Питання гарантованого рівня знань

1. Предмет, мета і завдання курсу.

2. Поняттяво-категоріальний апарат курсу.

3. Історія становлення гендерної психології.

4. Тема статі в зарубіжній філософії.

5. Тема статі в російській та українській філософії.

6. Становлення гендерних стосунків в історії суспільного розвитку.

7. Культурологічні основи гендерної психології.

8. Соціологічні теорії гендеру.

9. Психоаналітична концепція гендеру.

10. Гуманістично-екзистенціальні теорії гендеру.

11. Теорії гештальтпсихології про гендер.

12. Біхевіорістичні теорії про гендер: теорія статевої типізації.

13. Теорії соціального научіння диференціації поведінки.

14. Теорії когнітивного розвитку та гендерних схем.

15. Теорія соціальних ролей.

16. Теорія природної взаємодоповнюваності статей.

17. Антропометричні виміри різностатевості.

18. Стать як біологічний та соціальний феномен.

19. Психосоціальні особливості представників різних статей.

20. Особливості гендерної ідентифікації дитини раннього та дошкільного віку.

21. Гендерна ідентифікація молодшого школяра.

22. Гендерне становлення підлітка та старшокласника.

23. Агенти гендерної соціалізації особистості (сім’я, ЗМІ, школа, культурне середовище)

24. Поняття прихованого навчального плану.

25. Поняття “скляної стелі”. Асертивність як умова подолання “скляної стелі”.

26. Гендерні стереотипи щодо суспільної реалізації чоловіків і жінок.

27. Функції гендерних стереотипів у суспільстві.

28. Гендерні відмінності в психічних та поведінкових розладах.

29. Гендерна освіта та гендерне виховання. Зміст та основні принципи гендерної освіти. Сутність гендерного виховання.

30. Гендерні установки в українському соціумі.

31. Традиційні погляди на маскулінність, фемінність. “Типово” чоловіча і жіноча поведінка та риси характеру.

32. Андрогінність як двомірна модель маскулінності – фемінності. Андрогінність як ефективна модель статеворольової поведінки.

33. Традиційні ролі як джерела гендерних конфліктів. Сексизм.

34. Люди, які заперечують свою стать. Види порушень статевої ідентифікації.

35. Невротичний розвиток чоловіків і жінок під тиском гендерних стереотипів.

Термінологічний словник

Андрогінія (андрогінна особистість) –  поєднання в індивіді водночас жіночих (фемінних) і чоловічих (маскулінних) властивостей. А. о. вбирає в себе найкраще з обох статевих ролей. Концепція андрогінії запропонована на початку 70-х років XX ст. американським психологом Сандрою Бем. Психологічна А. виражає високі показники водночас за шкалами маскулінності та фемінності. Вона пов’язана з високою самоповагою, наполегливістю, ефективним виконанням батьківської ролі, мотивацією до досягнень, внутрішнім відчуттям благополуччя. А. о. має багатий набір статеворольової поведінки і гнучко використовує його залежно від обставин.

Андроцентризм –  культурна традиція, яка зводить людську суб'єктивність до єдиної чоловічої норми, що репрезентується як універсальна об’єктивність, вважаючи жіночу суб’єктивність відхиленням від норми, маргіналією. А. є не просто поглядом на світ із чоловічої точки зору, а прийняттям чоловічих нормативних уявлень і життєвих моделей за єдині універсальні соціальні норми і життєві моделі.

Асертивність (англ.) – впевненість в обстоюванні своїх прав на засадах відвертого і безпосереднього діалогу з опонентами, які їх порушують, без ущемлення їх прав. А. як особистісна властивість і тактика поведінки не сумісна з хитрощами, маніпулюванням людьми заради досягнення власних цілей.

Біологічний (статевий) детермінізм – принцип розгляду явищ, за якого визначальними для характеристики людини є біологічні, природні фактори. Критикується фемінізмом за довільне трактування “природних факторів” як незмінних.

Бісексуальність – потяг індивіда до сексуальних контактів з представниками обох статей (гомо- і гетеросексуальна орієнтація).

Гендер – діяльність з організації ситуативної поведінки у світлі нормативних вистав про атитюдах і діях, що відповідають категорії приналежності за статтю.

