Навчальний елемент 7.8. Автоматизація процесів інформаційного забезпечення впровадження досягнень науки і техніки

Цілі

Результатом вивчення цього навчального елемента мають бути знання про:

• класифікатори;

• інформаційний фонд;

• основні джерела інформаційних матеріалів;

• заходи щодо покращення інформаційного забезпечення;

• основні напрямки інформаційного забезпечення.

Порядок опрацювання навчального елемента:

I. Опрацювати теоретичний матеріал.

II. Дати відповіді на питання для самоконтролю:

1. Що називають електронізацією?

2. Що називають комп’ютеризацією?

3. Які особливості інформаційного забезпечення в США, Японії, Західній Європі?

4. Що включає в себе інформаційне забезпечення?

5. Які основні функції інформаційного забезпечення?

6. Що називають інформаційною базою?

7. Які види інформаційних послуг популярні сьогодні?

8. Яким видам інформаційного забезпечення надають перевагу?

9. Які документи включають до інформаційного фонду?

III. Виконати практичне завдання.

Завдання для практичного виконання наведені в кінці теми.

Теоретичний матеріал

Концентрація на обмеженій території потужного науково-технічного потенціалу та високо спеціалізованого виробництва, що стосується різних галузей народного господарства, створює сприятливі умови для широкого міжгалузевого обміну інформаційними матеріалами на регіональному рівні, включаючи масове й оперативне використання результатів НДДКР. Однак не дивлячись на переваги територіальної концентрації науки та виробництва, їх взаємодія на регіональному рівні відпрацьована недосконало.

Серед основних причин – недосконалість внутрішньо-регіональних характеристик інформаційної комунікації, яка виражена в випадковому характері інформаційних контактів між науковими організаціями та промисловими підприємствами різної галузевої належності з питань використання досягнень науково-технічних досліджень, а також у відсутності оперативної системи інформування регіональних органів управління даними про науково-технічний потенціал регіону та потреби підприємств і організацій в прогресивних техніко-технологічних і організаційно-економічних рішеннях.

Традиційні методи інформування, засновані на інтуїтивному пошукові необхідних інформаційних ресурсів і ручному режимі їх опрацювання, стихійному формуванні спадного потоку інформаційних матеріалів про науково-технічні досягнення та передовий виробничий досвід практично неможливо вирішити проблеми оперативного, вірогідного та вичерпного інформаційного забезпечення органів управління регіону, колективів підприємств і організацій.

Необхідна чітка система накопичення відповідних даних, пошуку контрагентів і оперативного надання необхідних інформаційних ресурсів. Така система повинна забезпечувати співставлення даних про науково-технічний потенціал та впровадження науково-технічних досягнень і передового виробничого досвіду з потребами в виконаних НДДКР з різної тематики.

Для регіонів з потужною науковою та виробничою базою подібна система може бути реалізована лише з використанням автоматизованої системи НТІ, заснованої на принципах банківських технологій.

У відповідності з перерахованими вимогами система повинна включати як мінімум наступні взаємозв’язки автоматизованих баз даних:

• науково-технічного потенціалу регіону (БД науково-технічного прогресу);

• НДДКР, виконаних організаціями регіону;

• науково-технічні досягнення, в тому числі раціоналізаторські пропозиції та передовий виробничий досвід, впроваджений в регіоні;

• інформаційних потреб з науково-технічних проблем підприємств і організацій регіону.

Для уникнення регіональної замкненості повинно бути передбачено взаємозв’язки перерахованих баз даних з державними базами даних, утримувачами яких є відповідні ДНТІЦентри. Інформаційну систему такого типу створюють в наш час в Київському відділенні УкрНДІНТІ для обслуговування підприємств, організацій і органів управління науково-технічними дослідженнями в регіоні. Призначення системи – шляхом накладання відомостей, що містяться в БД на дані баз-накопичувачів інформаційних ресурсів з забезпечення можливе багаторазове використання результатів досліджень і розробок підприємств регіону.

