32.Поняття об’єктів обліку витрат, об’єктів калькуляції і калькуляційних одиниць

Калькуляція— розрахунково-вартісна методика БО, за допомогою якого обраховується собівартість виробленої продукції, виконаних робіт, наданих послуг, придбаних матеріальних цінностей.

Методи калькуляції — це методи розрахунку витремок п/п-ва, собівартості продукції, об'єму незавершеного п/п-ва, основані на калькуляції затрат. Розрізняють простий, нормативний, позаказний методи калькуляції.

В поняття калькуляції входить сукупність способів, що використ.ся для числення собівартості всього випуску і одиниці окремих видів продукції (робіт, послуг) по встановленій номенклатурі витрат, місцю їх виникнення.

Калькуляції складають на кожному підприємстві за встановленим переліком статей витрат. Розрізняють калькуляції собівартості цехову, виробничу, повну, галузеву тощо. Витрати, пов'язані з виробництвом і збутом (реалізацією) продукції (робіт, послуг), під час планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) групуються за відповідними статтями.

В процесі числення собівартості продукції треба виходити з чіткого уявлення, що таке об'єкт калькуляції і калькуляційна одиниця. В обліку об'єктом калькуляції признається продукт виробництва (деталь, вузол, виріб, група однорідних виробів), технологічна фаза (переділ, виробництво), стадія і ін., тобто продукція різного ступеня готовності, види робіт або послуг. Калькуляційна одиниця є вимірник об'єкту калькуляції. У тому випадку, коли йдеться про готову продукцію, калькуляційна одиниця співпадає з одиницею вимірювання, вказаною в планах виробництва в натуральному виразі або в стандартах (технічних умовах) на відповідний вид продукції. В галузях переробної промисловості такого збігу може і не бути. Тут нерідко обліковою одиницею виступає 1 кг продукції, а калькуляційною одиницею - 1 т. або 1 ц. При калькуляції проміжних однорідних продуктів (напівфабрикатів) застосовуються умовні укрупнені калькуляційні одиниці (100 пар взуття, 1000 умовних банок і т.п.) . Вживання укрупнених калькуляційних одиниць дозволяє різко скоротити об'єм аналітичної роботи при складанні планових і звітних калькуляцій.

Основними положеннями по обліку і калькуляції собівартості продукції встановлено типове угрупування витрат по статтях калькуляції. Вона включає наступні статті:

• сировина і матеріали;

• поворотні відходи (віднімаються);

• вироби що купуються, напівфабрикати і послуги виробничого характеру сторонніх підприємств і організацій;

• паливо і енергія на технологічні цілі;

• заробітна платня виробничих робітників;

• відрахування на соціальні потреби;

• витрати на підготовку і освоєння виробництва;

• загальновиробничі витрати;

• загальногосп. витрати;

• втрати від браку;

• інші виробничі витрати;

• комерційні витрати.

Витрати по всіх встановлених на даному підприємстві статтях собівартості складуть виробничу собівартість.

Розрізняють планову (кошторисну), нормативну і фактичну (звітну) калькуляцію. Планова калькуляція визначає середню собівартість продукції або виконаних робіт. На плановий період (рік, квартал) складають їх виходячи з прогресивних норм витрати сировини, матеріалів, палива, енергії, витрат праці, використовування устаткування і норм витрат по організації обслуговування виробництва. Ці норми витрат є середніми для планованого періоду. Різновидом планових є рахункові калькуляції, які складають на разовий виріб або роботу для визначення ціни, розрахунків із замовниками і інших цілей. Нормативна калькуляція складається на основі діючих на початок місяця норм витрати сировини, матеріалів і інших витрат (поточних норм витрат) . Поточні норми витрат відповідають виробничим можливостям п/п-ва на даному етапі його роботи. Поточні норми витрат на початку року, як правило, вище за середні норми витрат, закладені в планову калькуляцію, а в кінці року - навпаки нижче. Звідси і нормативна собівартість продукції на початку року, як правило, вище плановою, а в кінці року - нижче. Фактична (звітна) калькуляція складається за даними БО про фактичні витрати на виробництво продукції і відображає фактичну собівартість проведеної продукції або виконаних робіт. Вона одночасно характеризує рівень відхилення собівартості, встановленою нормативною і плановою калькуляцією.

Питання калькуляції виникають перед бухгалтером на всіх стадіях кругообігу госп-х засобів: в процесі заготовляння сировини і матеріалів, виробництва і реалізації продукції. В найширшому значенні калькуляція є способом систематизації витрат і отримання інформації про собівартість продукту для виявлення резервів підвищення ефективності виробництва і управління цим процесом. Складність питань калькуляції перш за все пов'язана з різноманіттям госп-х процесів, що ускладнюються технологічними і організаційними умовами виробництва. Складність калькуляції полягає в тому, що необхідно забезпечити розмежування витрат між закінченими і незакінченими об'єктами, оцінивши брак, побічну продукцію і відходи виробництва.

34. Док-тація як елемент методу бух. Обліку

Док-тація - це сукупність док-тів, за допомогою яких оформляють госп. операції на п/п-вах вона служить для первинного спостереження за господарськими операціями і є обов'язковою умовою для відображення їх в обліку.

Основними завданнями:

Формування повної і достовірної інформації про госп. процеси і фінансові результати діяльності організації,

Забезпечення контролю за наявністю і рухом майна;

використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів згідно затвердженим нормам, нормативам і кошторисам;

Своєчасне попередження негативних явищ у фінансово-госп-ї діяльності;

виявлення і мобілізація внутрішньогосп-х резервів.

Док-тація відіграє важливу роль в управлінні діяльністю п/п-ва. У формівідповідних док-тів (платіжних доручень, касових ордерів, нарядів, вимог тощо) даються розпорядження на здійснення госп-х операцій (перерахування або видачу коштів, відпуск матеріалів, виконання робіт тощо)

Док-ти використ. при аналізі госп-ї діяльності, для фінансового контролю, аудиту і док-тальних ревізій