Гендер (англ.gender –  рід) стать як соціальна категорія на відміну від біологічної статі (sех). Це соціальний конструкт, який охоплює соціальні можливості кожної статі в освіті, професійній діяльності, доступ до влади, сімейні ролі й репродуктивну поведінку. Є одним з базових вимірів соціальної структури суспільства. Стосується він не анатомо-фізіологічних властивостей, за якими різняться чоловіки і жінки, а соціально сформованих рис, притаманних “жіночості” та “мужності”.

Гендерна (статева) диференціація – процес, за якого біологічні відмінності між чоловіками і жінками наділені різним соціальним значенням і використовуються як засоби соціальної класифікації.

Гендерна (статеворольова) соціалізація – процес засвоєння людиною соціостатевої (гендерної) ролі, призначеної для неї суспільством з народження.

Гендерна асиметрія –  непропорційна представленість соціальних і культурних ролей обох статей (а також уявлень про них) у різних сферах життя. Джерелом Г. а. є прихована дискримінація і панівні в суспільній свідомості патріархальні установки.

Гендерна демократія –  система волевиявлення обох статей (жінок і чоловіків) у громадянському суспільстві як рівних у правах і можливостях, що законодавчо закріплена й реально забезпечена в політико-правових принципах, діях, розбудові суспільних і державних структур. Г. д. утверджує рівну суспільну цінність жінок і чоловіків (принцип гендерного паритету), яка включає рівні права, обов’язки і відповідальність представників обох статей перед суспільством і однієї перед іншою.

Гендерна дисфорія (порушення гендерної ідентичності) — стан, за якого людина не може прийняти свій гендерний статус чоловіка чи жінки і відчуває гостру незадоволеність. Може мати різні причини, зовнішні прояви і тривалість. Невідповідність фізичного вигляду хлопчика чи дівчинки гендерним нормам називають гендерною неконформністю; порушення гендерних меж шляхом перевдягання –  трансвестизмом. Найглибшою формою Г. д. є транссексуалізм –  відкидання індивідом свого біологічного статусу, прагнення змінити його, в тому числі шляхом хірургічної операції, змінити паспортну стать тощо.

Гендерна економіка –  новий напрям економічних досліджень, який розкриває механізми гендерної нерівності у формальному і неформальному секторах зайнятості; розглядає функціонування політичних, торговельних, фінансових інститутів з точки зору їх впливу на соціально-економічні статуси чоловіків і жінок; також розробляє індекси і показники економічного розвитку з урахуванням росту/переборювання гендерної асиметрії.

Гендерна ідентичність –  ідентичність, яка характеризує людину з точки зору її належності до чоловічої чи жіночої статі, усвідомлене прийняття нею взірців мужності і жіночності в культурі. Г. і. є ширшим поняттям, ніж статеворольова ідентичність, оскільки включає в себе рольовий аспект і образ людини загалом. Г. і. не є синонімом поняття “сексуальна ідентичність”. Це аспект самосвідомості, що описує переживання людиною себе як представника певної статі.

Гендерна ідеологія –  система ідей і поглядів, понять і уявлень про побудову суспільства, взаємин в ньому жінок і чоловіків як двох соціальних груп. Г. і. є конструктивною, оскільки несе нову культуру стосунків між статями в ім’я досягнень соціальних цілей.

Гендерна історія –  спеціальна історична дисципліна, предметом вивчення якої є історична ретроспектива гендерних стосунків.

Гендерна культура –  сукупність статеворольових цінностей у суспільних відносинах і відповідних до них нормативів поведінки, потреб, інтересів і форм діяльності. Зумовлена суспільним устроєм, національними шлюбно-сімейними звичаями і традиціями, релігійними віруваннями.

Гендерна нерівність –  соціальний устрій, за якого соціальні позиції чоловіків і жінок суттєво відрізняються.

Гендерна політика –  утвердження партнерства статей у визначенні та втіленні політичних цілей, завдань і методів їх досягнення в діяльності політичних структур (держави, політичних партій, громадсько-політичних об’єднань).

Гендерна психологія (психологія статі, психологія статевих відмінностей) –  галузь психологічного знання, що вивчає характеристики гендерної ідентичності, які детермінують соціальну поведінку людей залежно від їх статі. Структуру Г. п. утворюють психологія статевих відмінностей і гендерна соціалізація.