Зручною формою збирання даних про науково-технічний потенціал регіону є паспортизація підприємств і організацій, що виконують НДДКР, в першу чергу – заклади галузі “Наука і наукове обслуговування”. Паспорт наукового закладу – комплекс інформаційних документів, що містять набір даних, необхідних і достатніх з одного боку, для управління розвитком наукових закладів, а з іншого, для виявлення можливостей реалізації накопиченого потенціалу в інтересах народного господарства регіону. Структура паспорту повинна дозволяти ретроспективно опрацьовувати дані за будь-який період з річним циклом актуалізації, що співпадає з закінченням календарного року. Макет паспорту – машинно-орієнтований формат, готовий до введення в комп’ютер, але з можливістю ручного опрацювання. Аналітичне опрацювання масиву заповнених паспортів дає можливість отримати більше 50 зрізів, що дозволить розподілити загальну кількість організацій і підприємств міста, що проводять НДДКР.

Методи виявлення інформаційних потреб мають різний ступінь об’єктивності, що залежить від вибраного принципу вивчення, цілей, задач і об’єкту дослідження, а також від характеру та профілю діяльності дослідників, їх пріоритетної орієнтації на форми, методи та режими задоволення інформаційних потреб, а також ряду інших факторів.

Всебічне вивчення інформаційних потреб дослідників передбачає аналіз наступних характеристик: тематичної направленості, режиму інформування, форми подання даних оперативного обслуговування, повноти, об’єму та тимчасової глибини (ретроспективності) відомостей, що запитуються.

На регіональному рівні для вивчення тематичного напрямку інформаційних потреб виробничих колективів можна скористатися даними з профілю діяльності та спеціалізації підприємства, переліками завдань науково-технічних досліджень, що перед ними стоять, а також перспективними планами технічного розвитку виробництва, планами впровадження нової техніки й організаційно-технічних заходів, реальним попитом на інформаційні матеріали з певної тематики, виявлення за методами разових досліджень і аналізом вимог на обслуговування, що надійшли в регіональний центр НТІ. Дослідження різних варіантів вивчення інформаційних потреб на прикладі промислових підприємств Київського, Донецького, Львівського регіонів показали, що найбільш прийнятними та практично рівноцінними виявилися методи вибіркового дослідження й аналізу тематичного спектру потоків разових запитів, що надійшли в територіальний інформаційний центр.

Основними джерелами інформаційних ресурсів для виявлення результатів НДДКР і НТД стали наступні:

• перелік і узагальнення проблем регіону, включених в договір на комплектування інформаційного забезпечення на рік і в заявки підприємств і організацій Києва з цих проблем (приблизно 3 тисячі проблем, заявлених майже сотнею підприємств);

• разові тематичні запити від підприємств і організацій, що надійшли у відділ документально-інформаційного обслуговування УкрНДІНТІ протягом року (приблизно 100 запитів від 20 підприємств);

• потреби в інформаційному забезпеченні НДДКР, що проводяться на промислових підприємствах Києва, які виконують дослідження та розробки і звітують (приблизно 600 проблем з 40 підприємств).

Основне значення інформаційних ресурсів полягає в їх пізнавальному, соціальному та економічному аспектах.

Сукупність інформаційних процесів у суспільстві розуміють, по-перше, як галузь духовної діяльності з продукування й обміну інформаційними ресурсами, по-друге, як створення необхідних умов для продукування інформаційних ресурсів і інформаційного обміну.

Процес інформатизації призводить до виникнення тієї чи іншої форми інформаційного обміну в суспільстві. Це характеризується тим, що продукування інформаційних ресурсів (знань та ідей) є компонентом суспільного виробництва. Доступ до інформаційного середовища сприяє процесам виробництва, його розвиткові.

Інформатизація змінює характер продуктивних сил і виробничих відносин, основним ресурсом стають не інформаційні ресурси, а люди, здатні опрацьовувати та сприймати ці ресурси, перетворюючи їх у інтелектуальні продукти, у вартість яких входить суспільно необхідна інформованість.

