Навчальний елемент 5.4. Нормативно-законодавче забезпечення сфери інформаційних ресурсів

Цілі

Результатом вивчення цього навчального елемента мають бути знання про:

• функції державного управління щодо захисту інформаційних ресурсів;

• повноваження Президента та Уряду щодо інформаційних ресурсів;

• програму “Реформи заради добробуту”;

• використання інформаційних технологій в медицині, освіті, правоохоронній діяльності тощо;

• основні напрямки Національної програми інформатизації;

• види забезпечення веб-порталу.

Порядок опрацювання навчального елемента:

I. Опрацювати теоретичний матеріал.

II. Дати відповіді на питання для самоконтролю:

1. Що говориться в програмі діяльності Уряду “Реформи заради добробуту” щодо інформаційних ресурсів?

2. Які повноваження вищих державних органів щодо інформаційних ресурсів?

3. Що називають інформаційним забезпеченням?

4. Що належить до математичного забезпечення?

5. Які основні заходи передбачені Національною програмою інформатизації?

6. Назвати функції державного управління щодо захисту інформаційних ресурсів.

III. Виконати практичне завдання.

Завдання для практичного виконання наведені в кінці теми.

Теоретичний матеріал

Аналіз стану формування і використання інформаційних ресурсів України, що становлять стратегічний ресурс суспільства, свідчить про наявність низки невирішених важливих проблем, пов’язаних з дефіцитом послідовності та системності впровадження заходів, спрямованих на вдосконалення управління інформаційними ресурсами на стратегічному рівні. Зокрема, реальністю є те, що правотворчий процес здійснюють іноді шляхом вирішення окремих проблем в окремих законах та підзаконних актах фрагментарно, без узгодження з чинним законодавством, без врахування специфіки національної ментальності, правової культури і правосвідомості населення. Тобто, стратегічно важливою залишається проблема координації правотворчого процесу щодо формування правових засад побудови, забезпечення, функціонування та розвитку системи управління інформаційними ресурсами України, а також розвитку інформаційної інфраструктури країни.

Президент України видав ряд указів щодо вдосконалення системи управління інформаційною сферою. Важливе політико-правове значення мають діючі Укази Президента України „Про деякі заходи щодо захисту держави в інформаційній сфері” (22 квітня 1998 року); „Про вдосконалення державного управління інформаційною сферою” (16 вересня 1998 року); „Про вдосконалення інформаційно-аналітичного забезпечення Президента України та органів державної влади” (14 липня 2000 року); „Про заходи щодо розвитку національної складової глобальної інформаційної мережі Інтернет та забезпечення широкого доступу до цієї мережі” (31 липня 2000 року); „Про додаткові заходи щодо безперешкодної діяльності засобів масової інформації, дальшого утвердження свободи слова в Україні” (09 грудня 2000 pоку); „Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 19 липня 2001 року”, „Про заходи щодо захисту національних інтересів у галузі зв’язку та телекомунікацій” (23 серпня 2001 року) тощо.

На другому рівні державного управління центральні органи виконавчої влади здійснюють організаційне, нормативно-методичне забезпечення виконання законодавчих актів, політичних і політико-правових рішень Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, координацію і контроль за формуванням, використанням та захистом інформаційних ресурсів. Однак певні важливі функції державного управління на цьому рівні залишаються невизначеними, а саме:

• здійснення загальнодержавних заходів організаційного, нормативно-методичного забезпечення, координації та контролю; планування конкретних заходів і оперативне управління системою та її структурними елементами;

• організація державного реєстрування інформаційних ресурсів, що містять державну таємницю та інших інформаційних ресурсів з обмеженим доступом;

• організація державного реєстрування інформаційних ресурсів, отриманих у процесі міжнародної співпраці (окремо відкритих інформаційних ресурсів і, окремо інформаційних ресурсів з обмеженим доступом, але у єдиному технологічному контурі);