Гендерна рівність –  справедливий розподіл можливостей для чоловіків і жінок у здобутті освіти, виконанні сімейних і соціальних ролей. Для досягнення рівності суспільство повинно долати історичні та соціальні перешкоди, які не дають жінкам і чоловікам жити в однакових умовах. Справедливість веде до рівноправності, а її порушення до гендерної асиметрії.

Гендерна рівноправність –  це паритетність розподілу статей за рівнем освіти, професійною належністю, соціальним статусом та функціональними обов'язками.

Гендерна система –  інститути, поведінка і соціальна взаємодія, які приписуються індивідам відповідно до їх статевої належності. Шведська дослідниця І. Хірдман характеризує Г. с. як сукупність гендерних контрактів: у патріархальній ієрархії гендерних ролей для жінки базовим був контракт “домогосподарки”, для чоловіка –  контракт “годувальника”.

Гендерна соціалізація –  процес засвоєння людиною гендерної ролі, визначеної для нього суспільством від народження, в залежності від того, чоловіком чи жінкою вона народилася.

Гендерна статистика –  статистика про становище чоловіків і жінок у таких сферах, як населення, сім’я, охорона здоров’я, освіта, комунікації, зайнятість людини, політика.

Гендерна стратифікація –  ієрархічний розподіл у суспільстві економічних і соціальних ресурсів за статевою належністю.

Гендерна чутливість –  один з критеріїв оцінки планування змін, проектів, методів дослідження і аналізу. Зміни, що плануються, та методи є чутливими в гендерному відношенні, якщо вони враховують існуюче становище жінок і чоловіків, не погіршують становище чоловіків та жінок, сприяють встановленню гендерного балансу.

Гендерна культура –  сукупність статево-рольових цінностей -у суспільних стосунках та відповідних до них нормативів поведінки, потреб, інтересів і форм діяльності. Г. к. зумовлена суспільним устроєм, національними шлюбно-сімейними звичаями та традиціями, релігійними віруваннями.

Гендерний аналіз –  процес оцінки різного впливу на чоловіків і жінок існуючих чи пропонованих програм, законодавства, державного політичного курсу в усіх сферах життя соціуму і держави. Г. а. передбачає також збір якісної інформації і розуміння тендерних тенденцій в економіці і суспільстві, використання цих знань для виявлення потенційних проблем і пошуку шляхів їх вирішення.

Гендерний баланс –  фактичний, або такий, що планується, стан справ, при якому зрівнюється соціальне, економічне, політичне становище жінок і чоловіків. Встановленнятендерного балансу спирається на сукупність ключових показників, серед яких найбільше значення мають рівномірний розподіл доходів, представництво у управлінських і політичнихпосадах, рівень завантаження при веденні домашнього господарства і громадських справ, досягнутий рівень освіти, рівень захворюваності і тривалість життя.

Гендерний індекс людського розвитку –  встановлені ООН показники, що відображають становище в країні чоловіка і жінки за такими базовими напрямами людського розвитку, як можливість вести здоровий спосіб життя і довго жити, доступність якісної освіти, рівень матеріального добробуту.

Гендерний конфлікт –  взаємодія чи психологічний стан, основою якого є протиріччя між сприйманими гендерними цінностями, відносинами, ролями, що породжує зіткнення інтересів і цілей.

Гендерний підхід (гендерний вимір) –  ознака політичної культури, властива активній представницькій демократії, яка полягає у врахуванні інтересів обох соціально-статевих груп суспільства. Суттю Г. п. є усвідомлення того, що суспільні явища по-різному впливають на чоловіків і жінок, викликають неоднакові їх реакції.

Гендерний тренінг (тренінг гендерної ідентичності) –  формування гендерної (статеворольової) ідентичності і гендерних відносин методами групової психотерапії.

Гендерні (статеві) ролі –  зразки поведінки жінок і чоловіків, які ґрунтуються на традиційних очікуваннях, пов’язаних з їх статтю; сукупність загальноприйнятих норм і правил поведінки людей в конкретній ситуації. Г. р. відрізняються в суспільствах з різною культурою і змінюються з часом.

Гендерні дослідження –  міждисциплінарна дослідницька практика, яка реалізує евристичні можливості гендерного підходу для аналізу соціальних трансформацій і систем домінування. Г. д. (соціологічні, психологічні, етнографічні та ін.) відображають відмінності в ролях, поведінці, ментальних та емоційних характеристиках між чоловічим і жіночим.