Сучасний етап інформатизації тісно пов’язаний з електронізацією та комп’ютеризацією інформаційних процесів. Електронізація означає процес проектування та виробництва електронних приладів і їх компонентів, а також елементів для виготовлення комп’ютерів. Комп’ютеризація надбудовується над електронізацією, включає конструювання, виробництво та впровадження комп’ютерів і комп’ютеризованих інформаційних систем. Інформатизація стає всеохоплюючим процесом створення соціально значущих інформаційних ресурсів, особливо найновіших інформаційно-комунікаційних технологій, а також впровадження цих технологій у всі сфери культури, суспільного життя та виробництва.

Інформатизація має безпосередній вплив на розвиток економіки, який пов’язаний з розвитком технологій, вмінням продукувати ідеї (ноу-хау) як результат комбінації технологічних таємниць, майстерності виконання та нових відомостей про предмет виготовлення.

Інформаційне забезпечення пов’язане з постійним використанням новинок, з безперервною творчістю людей.

Ноу-хау як характеристика технологічної системи виникла не на сучасному етапі та не на початку технологічної революції, а існувала об’єктивно з того часу, коли було розпочато людську діяльність, пов’язану з обміном інформаційними повідомленнями. Річ у тому, що раніше ноу-хау не відігравали вирішальної ролі, а проявлялись як якісна ознака, характеристика технології. Головна роль належала вдосконаленню знарядь праці. Більш продуктивні, менш енерго- і матеріаломісткі машини і механізми, автоматизація та механізація давали необхідні темпи зростання суспільної продуктивності праці. Але настав час, коли вдосконалення машин вже не забезпечувало відповідних вимог прогресу виробництва. Наприклад, повністю автоматизовані заводи Форда (США) перестали успішно конкурувати із заводами фірми “Хонда” (Японія), які почали використовувати нові технології та матеріали. Технології перетворилися у рушійну силу виробничої сфери.

Інформаційне забезпечення є ще одним джерелом подальшого зростання продуктивності праці. Темпи зростання продуктивності праці забезпечуються виключно творчістю мас, розкриттям внутрішніх ресурсів людського інтелекту завдяки методам комп’ютеризації економіки.

Інформаційне забезпечення є основною продуктивною проблемою інформатизації суспільства, виробництва, поширення загальнодоступних інформаційних ресурсів. Рівень інформованості суспільства – від вищих ешелонів влади до сфери матеріального виробництва та до окремого індивіда – є критерієм інформатизації суспільства.

Створення інформаційного суспільства є об’єктивною потребою виробництва, а доступ до інформаційних ресурсів та знань усім членам суспільства дозволить розвинути творчість та ініціативу людей.

Особливості та структура інформаційного забезпечення автоматизованої інформаційної системи. Оскільки процес управління неможливий без використання інформаційних ресурсів, організація інформаційного забезпечення автоматизованих інформаційних систем має важливе значення. Систему інформаційного забезпечення АІС будують залежно від ряду чинників, що передбачають наявність єдиного інформаційного фонду, систематизацію та уніфікацію показників і документів, розроблення засобів формалізованого опису даних тощо. Все це свідчить про складність і багатоаспектність розроблення та структурної побудови інформаційного забезпечення залежно від задач, що розв’язуються, структури економічної системи загалом, складу функцій управління, засобів доступу до інформаційних ресурсів та їх опрацювання, форм подання даних.

Інформаційне забезпечення є найважливішим елементом автоматизованих інформаційних систем, будучи забезпечувальною підсистемою при розв’язуванні задач управління, наповнюючи їх конкретним змістом. Для функціональних підсистем АІС воно є сукупністю відповідних інформаційних матеріалів.

Інформаційне забезпечення призначене для підвищення якості управління господарською діяльністю на основі вірогідних і вчасних даних, необхідних для прийняття управлінських рішень.

Інформаційне забезпечення включає :

• єдину систему класифікації та кодування технічно-економічних показників діяльності об’єкта управління;

• уніфіковану систему первинної документації;

• масиви інформаційних матеріалів, що використовуються для розв’язування задач управління.

У процесі розроблення інформаційного забезпечення слід визначити:

• склад інформаційних матеріалів (перелік інформаційних одиниць або сукупностей, необхідних для розв’язування комплексу задач);

• структуру інформаційних матеріалів та засоби і методи їх опрацювання, тобто правила формування показників і документів;

• характеристики руху інформаційних матеріалів (обсяг і інтенсивність потоків, маршрути руху, часові характеристики);

• характеристики якості інформаційних матеріалів (система кількісних оцінок корисності, значущості, повноти, своєчасності, вірогідності інформаційних матеріалів).