• ведення обліку державних інформаційних ресурсів як майна або немайнових активів, впровадження порядку їх закріплення в оперативне управління і господарче відання;

• фінансування заходів щодо формування державних інформаційних ресурсів, визначення порядку надання платних послуг на основі різних видів використання державних інформаційних ресурсів та формування інформаційного ринку;

• державна реєстрація та координація діяльності у сфері розроблення і впровадження інформаційних технологій;

• розроблення і впровадження організаційних заходів, нормативно-методичного забезпечення, координація і контроль у сфері охорони інформаційних ресурсів з обмеженим доступом, що не становлять державної таємниці;

• заходи організаційного, нормативно-методичного забезпечення, координація і контроль за реалізацією державної інформаційної політики у сфері захисту особи, суспільства і держави від хибних, невірогідних, недоброякісних інформаційних повідомлень, тобто забезпечення інформаційної безпеки у широкому розумінні цього поняття.

Аналіз другого і третього рівнів державного управління і захисту інформаційних ресурсів свідчить, що на державному рівні не визначено низку управлінських функцій, які відповідно і не виконуються. Зокрема, починаючи з рівня виконавчої влади, не утворена управлінська вертикаль щодо формування і використання інформаційних ресурсів, відсутні деякі організаційно-правові елементи системи управління і захисту інформаційних ресурсів. Так, на виконавчому рівні, на якому забезпечують безпосереднє виконання законодавчих і нормативно-правових актів, порядку та правил формування, поширення, використання та захисту інформаційних ресурсів, здійснюють відомчий та територіальний контроль за визначеними функціями:

• для органів державної влади, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, органів регіонального та місцевого самоврядування – функції організації і забезпечення функціонування служб, систем, баз і банків даних для задоволення інформаційних потреб громадян, юридичних осіб, держави;

• для Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій – функції формування регіональних і місцевих реєстрів інформаційних ресурсів та забезпечення їхньої державної реєстрації;

• для підприємств, установ і організацій всіх форм власності – функції подання інформаційних матеріалів, які створені в процесі їх професійної діяльності, відповідно до встановленого порядку і правил державного реєстрування.

Важливою проблемою залишається ресурсне забезпечення державної інформаційної політики щодо формування, використання і захисту інформаційних ресурсів України. Головною причиною виникнення такої проблеми є те, що чітко не визначені пріоритети інформаційної політики на вищому рівні державного управління. Державний бюджет України передбачає фінансування розвитку інформаційної сфери лише за окремими статтями витрат (державне телебачення та радіомовлення, інформатизація, часткове забезпечення інформаційної безпеки). Сфера формування інформаційних ресурсів та забезпечення інформаційних потреб громадян, суспільства і держави на безприбутковій основі, доходи від комерційного використання державних інформаційних ресурсів, а також у повному обсязі сфери забезпечення інформаційної безпеки залишаються поза увагою розробників проекту Державного бюджету України і законодавства.

Аналогічно до Державного бюджету України формуються і статті витрат на розвиток інформаційної сфери у регіональних і місцевих бюджетах.

В програмі діяльності Уряду „Реформи заради добробуту”, затвердженій Верховною Радою України, також не приділяється пріоритетної уваги вдосконаленню системи державного управління і захисту інформаційних ресурсів України. У цьому важливому державному документі положення щодо захисту інформаційної сфери зведено до вдосконалення системи фінансування державного телебачення, а основні напрями діяльності Уряду щодо розвитку національного сегмента Інтернет – до розробки Концепції пріоритетного розвитку Інтернет в Україні.

Загроза національній безпеці України в інформаційній сфері, яка визначена в Концепції (Основах державної політики) національної безпеки України, залишається й досі, що пов’язано з невиваженістю державної політики в цій сфері. Схвалений Верховною Радою України у січні 1997 pоку, цей важливий документ не забезпечив поєднання підходів як до формування законодавчої бази, створення правових засад для побудови, функціонування і розвитку системи, так і організаційного забезпечення, чіткого визначення функцій та раціонального їх розподілу між елементами системи та реалізації всього комплексу стратегічних завдань зміцнення національної безпеки України в інформаційній сфері. Державне управління інформаційною сферою, основу якої складають інформаційні ресурси України, залишається найбільш неврегульованою сферою державної управлінської діяльності.