Гендерні знання –  система усвідомленої індивідом інформації про соціальне становище, роль і місце чоловіка і жінки у світовому просторі і часі, у національному суспільстві кожної країні.

Гендерні переваги – відбиття бажаної статевої ідентичності.

Гендерні ролі –  а) зразки поведінки жінок і чоловіків, які ґрунтуються на традиційних очікуваннях, пов’язаних з їх статтю; б) сукупність загальноприйнятих, з точки зору культури, норм і правил поведінки, які закріплюються за людьми в конкретній ситуації. Гендерні ролі відрізняються в суспільствах з різною культурою і змінюються з часом.

Гендерні стереотипи –  набір консервативних, загальноприйнятих норм і суджень, які стосуються статусу жінок і чоловіків, норм їх поведінки, мотивів учинків і характеру потреб. Г. с. закріплюють існуючі гендерні відмінності і взаємовідносини. Стандартизовані уявлення про моделі поведінки й риси характеру, відповідні до понять “чоловіче” і “жіноче”. Набір загальноприйнятих норм і суджень, які стосуються існуючого становища жінок і чоловіків, норм їхньої поведінки, мотивів і потреб. Гендерні стереотипи закріплюють існуючі гендерні розбіжності і стають перепоною до змін стану справ в сфері гендерних відносин.

Гендерні стратегії –  суспільно значимі гендерні спрямування в діяльності соціумів та їх організаційних структур, спрямовані на утвердження гендерної демократії в суспільстві з метою розвитку гендерної культури.

Гендерно-рольовий конфлікт –  психологічний стан, який проявляється у ситуаціях, коли ригідні, сексистські чи обмежуючі гендерні ролі мають негативний вплив на людину і тих, хто з нею контактує. Ґ -р. к. відображається як на внутрішньоособистісній, так і на міжособистісній сферах.

Генетична стать –  (певний набір генів), стать, яка визначається набором статевих хромосом.

Гетеросексуальність –  сексуальна орієнтація в поведінці і почуттях індивіда на осіб протилежної статі. Феміністична соціологія розцінює її як політичний інститут підпорядкування жінок чоловікам.

Гомосексуальність –  сексуальний потяг до особи тотожної статі і сексуальний контакт з нею.

Гомофобія –  поширена у суспільній свідомості думка про неприродність гомосексуальних стосунків.

Гонадна стать –  (зовнішні й внутрішні статеві органі, залози внутрішньої секреції), ідентифікація статевої належності за гістологічною будовою статевої залози.

Десексуалізація –  погляд на людину як на безстатеву істоту, усунення розгляду сексуальної поведінки зі змісту статевої освіти.

Дискримінація жінок –  будь-які відмінності, винятки або обмеження за ознакою статі щодо реалізації жінками (незалежно від їх родинного стану) прав людини і основних свобод в політичній, економічній, соціаль­ній, культурній, громадській та будь-якій іншій сфері.

Дискримінація позитивна –  один із засобів для вирівнювання гендерного балансу. На практик воно означає надання переваг жінкам перед чоловіками в усіх сферах: при прийомі на престижні, високооплачувані посади, у вищі навчальні заклади, висування кандидатур до органів влади і т.п. Збільшення кількості жінок на високих посадах, в управлінні й інших ключових сферах допомагає сформувати в суспільстві більш справедливі ґендерні стереотипи.

Диференційна соціалізація –  диморфічний (статевоспецифічний) спосіб, згідно з яким батьки, інші дорослі по-різному ставляться до хлопчиків і дівчаток, винагороджуючи і посилюючи статевотрадиціину поведінку кожної статі.

Егалітарна державна політика (політика гендерної рівності) –  політика, основою якої є принцип створення рівних умов для самореалізації особистості у всіх соціальних сферах незалежно від її статі.

Ейджизм – (англ. ageism) негативний стереотип у відношенні людей к. л. вікової категорії, але найчастіше мається на увазі стереотип літнього віку. Ейджизм – дискримінація людини на підставі його віку, звичайно більш молодшого. Широко поширена у всіх сферах життя суспільства. Як у формальних, так і в неформальні. Проявляється в готовності сприймати адекватно й співробітничати лише з тими людьми, хто відповідає якомусь заздалегідь установленому критерію віку.