Основною функцією інформаційного забезпечення є надійне зберігання на машинних носіях необхідних даних для розв’язання задач користувачів і зручний доступ до цих даних.

Інформаційне забезпечення автоматизованої інформаційної системи поділяють на позамашинне та внутрімашинне. Це зумовлено тим, що первинні інформаційні ресурси зароджуються у позамашинній сфері та характеризують процеси, явища, об’єкти пошукових систем. Як правило, первинні інформаційні ресурси – це збірки первинних документів, що містять як нормативно-довідкові інформаційні матеріали, так і оперативні, облікові.

Для реалізації завдань користувача на автоматизованому робочому місці дані позамашинної сфери мають бути перенесені на машинний носій, де вони утворять машинну інформаційну базу.

Ядром інформаційного забезпечення АІС є інформаційна база – впорядкована сукупність інформаційних матеріалів, що використовуються при функціонуванні автоматизованої інформаційної системи, з якою користувачі працюють без застосування засобів комп’ютерної техніки. Це сукупність усіх документованих даних (відомостей). Основним носієм інформаційних ресурсів у позамашинному середовищі є документи. За ознакою відомостей, що в них містяться, і своїм призначенням (подальшим використанням) документи поділяють на первинні (вхідні) та похідні (вихідні).

Вихідні документи містять первинні неопрацьовані інформаційні матеріали. Їх поділяють на нормативно-довідкові й оперативні. Перші належать до категорії умовно-сталих інформаційних матеріалів і містять різні регламентуючі норми та нормативи, характеристики різних об’єктів, ціни, тарифи, які тривалий час використовуються в розрахунках без зміни. Склад нормативно-довідкових документів визначається характером пошукової системи і особливостями системи управління об’єктом. На основі цих документів здійснюють первинне завантаження файлів, які утворюють нормативно-довідковий інформаційний фонд АІС. До нормативно-довідкових документів належать конструкторські та технологічні документи, довідники, класифікатори, номенклатури-цінники, угоди тощо.

Для внесення змін до інформаційної бази, підтримання її в актуальному стані застосовують первинний документ “Повідомлення про зміну”, який складають за схемою “Є – має бути”. При додаванні запису до інформаційної бази заповнюють праву сторону документу (має бути), вилучаючи запис “є”, а при коригуванні запису заповнюють обидві сторони.

Оперативні документи містять відомості, що відображають поточний стан об’єкту управління. Ці відомості змінюються за кожної їх фіксації. Інформаційні матеріали в первинних оперативних документах слугують для введення оперативних даних в комп’ютер. На їх основі формують оперативні файли.

До оперативних документів належать облікові прибутково-витратні документи на товари та матеріали, накладні, платіжні документи тощо. Різновидом оперативних документів є “Запити” (документи, які містять умови пошуку даних в інформаційній базі, а також ті, що ініціюють виконання розрахунків). Запити можуть вводитися в бездокументній формі формуванням їх на екрані монітора.

Похідні (вихідні) документи формуються в процесі автоматизованого опрацювання і видаються як його результат. Їх формують на основі інформаційних ресурсів оперативних файлів. Вони містять відомості, необхідні для прийняття управлінських рішень на різних рівнях управління об’єктом. Для прийняття оперативних управлінських рішень інформаційні матеріали вихідного документа можуть бути подані тільки на екрані монітора. Вихідні документи містять текстові, цифрові, графічні дані.

Під час розробки позамашинної інформаційної бази необхідно дотримуватися вимог щодо їх форми, змісту, порядку заповнення документів. В умовах функціонування автоматизованого робочого місця первинні документи можуть заповнюватися автоматизованим способом з використанням файлів. Вихідні документи мають відповідати своєму призначенню, періодичності складання, формату, певній послідовності розташування реквізитів.

У банківських інформаційних системах вихідні звітні документи передаються електронною поштою у формі повідомлень стандартного формату і роздруковуються у пункті приймання повідомлень.

