37. Класифікація док-тів за порядком складання.

Класифікація — це розподіл, розміщення чогось за однорідними групами. Вона є однією з найважливіших передумов раціональної організації і ведення БО, і необхідна як з наукового, так і з практичного погляду. За призначенням первинні док-ти поділяють на розпорядчі, виправдні (виконавчі), бухгалтерського оформлення, комбіновані. До розпорядчих док-тів відносять накази, розпорядження, завдання щодо здійснення госп-ї операції. первинні док-ти (прибуткові та видаткові касові ордери, рахунки-фактури, накладні, квитанції залізниці, платіжні доручення) є водночас і виправдними (виконавчими) док-тами, що фіксують економічні та правові відношення між структурними підрозділами п/п-ва, між п/п-вом і його працівниками, внутрішніми та зовнішніми суб'єктами господарювання.  До комбінованих належать такі док-ти, які поєднують ознаки кількох груп док-тів, наприклад, розпорядчих і виправдних, або розпорядчих, виправдних і бухгалтерського оформлення. Прикладом комбінованого док-та може бути авансовий звіт, який складає підзвітна особа. За способом відображення госп-х операцій док-ти поділяються на разові та накопичувальні. Разові док-ти відображають одну господарську операцію і таких більшість (акти, вимоги, накладні, рахунки-фактури, касові ордери та ін.). Накопичувальні док-ти використ.ся протягом певного періоду (тиждень, декада, місяць) для відображення однорідних за змістом операцій, що часто повторюються. За способом відображення госп-х операцій док-ти поділяються на разові та накопичувальні. Разові док-ти відображають одну господарську операцію і таких більшість (акти, вимоги, накладні, рахунки-фактури, касові ордери та ін.). Накопичувальні док-ти використ.ся протягом певного періоду (тиждень, декада, місяць) для відображення однорідних за змістом операцій, що часто повторюються. Зведені док-ти складаються на підставі первинних док-тів одного спрямування за відповідний звітний період

38.Оцінка госп-х засобів (активів) та їх джерел (капіталу та зобов'язань) є відправним моментом БО і реальною основою його побудови. У різних джерелах цей елемент методу БО визначено по-різному. Одні, визначають оцінку як спосіб вираження у грошовому вимірюванні госп-х операцій, інші — як спосіб вирішення у грошовій одиниці витрат живої й уречевленої праці, вкладеної в окремі види зас. і процесів. Мета оцінки — формулювання осн. завдання, яке слід вирішити в результаті оцінки. Формулювання мети оцінки передбачає: а) повне і правильне найменування об'єкта оцінки; б) вид активів, які оцінюються; в) вид майнових прав, які оцінюються; г) дату оцінки.

Оцінка включає три елементи: 1) об'єкт або подію; 2) належну до кількісної оцінки властивість (якість, ознаку, характеристику); 3) шкалу виміру або сукупність одиниць виразу властивості. Будь-який об'єкт або подія мають декілька властивостей, які можна виміряти. Вибір властивості визначається метою оцінки. Оцінка в БО необхідна у процесі госп-ї діяльності: при надходженні й вибутті активів; при виникненні прав і зобов'язань; при здійсненні таких операцій, як купівля-продаж, оренда майна, застава, страхування, інвестування, переоцінка активів, при створенні, об'єднанні, ліквідації п/п-ва; при виконанні права успадкування, виконанні судового рішення тощо. Цією обставиною пояснюється існування різноманітних грошових оцінок: екон-х, юр., експертних, статист., страхових (актуарних).Економічні оцінки використ., визначаючи цінність майна при його реалізації чи придбанні; мають, як правило, калькуляційний характер. Юридичні оцінки можуть бути обмежені двома групами оцінок, які випливають з укладених угод (договорів), обумовлених необхідністю відшкодування заподіяної шкоди.

39. Принципи побудови журнально-ордерної форми обліку Протягом більше трьох десятиліть журнально-ордерна форма була і поки залишається найбільш поширеною формою обліку. У відносно короткий термін вона завоювала всю країну, що багато в чому пояснюється роллю і дією Міністерства фінансів. Деякі вчені стверджують, що дана форма носить надуманий, штучний характер і впровадили її в примусовому порядку, однак її регістри розписують кожен крок бухгалтера, визначаючи точне місце для будь-якого запису. У цьому головна відмітна риса даної форми, а організаційно-технічна її сторона полягала в уніфікації док-тації, створення єдиного плану рахунків, відображенні дебетових оборотів для аналітичного обліку. Журнально-ордерна форма була офіційно рекомендована Міністерством Фінансів СРСР, і в 1986 рік Міністерством торгівлі СРСР було затверджено 9 форм журналів-ордерів із зазначенням особливостей ведення записів по кожному. Перехід на ринкові відносини привів до кардинального перегляду поглядів на методологію і систему організації обліку, включаючи його форми. Тоді Міністерство Фінансів розробило типові форми журналів-ордерів (15) і відомостей до них (8). (Лист Міністерства торгівлі РРФСР від 10.08.80 № 0237, лист Мінфіну РФ № 59 від 24.07.92 р.). А з різким зростанням числа ТОВ та інших організаційно-правових структур, на основі журнально-ордерної форми була розроблена спрощена система обліку для малих підприємств. (Лист Мінфіну СРСР від 02.07.91 р.).