Зазначимо, що повноваження вищих державних органів, визначені Конституцією України, зокрема, Верховної Ради України (ст. 85), Президента України (ст. 106), Ради національної безпеки й оборони України (ст. 107), Кабінету Міністрів України (ст. 116) дозволяють забезпечити виважену державну інформаційну політику щодо управління інформаційними ресурсами України.

Разом з тим прийняті в останні роки закони, укази Президента України та нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України не забезпечують в правовому і організаційному плані формування і розвиток цілісної системи державного управління та захисту інформаційних ресурсів. Лише фрагментарно і ситуаційно передбачається вирішувати згадані проблеми і проекти актів законодавства, що розробляються або перебувають на розгляді у Верховній Раді України, в тому числі, проект Інформаційного кодексу України та проект Закону України „Про національні інформаційні ресурси”.

Практика минулих років свідчить про нагальну потребу суттєвого вдосконалення взаємодії, координованості і узгодженості дій і рішень Президента та Уряду з питань виконання конституційних повноважень щодо формування і реалізації державної інформаційної політики; внесення докорінних змін до підходів щодо проведення адміністративної реформи, спрямованих на забезпечення формування цілісної і стабільної структури органів виконавчої влади, виходячи з функцій і повноважень державних органів, закріплених у Конституції України, Законах України, указах Президента України, постановах Кабінету Міністрів України, інших правових актах і вдосконалення правових засад функціонування системи управління і захисту інформаційних ресурсів України.

Аналізуючи стан та перспективи розвитку порталу „Наука України” можна зазначити, що поступові позитивні зміни відбуваються. Наочним свідченням цього є дані статистики з використання інформаційних ресурсів порталу. У IV кварталі 2003 року кількість відвідувань головної сторінки порталу віддаленими абонентами досягла 2,5 тисяч, що перевищує кількість відвідувань бібліотеки в цілому. Цим абонентам щодня надавали понад 20 тисяч файлів, що перевищує традиційне надання документів. Можна констатувати, що започаткування веб-порталу привело до створення ще однієї потужної бібліотеки.

Інформаційне забезпечення містить у собі не лише інформаційні ресурси як предмет праці та інформаційні ресурси як продукт праці, а й засоби і методи ведення всієї інформаційної бази — об’єкта управління.

Отже, до інформаційного забезпечення належать також методи та засоби класифікації і кодування інформаційних ресурсів, способи організації нормативно-довідкових інформаційних ресурсів, побудови банків даних, зокрема побудови і ведення інформаційної бази тощо.

Технічне забезпечення об’єднує сукупність усіх технічних засобів, що використовують для забезпечення функціонування комп’ютерної автоматизованої системи (АС).

До математичного забезпечення відноситься сукупність математичних методів, моделей і алгоритмів розв’язування завдань, які виникають в АС; моделі та алгоритми, що входять до цього забезпечення як інструмент подальшого розроблення програмних засобів. Моделі системи управління та об’єкта автоматизації належать також до організаційного забезпечення.

Програмне забезпечення являє собою сукупність програм на носіях даних і програмних документів, які призначені для налагодження, забезпечення та перевірки правильності функціонування АС.

Лінгвістичне забезпечення містить сукупність засобів і правил для формалізації природної мови, які використовуються при роботі користувачів та експлуатаційного персоналу автоматизованої системи з комплексом засобів автоматизації функціонування АС.

До правового забезпечення належить сукупність правових норм, які регламентують правові відносини при функціонуванні АС та юридичний статус результатів такого функціонування.