До засобів організації та ведення позамашинної інформаційної бази належать:

• системи класифікації та кодування техніко-економічних інформаційних матеріалів, що містяться в документах пошукових систем;

• уніфікована система документів (УСД), які містять уніфіковані типові форми документів (формуляри-зразки), рекомендовані для використання в АІС;

• методичні й інструктивні матеріали для ведення документів.

На основі системи класифікації та кодування інформаційних ресурсів розробляють кодові позначення об’єктів: виробів, деталей, складових одиниць, технологічного обладнання, технологічних операцій, матеріалів, основних фондів, клієнтів, постачальників, покупців, підприємств, банків, рахунків тощо. Ознакою класифікації може бути одна з властивостей об’єкта, що дає змогу встановити схожість або відмінність окремих характеристик об’єкта. Класифікацію використовують як основу для кодування ознак у позначенні об’єкта (клас, підклас, група, підгрупа, вид). Отримані кодові позначення об’єктів використовуються для автоматизованого впорядкування та пошуку об’єкта, що має задані ознаки, а також для автоматичного формування та розрахунку значень показників у розрізі цієї ознаки.

Кодування забезпечує унікальну ідентифікацію об’єктів, яка в сукупності з прийнятою системою класифікації чітко визначає суть об’єкта. Це особливо важливо для етапу проектування БД при виділенні інформаційних об’єктів і структурних зв’язків між ними.

Опис класифікаційних угрупувань, кодових позначень та найменувань об’єктів міститься в документі, який називають класифікатором. Сукупність класифікаторів та способів і засобів їх застосування утворює систему класифікації і кодування (складову частину інформаційного забезпечення конкретної АІС).

Уніфікована система документів включає уніфіковані стандартні форми документів, дозволені для використання при оформленні господарських і фінансових операцій за функціями управління конкретних об’єктів. УСД орієнтована на пошукову систему. До складу інструктивних та методичних матеріалів для ведення документів входять інструкції щодо заповнення документів даними та контролю їх вірогідності, використання кодових позначень, підготовки документів до введення в ПК, приймання й реєстрації документів, коригування інформаційних повідомлень в документах, архівування документів, зберігання, зняття копій і скасування документів.

Внутрімашинна інформаційна база. Разом із засобами введення даних така база складає внутрімашинне інформаційне забезпечення. До внутрімашинної належить та частина інформаційної бази, яку фіксують на машинних носіях. Основним її завданням є адекватне відображення об’єкта управління в пам’яті ПК і забезпечення інформаційних потреб для задач управління. Наприклад, внутрімашинна інформаційна база АІС промислового підприємства має містити відомості про продукцію, предмети та засоби праці, технологію виробництва, персонал тощо.

Внутрімашинна інформаційна база є сукупністю взаємопов’язаних масивів інформаційних ресурсів і становить інформаційний фонд автоматизованої інформаційної системи. З кібернетичних позицій інформаційний фонд є динамічною пам’яттю системи інформування. До нього висувають вимоги такої організації даних, щоб на їх основі було забезпечено розв’язування різноманітних задач АІС. Це пояснюють тим, що всі задачі управління мають тісні інформаційні зв’язки.

Метою організації та підтримання інформаційного фонду є інформаційно-довідкове обслуговування управлінського персоналу, тобто задоволення всіх видів його інформаційних потреб. Це обслуговування реалізують у формі опрацювання запитів до інформаційного фонду. Структуру інформаційного фонду зумовлюють обсяг інформаційних ресурсів, що використовуються, частоту звернень до нього, періодичність реорганізації даних, складність запитів, характер комунікацій між автоматизованими робочими місцями. Підтримання комунікацій окремих АРМів здійснюють за допомогою електронної пошти або спільним доступом до централізованого інформаційного фонду.

Інформаційний фонд відображає стан об’єкта управління і є машинною пам’яттю системи інформування. Від його організації залежить ефективність функціонування АІС, оскільки методи організації файлів впливають на вірогідність інформаційних матеріалів і тривалість розв’язування задач. Склад і структура інформаційного фонду залежать від інформаційних характеристик і складу задач, що розв’язуються, від характеристик СУБД, яку застосовують, і характеристик ПК. Динамічними характеристиками інформаційного фонду є розміри записів файлів, їх кількість, частота коригування.