Емансипація — процеси соціальної мобільності жінок, пов’язані з їх соціальною диференціацією як окремої соціальної групи і виходом приватної сфери у сферу публічну.

Жіноче підприємництво — бізнес, яким керують жінки.

Жіночий рух — соціальна, культурна, політична діяльність жінок і жіночих груп, спрямована на захист інтересів жінок, зміну системи гендерних відносин.

Жіночість (фемінність) –  позитивна морально-психологічна якість, що характеризує фізичну і духовну красу жінки, витонченість її рухів, манер, щирість душі і чуйність серця. Ж. є частково вродженою рисою, що пов’язана з темпераментом, здібностями, а ще більше вона набувається в процесі гармонійного виховання. Рівень Ж. може знижуватися під впливом несприятливих обставин (війни, стихійного лиха, виконання жінками тих видів робіт, які є суто чоловічими тощо).

Здоров’я статеве –  комплекс соматичних, емоційних, соціальних аспектів існування людини, які позитивно збагачують її особистість, підвищують комунікативність і здатність до кохання. В основі статевого здоровая лежить право людини на адекватну інформацію в сфері сексуальності і статевого виховання, позитивне ставлення до питань планування сім'ї.

Ідентифікація –  в психоаналізі: ототожнення, несвідомий процес, завдяки якому людина поводить себе таким чином, як людина, з якою вона себе ідентифікує (наприклад, мати чи батько).

Комплементарні статеві ролі –  взаємодоповнення соціальних функцій, що виконують чоловіки та жінки. Ці ролі розглядаються через призму історичного розподілу праці, ґрунтованого на взаємодоповненості предметно-інструментальної (чоловічої) та експресивної (жіночої) ролей.

Конформізм гендерний –  свідоме і неусвідомлюване слідування гендерним стереотипам, які є домінуючими в конкретній соціальній реальності. Відхилення від даних стереотипів призводить до формування гендерного нонконформізму.

Концепція безпечного материнства –  ґрунтується на принципах, сформульованих Всесвітньою організацією охорони здоров’я, і є сукупністю соціальних, економічних, правових, медичних заходів, що сприяють народженню бажаної кількості дітей в оптимальні вікові періоди без негативного впливу на здоров’я жінки, зберігають її життя, забезпечують належне виховання дітей, поєднання материнства з виконанням сімейних обов’язків і участю у житті суспільства.

Маскулінізація –  освоєння чоловічих моделей поведінки і розвиток прийнятих у певному соціумі особистісних рис, які прийняті в певному соціумі Нормативні уявлення про соматичні, психічних і поведінкових властивостях, характерних для чоловіків. Маскулінність (чоловічність) –  система властивостей особистості, які традиційно вважаються чоловічими. Передбачає відповідність власній статевій приналежності, прийняття тендерних стереотипів, дотримання чоловічих норм, вироблення типових для чоловічої статі форм поведінки, способів самореалізації.

Матріархат –  форма соціального устрою, за якого сімейна і політична влада належить жінкам. Дзеркальне відображення патріархату.

Модель домашньої тиранії –  теоретичний конструкт, який описує пригнічення усіх жінок усіма чоловіками.

Морфологічна стать –  (тілесні характеристики – ступінь оволосіння тіла, м’язова маса й розподіл жирової тканини);

Насилля домашнє –  будь-яка навмисна дія одного члена сім’ї проти другого, якщо ця дія порушує конституційні права та свободи члена сім’ї як громадянина, спричиняє йому фізичну біль і завдає шкоди чи створює загрозу спричинення шкоди фізичному чи особистісному розвитку неповнолітнього члена сім’ї. У міжнародних правових актах виділяють наступні форми насилля в сім'ї: фізичне, психічне, сексуальне, економічне.

Патріархат –  влада батька (патріарха) над усіма юридично недієздатними членами родини (жінками, дітьми, рабами). У феміністській теорії патріархат трактується як родинна, соціальна, ідеологічна і політична система, в якій жінка і жіноче (фемінне) завжди підкорені чоловіку і чоловічому (маскулінному). П. –  домінуюча ідеологія, яка може бути подолана тільки в процесі культурної і соціальної еволюції.

Плюралізм –  (соціально-психологічний аспект) –  прояви в діяльності і спілкуванні широкого спектру думок, орієнтацій, оцінок, які виловлюються індивідом відносно значущих для нього ситуацій.

