому рівні, так і на рівні типізації програмних рішень, створення єдиних для типових завдань програмно-технологічних комплексів і нових рішень, які були б спільними, але мали б різні призначення відповідно до об’єктів інформування.

Моделі даних (форма опису) містять стандартизовану структуру опису архівних інформаційних ресурсів, які застосовуються у всіх вертикальних та горизонтальних структурах архівної галузі та мають стати обов’язковим нормативним документом, що забезпечує взаємозв’язок різних технологічних процесів і систем в архівній галузі України.

Найважливішим є стратегічне визначення головних і другорядних об’єктів інформатизації та державних пріоритетів під час реального створення систем, оскільки це вимагає різної організації науково-методичної та інформаційно-технологічної роботи. Умовно завдання програми інформатизації архівної справи можна поділити за такими напрямами:

1. Автоматизація поточної технології в її повному циклі – від комплектування та обліку до створення електронних каталогів, баз даних та інформаційних систем за складом і змістом документів НАФ, що забезпечить замкнене коло технології галузі від певного часового відрізку. Послідовна єдність технологічного циклу забезпечить повну автоматизацію процесу експертизи, комплектування, обліку, створення страхового фонду копій на базі взаємопов’язаної системи в кожному архіві.

2. Автоматизація ретроспективних інформаційних ресурсів внутрішньо-фондового рівня, поставлених на облік в архівних установах та відображених в системі, що за традиційними технологіями. Надзвичайно складний родо-видовий та хронологічний склад документів як об’єктів потребує створення окремих стандартних археографічних структур опису для локальних БД, і цю роботу досі не вдається проводити системно. В Україні ще немає досвіду створення баз даних для зберігання архівних ретроспективних документів і є лише бази даних для зберігання предметно-тематичних інформаційних матеріалів, які застосовували на соціально-правових запитах.

Світова практика спирається на стратегію комп’ютеризації, зокрема процесу поточної технології та централізованого обліку верхнього рівня ретроспективних інформаційних ресурсів – рівня архіву та фонду.

Найдоцільнішою на першому етапі є комп’ютеризація процесів комплектування та централізованого обліку як на рівні Головного архіву, так і окремого архіву: облікові інформаційні ресурси рівня установ-джерел комплектування та рівня архівного фонду, розроблення яких розпочато в архівній системі. Цей напрям може бути реалізований подальшою роботою над створенням системи та формуванням БД “Джерела комплектування”.

Розгортання комп’ютеризації потребує розроблення відповідної стандартизованої архівної термінології та її використання в комп’ютерних системах. Важливим завданням є розроблення предметних рубрик класифікаційних схем, що містять класифікацію за системою знань, адміністративно-політичним і територіальним розподілом, географічних найменувань, персоналій, бази даних стосовно установ та імен. За цими рубриками буде здійснюватися загальний пошук документів. Лінгвістичне забезпечення базується на централізованому введенні загально-галузевих схем класифікації та архівних словників.

Важливим завданням є комп’ютеризація обліку та використання нетрадиційних носіїв інформаційних ресурсів. Цей окремий ще не впроваджений в архівах напрям діяльності потребує науково-методичного, технологічного та організаційного вирішення проблем архівної галузі в цілому.

Загальнонаціональний рівень формування інформаційних ресурсів з реалізацією зведених облікових та науково-пошукових інформаційних ресурсів, які передбачають вихід за межі державної архівної системи на рівень НАФ, є Національна архівна інформаційна система (НАІС).

Інформаційно-технологічні аспекти впровадження автоматизованої технології передбачають добір та пристосування до архівних завдань відповідного програмного забезпечення з орієнтацією на його подальший розвиток та підтримку, типізацію методів і проектних рішень під час впровадження програмного забезпечення та побудові інформаційних систем і мережі відповідно до завдань, що стоять перед архівною службою, а також постійне підтримання функціонування систем, захист інформаційних ресурсів, оновлення обладнання та модифікації програмних рішень.

У сучасних умовах системного підходу до інформатизації архівної галузі принципового значення набуває типізація програмного забезпечення та основних технологічних рішень, що дозволить ефективно використовувати матеріальні ресурси та кадровий потенціал архівних установ, забезпечити сумісність національних, регіональних і локальних БД архівної системи на рівні горизонтальних та вертикальних зв’язків.