Основний принцип організації інформаційних фондів – гнучкість його побудови. Суть принципу гнучкості полягає у виконанні двох умов:

• організація інформаційного фонду має забезпечувати можливість постійного нарощування та розширення докорінної перебудови його структури;

• необхідно мати програмні засоби для комп’ютерної підтримки організації інформаційного фонду, що забезпечують роботу з будь-якою необхідною кількістю інформаційних файлів.

Єдиний інформаційний фонд АІС є сукупністю взаємопов’язаних файлів, першу частину яких створюють на основі первинних документів з позамашинної інформаційної бази, другу формують у процесі розв’язування задач управління, а третю передають через канали зв’язку із зовнішніх автоматизованих інформаційних систем.

До складу інформаційного фонду входять такі файли: нормативно-довідкові інформаційні матеріали, які використовуються тривалий час без зміни в багатьох циклах опрацювання (ці файли створюються при первинному завантаженні інформаційного фонду, у процесі експлуатації в них вносять корективи за мірою надходження повідомлень про зміни); оперативні інформаційні матеріали яких оновлюються за мірою здійснення господарських операцій, накопичуються за певний період, після закінчення якого підлягають узагальненню та опрацюванню, а потім стираються або заносяться в архів; вихідні, що формуються у процесі розв’язування задач управління та використовуються для розв’язування інших задач або чергового розв’язування задачі, в якій сформовано архівні файли, в яких накопичуються та зберігаються інформаційні матеріали за попередні періоди.

Для кожної пошукової системи склад і структура файлів різні.

Найефективнішою організацією інформаційного фонду є організація логічно взаємопов’язаних файлів у вигляді баз даних – інтегрованої сукупності даних, що не дублюються, на основі яких розв’язуються всі задачі пошукової системи.

Внутрімашинна інформаційна база складається з незалежних масивів даних, що мають файлову організацію та створені у прикладних комп’ютерних програмах.

Серед засобів організації та ведення внутрімашинної інформаційної бази є програмні засоби для підтримки організації, ведення та доступу до інформаційної бази, технологічні інструкції з ведення інформаційної бази.

До програмних засобів належать: СУБД, програмні засоби ведення, опрацювання, контролю даних, які використовують у великих інформаційних базах на етапі передбазового опрацювання, сервісні засоби, що включають програми копіювання, архівування, відновлення даних, антивірусні, мережеві утиліти тощо.

Особливе значення для створення та ведення інформаційної бази має СУБД. Вона є універсальним прикладним програмним засобом загального призначення. Цей ефективний програмний засіб, призначений для комп’ютерної підтримки організації та ведення логічно взаємопов’язаних даних в запам’ятовуючих пристроях комп’ютера, забезпечення доступу до них і інтеграцію даних, що не дублюються, в БД і їх багатоцільове використання, підтримки цілісності та несуперечливості усіх даних у базі даних, можливості одноразового введення даних, їх захисту від перебоїв і несанкціонованого доступу.

Для забезпечення процесів створення комп’ютеризованої бази на магнітних дисках та її експлуатації потрібні відповідні технологічні інструкції користувачеві. В них визначаються технології всіх процесів створення інформаційної бази і її ведення. Це інструкції з ведення інформаційної бази та її коригування, за якими регламентується процес підтримання баз даних і програмних засобів в робочому стані.

При створенні БД колективного користування, в тому числі в мережі комп’ютерів, розробляються інструкції для адміністратора бази даних, в яких визначаються функції персоналу щодо забезпечення доступу користувачів до спільної бази даних, дотримання вимог із захисту інформаційних ресурсів від несанкціонованого доступу, відповідальності за надійне зберігання даних.

