52. Реквізити бух. Док-тів, їх види.

Форма док-та визначається сукупністю показників (реквізитів) і їх розташуванням у док-х. Найменування показників і їх кількість у док-х залежать в основному від вмісту відображеної госп-ї операції. Деякі реквізити є осн. (обов'язковими) для кожного док-та. До таких реквізитів відносять: найменування док-та, дату складання, найменув. орг-ції, від імені якої складено док-т; зміст госп-ї операції; вимірювачі госп-ї операції (у натур. і грошовому вираженні); найменув. посад осіб, відповідальних за здійснення госп-ї операції і правильність її оформлення; особисті підписи зазначених осіб.Перелік посад осіб, які мають право підпису первинних облікових док-тів, стверджує керівник організації з узгодження з головним бухгалтером.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних док-тів можуть бути включені додаткові реквізити.

Реквізити-ознаки характеризують якісні властивості об'єкта, що описується (час і місце операції, прізвище, ім'я виконавця, назва операції тощо).

Реквізити-підстави дають кількісну характеристику явищ, виражену у визначених одиницях виміру (сума внеску в гривнях, ставка податку у відсотках тощо). Окремо взяті реквізити-ознаки і реквізити-підстави економічного сенсу не мають, тому застосовуються тільки в поєднанні один з одним.

Можна виділити такі обов'язкові реквізити док-тів: назва док-та; дата складання; назва та адреса п/п-ва, де було складено док-т; зазначення осіб, які брали участь у здійсненні госп-ї операції; зміст операції; вимірники та підписи відповідальних осіб. Решта реквізитів визначаються характером операцій, що реєструються.

За призначенням док-ти поділяються так:

• розпорядчі, що мстять наказ на здійснення госп-ї операції;

• виправдовуючі, які відображають госп. операції, що вже здійснилися;

• комбіновані.

53.Процес виробництва становить сукупність господарських операцій, пов’язаних з виготовленням продукції. Це зумовлює відповідні витрати підприємства – заробітна плата, виплачувана робітникам; вартість сировини, матеріалів, палива тощо, витрачених на виготовлення продукції; амортизація засобів праці, що беруть участь у процесі виробництва. Крім того, підприємство здійснює витрати, пов’язані з обслуговуванням виробництва та його управлінням. Усі ці витрати в сукупності становлять виробничу собівартість виготовленої продукції або виконаних робіт.

Основним завданням бух. обліку процесу виробництва є:

визначення фактичного обсягу виробництва, тобто кількості продукції, виготовленої протягом звітного періоду (в натуральних і грош. вимірниках);

обчислення фактичної собівартості продукції як усього випуску, так і кожно- го виду зокрема.

Усі витрати виробництва за способом включення їх у собівартість продукції поділяються на прямі та посередні (непрямі):

До прямих належать витрати, що безпосередньо пов’язані з виробництвом певного виду продукції (з/пл. робітників, сировина тощо) у собівартість різних видів продукції за якоюсь непрямою ознакою, що дає змогу визначити, яка саме частка непрямих витрат припадає на продукцію кожного виду.

Облік витрат виробництва ведуть у системі рахунків, які відображають, з одного боку, процес виробничого споживання предметів праці, засобів праці і самої праці, а з іншого процес вироблення продукції. Побудова обліку виробництва здійснюється у системі таких рахунків: № 23 „Виробництво”, № 25 „Напів- фабрикати”, № 24 “Брак у виробництві”, № 39 “Витрати майбутніх періодів”, № 91 „Загальновиробничі витрати”. Найважливішим серед них є рахунок „Виробництво”, на якому показують усі витрати, пов’язані з виготовленням продукції.

На Дт цього рахунку безпосередньо записують тільки ті витрати, які прямо пов’язані з виробництвом продукції. Витрати, включені в собівартість готової продукції, списуються на Дт рахунка № 26 “Гтова продукція” в кореспонденції з Кт рахунка “Виробництво”.

54.Первинні документи, що пройшли опрацювання, бухгалтерські звіти і баланси підлягають обов'язковій передачі до архіву під відповідальність головного бухгалтера або назначеної ним особи. Організація правильного зберігання документів має велике значення. Документи, як відомо, служать підставою для відображення господарських операцій у бухгалтерському обліку. З часом може виникнути необхідність перевірки правильності самого обліку, законності здійснення господарських операцій, надання необхідних документів податковим, фінансовим, ревізійним, судово-слідчим органам для обґрунтування доказів та ін. За даними документів видають відповідні довідки окремим особам.

Тому архів повинен бути організований так, щоб було забезпечено збереження документів і можливість швидкого їх знаходження.

Для цього первинні документи звітного місяця, що відносяться до відповідного облікового регістру, комплектуються в хронологічному порядку, нумеруються, переплітаються і супроводжуються відповідною довідкою для архіву.

Касові документи, авансові звіти, виписки банку з усіма доданими до них документами, інші грошові документи, а також документи по операціях з цінними паперами повинні бути підібрані в порядку зростаючих з початку року номерів і переплетеш. Окремо переплітаються бухгалтерські звіти.

На папках з документами (що називаються справами) вказується найменування підприємства або організації, порядковий номер (код) синтетичного рахунка, номери документів (з № _ до № _ включно), кількість документів та до якого звітного періоду вони належать (рік, місяць).