Добір програмного забезпечення і технологічних рішень повинен спиратися на вивчення загального та специфічного в об’єктах комп’ютеризації та єдиної програми інформатизації галузі, створення типових технологічних модулів, передбачати виходи на світові бази даних, передусім в Інтернет.

Програму інформатизації галузі слід будувати з урахуванням матеріально-технічного забезпечення галузі з метою поетапного розвитку комп’ютеризації основних інформаційних процесів. Розробка єдиного програмного забезпечення (ПЗ) і єдиних технологічних рішень національного й галузевого рівнів опису фондових інформаційних ресурсів дозволить створити систему, яка забезпечуватиме не лише обліково-пошукові (внутрігалузеві потреби), а й науково-пошукові функції (соціальні потреби суспільства).

Важливим завданням є проблема сумісності існуючих та перспективних БД, вихід на бази даних країн Польщі, Чехії, Словаччини, Угорщини, Румунії, Росії, країн Балтії, Білорусі, Молдови та інших країн з метою об’єднання українських інформаційних ресурсів з зарубіжними, створення баз даних, налагодження доступу до існуючих баз даних, копіювання матеріалів, що зберігаються в архівах, передусім в Росії.

Отже, в умовах інформаційного вибуху, що набув глобального характеру на зламі століть, своєрідної революції в комп’ютерних технологіях, на одне з чільних місць архівістики постають проблеми інформатизації архівної справи. Інформатизація є важливим чинником входження архівної системи України у світовий інформаційний простір.

Нині у світовий практиці перехід від АІПС до складних інформаційних систем з інтелектуалізованими функціями став реальністю. Внутрішній ринок України насичений потужною комп’ютерною, офісною та організаційною технікою та різним новітнім програмним забезпеченням, вирішено проблеми сумісності програм та комп’ютерів, виникли складні програмні продукти у вигляді серверів, за допомогою яких вирішуються надзвичайно складні завдання.

Виникла потреба з нових позицій переглянути функції, завдання та принципи побудови інформаційних масивів і систем; забезпечити розроблення єдиної державної та наукової, науково-організаційної стратегії створення уніфікованих систем описування та класифікації архівних інформаційних ресурсів. Ця стратегія спрямована на створення взаємоузгоджених технічних, технологічних, лінгвістичних та організаційних засад інтеграції інформаційних ресурсів в комп’ютерних системах різних рівнів; входження до складу сучасної інформаційної інфраструктури України та у міжнародні комп’ютерні мережі.

Необхідно створити методично єдину систему та принципи опису різного рівня інформаційних ресурсів від архіву до документа. Це питання останнім часом почали узгоджувати в міжнародній практиці. Міжнародна рада архівів розробила загальні принципи архівного опису документів. Проблеми інтеграції документальних ресурсів у системах загальнонаціонального рівня вирішуються на основі комп’ютерної мережі та єдиних методичних засад.

Навчальний елемент 5.2. Проблеми розвитку довідково-інформаційного забезпечення в галузі суспільних наук

Цілі

Результатом вивчення цього навчального елемента мають бути знання про:

• аспекти систематизації інформаційного обслуговування;

• режими автоматизованого вибіркового поширення інформаційних повідомлень;

• основні цілі державної інформаційної політики;

• рівні організаційно-правової системи державного управління інформаційними ресурсами;

• функції державного управління інформаційними ресурсами.

Порядок опрацювання навчального елемента:

I. Опрацювати теоретичний матеріал.

II. Виконати завдання для самоконтролю:

1. Що називають довідково-інформаційним забезпеченням?

2. Які вимоги ставлять до довідково-інформаційного забезпечення?

3. Охарактеризувати аспекти систематичності інформаційного забезпечення.

4. Яка головна мета державної інформаційної політики?

5. Які функції виконує державне управління інформаційними ресурсами?

6. Які виділяють рівні організаційно-правової системи державного управління інформаційними ресурсами?

7. Які режими вибіркового надання інформаційних ресурсів існують?

III. Виконати практичне завдання.

Завдання для практичного виконання наведені в кінці теми.