Основні заходи і напрямки з покращення інформаційного забезпечення користувачів. Методом експертного опитування провідних вчених-суспільствознавців і наукових співробітників інформаційного відділу були визначені основні функції інформаційних служб і можливі заходи з покращення інформаційного обслуговування користувачів. В результаті отримали такий перелік напрямків інформаційного забезпечення користувачів:

• ксерокопіювання за замовленням;

• забезпечення автоматизованого пошуку літератури на основі банку даних;

• реферування іноземних джерел;

• створення банку даних і системи автоматизованого пошуку за виданнями;

• складання бібліографічних показників;

• бібліографія та реферування наукової періодики з певної проблеми;

• перекладання іноземних матеріалів;

• складання анотованої бібліографії;

• допомога в доборі літератури з певної теми;

• розпізнавання нових ідей, концепцій, тенденцій розвитку науки;

• підготовка реферативних збірників;

• підготовка науково-аналітичних оглядів;

• орієнтування в довідково-бібліографічній літературі;

• виконання рутинної роботи з замовлення необхідної літератури;

• підготовка тематичних оглядів преси;

• інформаційне забезпечення комплексних цільових програм;

• координація та кооперація науково-інформаційних служб НАН;

• підготовка аналітичних довідок за запитами науково-дослідних інститутів про стан дослідженості проблеми;

• узагальнення інформаційних матеріалів, що містяться в галузевих виданнях;

• виконання посередницьких функцій з координації досліджень, що проводять в різних науково-дослідних інститутах;

• розробка теоретичних основ інформаційного забезпечення;

• підготовка оглядів науково-публіцистичних матеріалів і оцінка їх відповідності науковим даним;

• підготовка наукових доповідей;

• підготовка довідок в директивні органи;

• комп’ютеризація бібліотек і інших сховищ інформаційних ресурсів;

• розширення бази ксерокопіювання;

• комп’ютеризація інформаційних служб;

• створення банку відомостей про архівні матеріали;

• відкриття максимально широкого доступу до архіву;

• покращення забезпечення бібліотек зарубіжними виданнями;

• формування державного банку бібліографічних інформаційних ресурсів;

• комп’ютеризація підрозділів науково-дослідних інститутів;

• створення системи міжбібліотечного обміну зарубіжними джерелами (мікрофільмами, ксерокопіями тощо);

• надання можливості працювати в бібліотеках за кордоном;

• спрощення процедури отримання закритих статистичних даних вченими-суспільствознавцями;

• доступ наукових співробітників до всіх видів звітності;

• забезпечення вчених персональними комп’ютерами;

• розширення об’єму статистичних інформаційних матеріалів, що публікуються;

• створення банку програм комп’ютера;

• покращення якості інформаційних повідомлень про наукові форуми, що відбудуться;

• удосконалення систем показників статистичних інформаційних матеріалів;

• створення банку первинних матеріалів (емпіричних, історичних тощо), зібраних вченими-суспільствознавцями;

• покращення якості інформаційних матеріалів стосовно проведених наукових форумів;

• адресний розподіл наукових інформаційних ресурсів за запитами;

• підвищення кваліфікації персоналу бібліотек;

• удосконалення предметно-тематичних покажчиків;

• створення фонду неопублікованих журналами рукописів і поширення копій за замовленнями;

• підвищення оперативності комплектування щомісячних бібліографічних покажчиків;

• розширення платних послуг стосовно перекладання літератури з іноземних мов;

• розширення практики влаштування виставок і стендів нових надходжень в наукових бібліотеках;

• збільшення числа науково-аналітичних оглядів з найважливіших проблем;

• прийняття Закону “Про інформацію”;

• створення кооперативів інформаційних послуг;

• збільшення тиражу видань вторинних наукових інформаційних ресурсів;

• поширення реферативних збірників і науково-аналітичних оглядів через друковані видання чи книжкові магазини.

З’ясувалося, що з поданих даних, найвищу оцінку вчених отримали ті напрямки розвитку інформаційного забезпечення, які в наш час є найбільш популярними в світовій практиці (комп’ютеризація, ксерокопіювання, міжнародний обмін інформаційними матеріалами).

Проблеми удосконалення системи інформаційного забезпечення науково-технічної діяльності. Характерною рисою сучасного суспільства є його інформатизація. Мова йде про доволі складний, але не тільки в соціально-економічному плані трансформаційний процес.

Економічна природа процесів інформатизації полягає в переході до суспільства, в виробничих і науково-технічних процесах якого домінують інформаційні продукти та послуги, на основі яких забезпечується прискорений технологічний розвиток.

