43.Класифікація док-тів за способом охоплення операцій.

Особливістю БО є суцільне і безперервне спостереження за всіма господарськими операціями, що здійснюються на підприємстві. Для забезпечення такого спостереження кожну господарську операцію оформляють відповідним док-том. Док-т - є письмовим доказом фактичного здійснення госп-ї операції або письмовим розпорядженням на право її здійснення.

Спосіб оформлення госп-х операцій док-тами називається док-тацією. Док-тація є важливим елементом методу БО: вона служить для первинного спостереження за господарськими операціями і є обов'язковою умовою для відображення їх в обліку. За способом охоплення операцій док-ти поділяють на разові і накопичувальні. Разові док-ти використ. для оформлення однієї або кількох операцій, які записують до док-та одночасно. Відразу після складання разові док-ти можуть бути підставою для бухгалтерських записів. До разових належать більшість первинних док-тів (чеки, касові ордери, вимоги, накладні, акти тощо), а також значна кількість зведених док-тів (звіти касира, виписка банку з рахунка п/п-ва та ін.). Відмітною особливістю цих док-тів є одноразове їх використання для початкової реєстрації госп-х операцій.

Накопичувальні док-ти використ.ся для оформлення однорідних госп-х операцій, які систематично повторюються і накопичуються в міру їх здійснення протягом певного періоду - тижня, декади, місяця (лімітно-забірні карти, відомості випуску готової продукції із виробництва, багатоденні наряди та ін.). На відміну від разових накопичувальні док-ти використ.ся для облікових записів тільки після того, як в них записано останню операцію і підведено підсумок всіх записів. Далі наведено лімітно-забірну карту (накопичувальний док-т). Використання накопичувальних док-тів має велике значення для скорочення облікових записів і є одним із важливих засобів раціоналізації обліку. Проте їхнє використання можливе тільки тоді, коли не вимагається щоденне відображення госп-х операцій в обліку.

44.Методи калькулювання та їх характеристика.

Заключним етапом обліку витрат є обмеження собівартості на 1-цю продукції (робіт, послуг), тобто складання калькуляції. Калькуляція – це обмеження собівартості продукції (робіт, послуг) за встановленою номенклатурою витрат. Перелік і склад статей калькулювання витрат собівартості продукції встановлюється п/п-вом самостійно. Витрати пов’язані з виробництвом продукції можуть групуватись на наступними етапами калькуляції:сировина і матеріали;напівфабрикати;паливо та енергія на технологічні потреби;основна з/п;додаткова з/п;витрати на соціальне страхування;витрати пов’язані з підготовкою та освоєнням виробництва продукції;загально виробничі витрати.

Сукупність прийомів обліку виробничих витрат та способів обмеження с/в 1-ці продукції наз. методом обліку витрат і калькулювання. Витрати на виробництво можуть обліковуватися декількома методами:

позамовним; - попереднім; - змішаним. Позамовний метод обліку витрат на виробництво застосовують в основному на індивідуальних та дрібно серійних виробництвах. Об’єктом обліку при використанні цього методу є окремі індивідуальні замовлення. До таких виробництв відносяться: - суднобудівне; - виробниче будівельна та інші. Включаючи аудиторну діяльність, ремонт автомобілів. Використання цього методу передбачає, що всі виробничі витрати збираються в розрізі окремого замовлення. Всі прямі виробничі витрати відносять на конкретне замовлення на підставі первинних док-тів, загально виробничі витрати, що місяця розподіляють між замовниками. Собівартість одного замовлення визначається як сума всіх витрат зібраних в обліку витрат по конкретному замовленню від моменту її відкриття до моменту завершення робіт. Попередній метод обліку витрат від слова переділ – (певна сукупність технооперацій, внаслідок яких отримують продукт праці, готовий для всієї сукупності) – напівфабрикат, напівпродукт.

Попередній метод використовується в серійних виробництвах на безперервній основі для обліку витрат на виготовлення окремого виду однакової продукції (в цьому випадку береться до уваги однакова вартість кожного зразка продукції). Напр.: випікання одного сорту хліба, печива. Змішаний метод використовується в серійних автоматизованих виробництвах, де готова продукція має багато загального та індивідуального характеру.