Теоретичний матеріал

Поняття “довідково-інформаційне забезпечення” дуже широке і включає в себе цілий ряд аспектів бібліотечної діяльності. Зупинимося лише на трьох видах оперативного забезпечення користувача: бібліографічними та реферативними інформаційними матеріалами, а також копіями першоджерел.

В ІНІСН ці три види довідково-інформаційного забезпечення розвивають в тісному поєднанні традиційних і сучасних форм, тобто з використанням автоматизованих інформаційних систем з суспільних наук.

Перш ніж перейти до опису кожного з видів ДІЗ, необхідно відмітити загальні моменти. Довідково-інформаційне забезпечення в комплексі повинне задовольняти наступні вимоги:

1. Повноти інформаційного забезпечення досягають за рахунок максимального охоплення тематики. Результати пошуку повинні містити відомості в повному об’ємі, і в той же час звести до мінімуму шум, тобто вибрати ефективну пошукову стратегію, щоб користувач отримав в результаті матеріали, що строго відповідають не лише заданій тематиці, але і його інформаційній потребі. При використанні автоматизованих систем повнота інформаційного забезпечення залежить не лише від ефективного поширення стратегій, а в більшій мірі від рівня розвитку лінгвістичних засобів, програмного забезпечення і організації баз даних.

2. Актуальність інформаційного забезпечення, що полягає в наданні інформаційних ресурсів досліднику в терміни проведення НДР.

3. Точність і надійність інформаційного забезпечення, що полягає в наданні користувачеві всіх необхідних інформаційних ресурсів з врахуванням тематичних аспектів розглядання проблеми, необхідних видів і мов документів, хронологічної глибини тощо.

4. Інформаційні ресурси повинні надаватися в зручній для користувача формі (роздрукованою, відксереною, на мікрофішах чи мікрофільмах, на екрані терміналу тощо).

5. Диференціація інформаційного забезпечення з урахуванням науково-виробничих функцій користувача, його статусу і оперативного вирішення ним задач.

6. Систематичність інформаційного обслуговування, що полягає в наступному:

• в системі забезпечення інформаційних потреб на всіх етапах виконання НДР;

• в комплексі видів інформаційного забезпечення з урахуванням категорій користувачів, характеру їх інформаційних потреб, специфіки вирішуваних задач.

Організаційно-технологічні принципи ДІЗ повинні забезпечити високу якість як автономного пошуку, так і інших видів інформаційних послуг, добитися максимально повного охоплення інформаційних джерел при мінімальних фінансових, матеріальних і трудових витратах.

Одним з видів комплектування наукового інформаційного фонду в галузі суспільних наук є вибірковий доступ до інформаційних ресурсів в автоматизованому режимі. Задача вибіркового доступу до інформаційних ресурсів – автоматизований пошук бібліографічних інформаційних ресурсів. За заздалегідь сформованими запитами абонентів (інформаційними профілями) чи типовими профілями АІССН.

Автоматизоване вибіркового надання інформаційних ресурсів реалізується в двох режимах:

• пакетний вибірковий доступ до інформаційних ресурсів, який здійснюють в автономному режимі на комп’ютері з використанням пакету прикладних програм і організацією послідовного інверсного файлу, що включає окремі елементи (слова) термінів, індексів рубрикатора, прізвища авторів тощо.

• діалоговий вибірковий доступ до інформаційних ресурсів, який здійснюють в оперативному режимі за специфікою запам’ятовування і новою проблематикою, коли щомісячні надходження літератури за темою порівняно малі.

Основним напрямом розвитку вибіркового доступу до інформаційних ресурсів є інтенсивне обслуговування користувачів науковими інформаційними ресурсами і в першу чергу за рахунок використання наявних результатів в удосконаленні автоматизованих пошукових баз бібліографічних даних, методів організації пошуку інформаційних ресурсів, а також підвищення професійного рівня і кваліфікації персоналу та навчання користувачів.

Стрімкий і глобальний розвиток інформаційної сфери, сучасних інформаційних технологій, значною мірою впливає на політичну, економічну, соціокультурну, оборонну та інші складові процесів розвитку суспільства і держави, а інформаційні ресурси в сучасних умовах стають системоутворюючим фактором їхньої життєдіяльності.