Права людини – В теорії прав людини розрізняють права першого, другого і третього покоління. До першого покоління належать так звані природні невід’ємні права людини: право на свободу думки, совісті і релігії; право кожної людини на ведення державних справ; право на рівність перед законом; право на життя, свободу і безпеку особистості. До другого покоління належать так звані основні права людини, які закріплені в конституційних правах і свободах (тобто законодавчо регламентовані) і забезпечені системою гарантій і механізмів захисту. До третього покоління належать колективні права, тобто права на мир, на здорове довкілля, на соціальний та соціальних розвиток. Ці права належать кожній людині і кожному народу.

Психологія гендерних відносин – інтегративна галузь знання у межах психологічної науки, яка вивчає закономірності диференціації та ієрархічності відносин у сфері міжстатевої взаємодії. Перебуває на стадії становлення.

Психосексуальна орієнтація –  спрямованість статевого потягу, яка визначає вибір сексуального партнера і особливості статевої поведінки.

Психосексуальний розвиток –  процес формування у людини статевої самосвідомості, засвоєння статевої ролі та психосексуальної орієнтації.

Революція сексуальна – масова переоцінка норм сексуальної моралі, послаблення репресивності у ставленні до інтимного життя. Притаманна була громадській думці у 60-ті роки XX ст.

Репресивна статева мораль – система жорстких антисексуальних поглядів у суспільстві. Протилежна пермісивності.

Сексизм (статева дискримінація) – упереджене ставлення до людини, групи людей, пов’язане з їх належністю до певної статі; дискримінація за ознакою статі. Сексизм ґрунтується на певній статевій належності, ідеях нерівності чоловіків та жінок і тому проголошує більші права, свободи, прерогативи для однієї статі на противагу іншій. Розрізняють сексизм щодо жінок та щодо чоловіків. Ідеї сексизму близькі до расизму та фашизму.

Сексологія – інтегративна галузь наукових знань, присвячених вивченню статевих стосунків у фізіологічному, психологічному, соціальному та інших вимірах.

Сексуальна (статева) ідентичність – прийняття індивідом своєї сексуальної орієнтації (гомосексуальної, гетеросексуальної чи бісексуальної).

Сексуальна культура – аспект культури, який стосується шлюбно-сімейних традицій, вірувань, ціннісних орієнтацій і поведінки статей.

Сексуальна роль – прийняття індивідом певних нормативів сексуальної поведінки і дотримання їх в процесі побудови інтимних стосунків зі значущими іншими.

Сексуальне життя – комплекс взаємостосунків чоловіка та жінки, який включає як статевий акт, так й інші вияви міжстатевого спілкування.

Сексуальність – біологічно вкорінений внутрішній інстинкт або імпульс, сексуальна орієнтація індивіда (гомосексуальність, гетеросексуальність) або сексуальна ідентичність.

Сексуальний розвиток – за З.Фройдом, починається з моменту народження. Проходить ряд етапів, які характеризуються домінуванням лібідо в певних ерогенних зонах.

“Скляна стеля” –  невидимі і формально не означені бар'єри, які перешкоджають кар'єрному зростанню жінок. Ці перешкоди зумовлені як гендерними стереотипами про другосортність жінок, обмеженість їх здібностей, так і страхом успіху, який нерідко вражає працюючих жінок.

Соціальна активність – поведінка соціальних суб'єктів, спрямована на зміну соціальних умов їх життєдіяльності.

Соціальна ідентичність – ті компоненти Я людини, які переживаються нею на рівні усвідомлення приналежності до будь-якої групи.

Сталий розвиток – процес виживання і відтворення генофонду нації; активізація ролі кожної людини в суспільстві; забезпечення її прав і свобод; збереження навколишнього природного середовища; формування умов для відновлення біосфери та її локальних екосистем; орієнтація на зниження рівня антропогенного впливу на природне середовище; гармонізація розвитку людини в природі. Ідея С. р. передбачає рівноправ’я всіх поколінь і всіх людей кожного покоління; справедливість у просторі і часі; ефективне використання потенційних можливостей; збалансованість суспільного розвитку і збереження природи.

Статева (гендерна) ідентичність – самосвідомість індивіда, яка полягає в ототожненні з певним характером соціальних ролей, які виконують чоловіки і жінки в сім’ї та суспільстві.