Розвиток такого ринку інформаційних ресурсів і послуг, відповідної до його потреб індустрії інформаційних і телекомунікаційних технологій, зміни в законодавстві, що регулює їх розвиток, залучення інвестицій в цю надприбуткову сферу, високий рівень конкуренції в ній, формування об’єднаних інформаційних інституцій – все це складає основний комплекс проблем, що визначають темпи та тенденції розвитку сучасної інформаційної індустрії.

Розвиток інформаційної сфери потребує не тільки формування відокремлених управлінських структур, але й активізації діяльності глобальних інформаційних систем, розвитку міждержавних науково-технічних і інформаційних зв’язків.

Складність забезпечення цих зв’язків полягає в тому, що процеси інформатизації потребують значних матеріальних затрат. Звідси держава, інвестуючи ці процеси, повинна:

• по-перше, мати чітку довгострокову програму інформатизації суспільства;

• по-друге, відпрацювати та законодавчо відрегулювати механізми використання для цих цілей системи багатоканального фінансування.

При цьому особливої гостроти набувають проблеми законодавчого регулювання використання програмних продуктів та програмно-технічних рішень, контролю за процесами накопичення та використання науково-технічних інформаційних ресурсів.

Особливістю ринку науково-інформаційних продуктів є те, що діючий макроекономічний механізм створення, освоєння та поширення нововведень в умовах появи на ринку продуктів інноваційної діяльності самостійних суб’єктів різних форм власності виявив свою непристосованість. Структурно такий ринок фактично розподіляють між трьома підсистемами, кожна з яких є функціональною ланкою в єдиній системі науково-технічній діяльності: ринок інноваційної товарної продукції, ринок технологій, ринок інвестиційних проектів, що потребують інвестицій.

Недостатня інформованість про наявні науково-технічні розробки є однією з істотних причин повільності інноваційних процесів. Створення загального інноваційного простору та формування в його межах цільових інформаційних потоків для виробників і користувачів науково-технічних нововведень в значній мірі послугує вирішенню цієї проблеми.

Розвиток інформаційної мережі, формування нових більш розгалужених інформаційних каналів зв’язку дозволить:

• по-перше, розкрити науково-технічний і інтелектуальний потенціал малих і середніх міст, перетворивши їх в регіональні центри інформаційної культури;

• по-друге, створити такі центри в регіонах, що розвиваються, визначаючи їх оптимальну спеціалізацію і перетворюючи в центри каталізації науково-технічного прогресу в регіоні;

• по-третє, істотно розширити коло інформаційних функцій великих науково-технічних центрів, створивши можливості для технологічного переоснащення традиційних виробництв і розвитку ресурсозберігаючих і екологічно чистих виробництв.

Виконання цих завдань потребує створення інституту інформаційних посередників, де буде здійснюватися збирання, накопичення, поширення і використання науково-технічних інформаційних ресурсів на основі взаємообміну.

Рекомендована література (див. “Список використаної і рекомендованої літератури”):

Основна: 1.

Додаткова: 18, 19, 20.

Практичне завдання (виконати письмово):

1. Які основні види довідково-інформаційного забезпечення?

2. Які основні задачі інформаційного забезпечення?

3. Охарактеризувати вплив інформатизації сфери інформаційного обслуговування на інформаційне забезпечення користувачів.

4. Охарактеризувати структуру інформаційного забезпечення користувачів.

5. Які особливості інформаційного забезпечення користувачів існують на сучасному етапі?

6. Охарактеризувати основні проблеми інформаційного забезпечення користувачів.

7. Які існують способи удосконалення інформаційного забезпечення користувачів?

Теми рефератів.

1. Інформаційне обслуговування та забезпечення користувачів.

2. Види інформаційного забезпечення.

3. Форми подання інформаційних ресурсів.

4. Інформаційні потреби документознавця.

5. Інформаційні потреби інформаційних працівників.

6. Інформаційні бар’єри.

7. Напрямки покращення інформаційного забезпечення.

8. Проблеми інформаційного забезпечення.

9. Вплив інформатизації суспільства на сучасний стан інформаційного забезпечення користувачів.