Ефективність системи державного управління національними інформаційними ресурсами та їхнім захистом в умовах науково-технічного прогресу та переходу до постіндустріального суспільства значною мірою визначає загальний рівень національної безпеки, а будь-які недоліки в структурі та функціонуванні системи державного управління цими процесами призводять до непоправних втрат суспільства та держави. Наприклад, відомо, що втрати економіки Німеччини від індустріального шпигунства перевищують 40 мільярдів євро на рік, втрата торгових і технічних секретів США (за неофіційними даними) обходиться американським компаніям в 100 мільярдів доларів на рік. Вважають, що якщо не буде вжито рішучих заходів щодо припинення промислового шпигунства, вказані втрати, за оцінками фахівців, до 2007 року складуть приблизно 250 мільярдів доларів на рік.

Все це визначає проблему формування організаційно-правових засад системи управління та захисту інформаційних ресурсів, як найактуальнішу і невідкладну, створення збалансованої інформаційної інфраструктури, за допомогою якої можна забезпечити формування, поширення, ефективне використання і захист інформаційних ресурсів, а це залежить від чіткого законодавчого визначення системи поглядів на цілі, завдання і основні напрями інформаційної політики.

Необхідність вирішення вищезазначених питань обумовлено тим, що:

• в сучасних умовах значно розширилися можливості для реалізації конституційних прав громадян на інформаційні ресурси та свободу інформаційної діяльності, суттєво зросли потреби потенційно активної частини суспільства в інформаційній взаємодії як всередині країни, так і з зовнішнім світом;

• інтенсивний розвиток глобальної інформаційної інфраструктури, необхідність інтеграції України у світове інформаційне співтовариство на рівноправних умовах посилили залежність ефективного функціонування суспільства та держави від стану розвитку інформаційної сфери, передусім системи державного управління національними інформаційними ресурсами;

• інформаційні ресурси та інформаційна інфраструктура в сучасних умовах стають ареною міжнародної боротьби за світове лідерство, за досягнення певних стратегічних і тактичних політичних цілей. Також необхідно підкреслити: володіння інформаційними ресурсами, належне інформаційне забезпечення органів державного управління є основою успішної боротьби з сучасним тероризмом;

• інформаційна революція перетворилася на революцію у воєнній справі – з’явилися можливості вивести з чутливої сфери, віртуалізувати багато складових війни, як мінімум, передвоєнний період, підготуватися до нанесення удару без звичайного загрозливого періоду, а в деяких випадках і всю воєнну кампанію провести у віртуальному варіанті. Водночас, не зважаючи на віртуальність ведення війни тільки в інформаційних мережах і системах опрацювання інформаційних ресурсів, можливо, не залучивши жодного солдата, здійснити заходи, наслідком яких буде повне підкорення економіки та політики супротивника.

Тому визначення правового і організаційного закріплення напрямів державної політики управління національними інформаційними ресурсами повинно випливати з об’єктивних законів розвитку інформаційної сфери та державної управлінської діяльності. Тобто, в процесі формування системи державного управління національними інформаційними ресурсами доцільно забезпечити цілісність такої системи, ієрархію побудови, стабільність організації та погодженість її зв’язків, враховуючи якість інформаційних ресурсів і засобів їх зберігання, опрацювання та забезпечення доступу до них.

Державна інформаційна політики має забезпечувати умови для реалізації конституційного права громадян своєї держави вільно використовувати інформаційні ресурси для вирішення таких важливих завдань, як формування національного інформаційного простору, включення його до світового інформаційного простору на засадах забезпечення інформаційного суверенітету та інформаційної безпеки і формування демократично орієнтованої свідомості.

Головним завданням державної інформаційної політики стосовно національних інформаційних ресурсів є створення необхідних економічних і соціокультурних умов та правових і організаційних механізмів формування, розвитку і забезпечення ефективного використання національних інформаційних ресурсів в усіх сферах життя і діяльності громадянина, суспільства та держави. Функції державного управління інформаційними ресурсами можна сформулювати, як:

• розроблення та прийняття політичних рішень, законодавчих і нормативно-правових актів щодо забезпечення системи управління національними інформаційними ресурсами й удосконалення механізмів реалізації правових норм чинного законодавства;