Методичне забезпечення містить у собі сукупність документів, в яких описуються технології функціонування автоматизованих систем, методи добору і застосування користувачами технологічних прийомів для отримання конкретних результатів при функціонуванні АС.

Ергономічне забезпечення автоматизованих систем являє собою сукупність засобів і методів для створення найсприятливіших умов праці людини в АС, умов для роботи людини за комп’ютером.

Реалізація Національної програми інформатизації забезпечить якісно новий рівень:

• управління державою та суспільством у цілому;

• сприяння демократизації суспільства, працевлаштуванню та зменшенню рівня безробіття за рахунок створення інтегрованої інформаційної системи Міністерства праці та соціальної політики України, Пенсійного фонду України та центрів зайнятості;

• впровадження автоматизованої системи обліку, аналізу та моделювання зайнятості населення;

• надання відомостей про робочі місця і професії в різних галузях народного господарства та комерційних структурах і можливості освоєння нових професій;

• підвищення ефективності медичного обслуговування та зниження рівня загальної захворюваності населення за рахунок створення державної інформаційної системи епідеміологічного нагляду;

• створення інформаційно-програмних комплексів госпітального призначення в медичних установах різного рівня;

• впровадження першої черги комп’ютерних банків знань з питань медицини;

• розширення доступності національних і світових інформаційних ресурсів для користувачів за рахунок створення першої черги бібліотечної інформаційно-телекомунікаційної мережі і Національного комп’ютерного банку з базами даних правових, науково-технічних, рекламних та інших інформаційних ресурсів;

• підвищення якості навчання на всіх рівнях освіти і підготовки та перепідготовки кадрів за рахунок впровадження автоматизованих систем масового поширення інформаційних матеріалів у вищих навчальних закладах, школах на основі спеціальних телевізійних каналів, налагодження випуску навчальної літератури на електронних носіях, впровадження методик і програмно-технічних засобів дистанційного навчання;

• скорочення термінів наукових досліджень і розробок та підвищення їх якості за рахунок впровадження та експлуатації відповідних автоматизованих систем і міжнародної інтеграції праці;

• нарощування експортного потенціалу країни за рахунок створення конкурентоспроможних програмно-технічних засобів інформатизації;

• підвищення рівня ефективності боротьби з правопорушеннями, корупцією, організованою злочинністю на основі створення першої черги інтегрованої інформаційно-аналітичної системи правоохоронних органів України та міжвідомчого інформаційно-аналітичного комплексу аналізу та прогнозування рівня злочинності та правопорушень;

• підвищення якості маркетингу в усіх сферах виробництва продукції і послуг шляхом створення в галузевих міністерствах інформаційно-аналітичних систем маркетингу і консультативно-інформаційних служб для всіх товаровиробників, ведення в складі Національного комп’ютерного банку баз даних комерційних рекламних інформаційних ресурсів, розроблення автоматизованих багаторівневих систем планування дрібносерійного виробництва в умовах ринку.

Інтегральний ефект, який суспільство отримає від реалізації Програми, полягатиме в узгодженості та підвищенні якості, оперативності інформаційних процесів і послуг і оцінюватиметься не тільки за економічними критеріями, а й за моральними, етичними та іншими категоріями, підвищенням рівня життя людей.

Для підвищення рівня інформатизації необхідно здійснити ряд взаємопов’язаних проектів, спрямованих насамперед на розвиток телекомунікаційного середовища, створення потужних інформаційних ресурсів, у першу чергу соціально-економічного значення (бази даних про населення держави, бази географічних даних на основі електронного картографування), застосування комп’ютерних інформаційних технологій на всіх рівнях управлінської діяльності.

Основні принципи створення інформаційного забезпечення: цілісність, вірогідність, контроль, захист від несанкціонованого доступу, єдність і гнучкість, стандартизація та уніфікація, адаптивність, мінімізація введення та виведення інформаційних повідомлень (однократність введення інформаційних повідомлень, принцип введення-виведення тільки змін).