Статева (гендерна) роль – специфічний набір вимог, прав і обов’язків, які суспільство висуває перед індивідом як представником певної статі.

Статева (статеворольова, гендерна) поведінка – дії людини, зумовлені її належністю до певної статі (манери, одяг, зачіска тощо).

Статева дискримінація – будь-яке упереджене ставлення до людини чи групи людей, пов’язане з їхньою належністю до тієї чи іншої статі.

Статева мораль – система моральних норм, що регулює всі аспекти сексуальної поведінки людини.

Статева поведінка – дії людини, які зумовлені її належністю до певної статі (манери, одяг, зачіска тощо) С.п. є виявом статевої самосвідомості. Сучасний термін – статеворольова або гендерна поведінка.

Статева самосвідомість – здатність усвідомлювати себе представником певної статі, статевовідповідні нормативи поведінки чоловіків і жінок.

Статева соціалізація – процес засвоєння індивідом нормативів поведінки, пов’язаних із соціальними вимогами та очікуваннями щодо поведінки чоловіків і жінок, формування чоловічої чи жіночої статевої ідентичності відповідно до культурних норм суспільства.

Стать – сукупність анатомо-фізіологічних ознак організму, які забезпечують продовження роду і дають змогу розрізнити у більшості організмів жіночі і чоловічі особини. Поділ на чоловічу та жіночу стать зумовлений тривалою еволюцією органічної матерії. Стать біологічну визначають такі ознаки: 1) генетичні (набір хромосом: жіночий – 46 XX, чоловічий –  46 XV); 2) гонадний (репродуктивна функція: у жінок – яєчник та яйцеклітина; у чоловіків –  яєчка та сперматозоїди); 3) гормональні (статеві гормони: у жінок естрогени, у чоловіків –  андрогени); 4) соматичні (сукупність будови статевих органів та розвиток вторинних статевих ознак).

Страх успіху – страх лідерства. Проявляється у негативних переживаннях жінок щодо ймовірної негативної оцінки їх результатів з боку соціального оточення. Спричинений низькою самооцінкою і невпевненістю жінок у собі, відсутністю достатньої кількості прикладів для наслідування.

Фейсизм – вишуканий спосіб, за допомогою якого культура через ЗМІ підсилює відмінності в сприйнятті статей, явище виділення обличчя в зображенні чоловіків і жінок в різній мірі. Фотографії в пресі підкреслюють у чоловіка обличчя, а в жінки – тіло, тому що чоловіки на них звичайно зображуються від шиї й вище, а жінки – на весь зріст. На перший погляд може здатися, що цей факт не має великого значення. Однак, відомо, що голова й обличчя є центром душевного життя – там локалізується інтелект, особистість, ідентичність, характер. І в такий спосіб стає ясно, що засоби масової інформації асоціюють ці поняття скоріше із чоловіками, ніж з жінками. Більше того, експерименти довели, що акцентування обличчя індивіда приводить до того, що опитувані більш високо оцінюють його розум, амбіції й зовнішність.

Фемінізація зайнятості – розширення зайнятості жінок у високооплачуваному секторі економіки; виникнення нових якісних видів зайнятості, які вважаються жіночими, оскільки жінки асоціюються з нижчою оплатою праці, гнучкими і неформальними видами трудової діяльності.

Фемінізм (жіночий рух) – теорія рівності статей, яка є основою руху жінок за свої права; громадський рух за визнання рівних прав жінки і чоловіка у всіх сферах сімейного і суспільного життя.

Фемінінність – нормативні уявлення про соматичні, психічні і поведінкові властивості, характерні для жінок; сукупність фізичних, психічних і поведінкових властивостей, яких очікують від жінки в певному соціумі. Відповідно до традиційних поглядів, це високий ступінь розвитку протилежних маскулінним якостей: пасивності, залежності, підлеглості, слабкості, емоційності, ніжності, тендітності тощо.

Церебральна стать – диференціація мозку під впливом тестостерону.

Якість життя – характеристика рівня і умов життя населення. Серед об’єктивних факторів – вживання продуктів харчування, житлові умови, рівень зайнятості, розвиток сфери послуг, освіти, соціального забезпечення і т.п. Серед суб’єктивних – задоволення роботою та життєвими умовами, соціальним статусом індивіда, матеріальним становищем сім’ї тощо.

121