• визначення і здійснення повноважень державних органів, органів регіонального та місцевого самоврядування щодо оперативного управління (володіння, розпорядження, користування) державними інформаційними ресурсами;

• розроблення і реалізація організаційних заходів і нормативно-методичного забезпечення відомчих і регіональних структур та недержавного сектора у сфері формування та використання інформаційних ресурсів за умови координації діяльності згаданих структур;

• розроблення і реалізація фінансово-економічних засад регулювання процесів формування та використання інформаційних ресурсів;

• здійснення державного реєстрування інформаційних ресурсів, забезпечення повноти створення первинних і похідних інформаційних ресурсів на засадах використання відомостей, що виникають у процесі діяльності державних органів, органів регіонального та місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності;

• введення технологічно та методологічно єдиних засад формування інформаційних ресурсів за результатами діяльності державних органів, органів регіонального та місцевого самоврядування, державних підприємств і організацій для надання таких ресурсів у вільний доступ громадянам і організаціям (крім інформаційних ресурсів, що містять відомості, віднесені до державної таємниці, та інших інформаційних ресурсів з обмеженим доступом);

• забезпечення ефективного використання інформаційних ресурсів для діяльності державних органів, органів регіонального і місцевого самоврядування та державних підприємств, установ і організацій;

• посилення державної політики інформатизації щодо забезпечення науково-технічних, виробничо-технологічних і організаційно-економічних умов створення та застосування інформаційних технологій, інших елементів інформаційної інфраструктури для формування, розвитку і ефективного використання інформаційних ресурсів та сприяння доступу громадян до світових інформаційних ресурсів, глобальних інформаційних систем;

• забезпечення функціонування ефективно діючої комплексної системи захисту інформаційних ресурсів;

• забезпечення захисту громадян, суспільства і держави від спотворених та невірогідних інформаційних повідомлень;

• забезпечення розроблення та застосування правових, організаційних і економічних механізмів стосовно форм та засобів обігу інформаційних ресурсів України (ринку інформаційних ресурсів та технологій, засобів розробки інформаційних ресурсів та послуг);

• регулювання інформаційного співробітництва, спрямованого на забезпечення рівноправного і взаємовигідного використання національних інформаційних ресурсів у процесі міжнародного обміну, здійснення єдиної державної політики наукової підтримки системи державного управління формуванням, розвитком і використанням національних інформаційних ресурсів;

• кадрове забезпечення функціонування системи державного управління національними інформаційними ресурсами;

• інформаційно-аналітичне забезпечення прийняття управлінських рішень у сфері управління інформаційними ресурсами;

• контроль за встановленим порядком і правилами формування, розвитку і використання інформаційних ресурсів;

• нагляд за дотриманням законодавства у сфері формування, розвитку, використання інформаційних ресурсів та здійснення правосуддя у сфері суспільних інформаційних відносин.

Організаційно-правова система державного управління інформаційними ресурсами в контексті сказаного має функціонально три основні рівні:

Перший (стратегічний рівень) є рівнем прийняття політичних рішень, законодавчого та нормативно-правового забезпечення державної політики щодо управління національними інформаційними ресурсами України.

Другий – є рівнем організаційного та нормативно-методичного забезпечення виконання законодавчих і нормативно-правових актів, координації і контролю за формуванням, використанням та захистом інформаційних ресурсів.

Третій – виконавчий рівень, на якому забезпечується безпосередньо виконання законодавчих і нормативно-правових актів та здійснюється відомчий та територіальний нагляд за встановленим порядком і правилами формування та використання інформаційних ресурсів.

На стратегічному рівні визначають національні інтереси та їх пріоритети в інформаційній сфері; формують правові засади для побудови, розвитку системи національних інформаційних ресурсів та управління цією системою; на підставі головних стратегічних завдань державної інформаційної політики щодо інформаційних ресурсів визначають функції та їх раціональний розподіл між організаційними структурами, що створюються для досягнення стратегічних цілей; формуються основні правові й організаційні засади кадрового, фінансового, матеріально-технічного, інформаційного та інших видів стратегічного забезпечення системи управління національними інформаційними ресурсами; здійснюється стратегічне прогнозування розвитку інформаційної сфери та прийняття політичних і політико-правових рішень щодо вдосконалення системи управління цією сферою.