Документи зберігаються в закритих шафах або спеціально відведеному приміщенні за встановленим порядком. Бланки суворого обліку повинні зберігатися в сейфах або металевих шафах, що забезпечують їх збереження. Всі прийняті на зберігання справи реєструються в архівній книзі, що полегшує знаходження документа у випадку необхідності.

55. 1.1. Поняття первинних облікових документів та їх значення

Документ - письмове свідоцтво факту господарської операції. Термін «господарська операція» в законодавстві не розшифровується, тому під господарською операцією будемо розуміти будь-яку подію господарської діяльності. І хоча таких подій безліч, не всі документи, якими вони оформляються, є первинними.

Матеріальним носієм облікової інформації є обліковий бланк або магнітний диск залежно від способу ведення первинного обліку. Одні з них фіксують господарські операції в момент її здійснення, інші створюються на основі даних первинних носіїв і служать для зручності подальшої обробки інформації, а також дають можливість автоматично вводити дані в комп'ютер.

Документ є основою і підтвердженням облікових записів. Всі господарські факти повинні оформлятися первинними обліковими документами. Жодна операція не може бути відображена в обліку, якщо на неї немає належним чином складеного документа.

Документи в системі бухгалтерського обліку мають важливе практичне, юридична, контрольно-аналітичне, організаційно-управлінське та економічне значення.

Економічне значення документів полягає в тому, що вони дозволяють зміцнювати господарський розрахунок в організації і в її підрозділах, що працюють на принципах самоконтролю, самоокупності та самофінансування. Дані первинних документів використовуються для визначення важливих економічних і виробничих показників, таких, як продуктивність праці, фондовіддача, матеріаловіддача і т. д. 2.

Таким чином, первинний бухгалтерський документ є письмовим свідченням того, що господарська операція має юридичну силу і не потребує подальших пояснень і деталізації. До обліку можуть прийматися тільки правильно оформлені первинні документи, які будуть мати юридичну силу.

Достовірність бухгалтерської інформації безпосередньо залежить від якості складеного документа. Тому кожен первинний обліковий документ, складений з дотриманням встановлених правил і вимог.

Найбільш поширений матеріал носій - обліковий бланк (надрукований друкарським способом розграфлений лист паперу) куди заносяться відомості про господарську операцію. Вони можуть заповнюватися від руки або автоматизовано, що визначається в інструкції щодо складання первинних облікових документів. Ряд документів необхідно заповнювати тільки з використанням техніки (платіжні доручення).

Обліковий документ у бланку часто складається у кількох примірниках, що регламентується правилами ведення бухгалтерського обліку та відповідними інструкціями.

56. Облік ведеться змішаним способом: Нормативна собівартість незавершеного виробництва на кінець місяця визначається як різниця між нормативною сумою витрат на виробництво та нормативною собівартістю готової продукції. В результаті всі відхилення осідають в залишках незавершеного виробництва.Спрямований на дотримання норм основних витрат. Суми відхилень від норм визначають по групі однорідних виробів шляхом співставлення фактичних та нормативних витрат. Незавершене виробництво оцінюється за нормативною собівартістю витрат сировини, матеріалів та напівфабрикатів.

Система калькулювання підприємства.

1. Предмет, метод і завдання калькулювання. Система калькулювання.

2. Види калькуляцій. Варіанти обліку витрат.3. Об’єкти обліку витрат і об’єкти калькулювання.

1. Предмет, метод і завдання калькулювання. Система калькулювання.

Собівартість продукції з погляду економічної теорії – це сума всіх витрат, пов’язаних з виробництвом та збутом продукціїП(с)БО №16 визначає виробничу собівартість:

- прямі матеріальні витрати;- прямі витрати на оплату праці;- інші прямі витрати;

- загально виробничі витрати.Стандарти не передбачають визначення повної собівартості.Повна собівартість реалізованої продукції може бути розрахована за Звітом про фінансові результати.Виробничі підприємства складають калькуляцію виробничої собівартості продукції (додаток до методичних рекомендацій №47, галузеві методичні вказівки).

Види калькуляцій. Варіанти обліку витрат.

З метою ефективного управління собівартістю застосовують різні види калькуляцій.Класифікація калькуляцій з метою управління собівартістю:1. За характером виробництва:1) масові (періодичні);2) індивідуальні;3) проміжні.2. За часом складання:1) директивні: стандартні (нормативні); кошторисні; планові.2) звітні.3. За рівнем охоплення:1) галузеві;2) повні;3) виробничі;4) внутрішньогосподарські;5) змінних витрат;6) технологічні.4. За властивостями калькуляційного об’єкту:1) загальні;2) параметричні;3) за центрами витрат.Масові калькуляції складаються за певний період з метою розрахунку собівартості одиниці виробу.Індивідуальні калькуляції складаються після завершення виробництва окремого замовлення (при позамовному методі).Проміжні калькуляції складаються на окремі етапи робіт довготермінових контрактів (будівництво, наука).Директивні калькуляції (попередні) складаються до початку робіт.Стандартні калькуляції застосовуються з метою встановлення допустимих витрат на виробництво продукції на основі науково - обґрунтованих норм.Планова калькуляція складається на основі виробничих норм і дозволяє визначити витрати виходячи з досягнутого рівня організації праці і управління техніки, технології.Кошторисна калькуляція застосовується в організаціях, які виконують довготермінові контракти. Вона дає можливість встановити ціну контракту (будівництво, наука і т.д.).Звітні калькуляції складаються на основі даних бухгалтерського обліку про фактичні витрати на виробництво.