51. Варшавська група укр.Літераторів.

В 30-их роках досить активно на території Польщі починає розвиватись укр.літературний процес, зокрема у Варшаві. Вже з 20-их років тут перебуває Ю.Липа, О.Теліга з чоловіком, Н.Лівицька-Холодна. З 1929 р.тут живе Є. Маланюк. Їх усіх зараховують до Варшавської групи літераторів. У Варшаві дійсно була спроба створ. літ.об’єднання. В 1929 р.була створ. Група «Танк» (назву дав Є.Маланюк). Лідери групи Маланюк і Липа видали "Статті про "ТАНК" (1929), де містився програмний "Лист до літераторів" Ю.Липи та "Група "ТАНК" Е.Маланюка. Сюди входили П.Зайцев, А.Коломієць, Юрій Косач, А.Крижанівський, Н. Лівицька-Холодна, О.Теліга. Пізніше приєдналися П.Холодний, Л.Мосендз, О.Стефанович та ін. "Танк" розпався того ж 1929 р., проіснувавши менше року (не без втручання Д.Донцова, занепокоєного появою непідвладних йому художніх структур). Проте його ідеї продовжила група, що отримала назву "Варяг" (за назвою їх видавництва) або ж "Ми" (за назвою видаваного журналу). Перший його номер побачив світ в 1933 році і щоквартально виходив до 1939 року. Редактором перших чисел журналу був Є.Маланюк. Видавництво друкувало твори Н.Лівицької-Холодної, С.Гординського, Б.Ольхівського та ін. укр. письменників, тут виходив і журнал «Ми». Група і журнал відіграли важливу роль у розвитку укр.літератури на території Польщі перед Другою світовою війною.

41. Проблематика п’єси м.Куліша «Народний Малахій»

Ця п’єса написана у 1927 р. Сам автор визначає різновид твору, як «трагедійне». У п’єсі автор зображає соціалізм як «хвору мрію». «Народний Малахій» — це трагікомедія людської мрії, що несе на собі тавро тієї маленької особис­тості, яка її репродукує, це трагікомедія історичного максималізму, що здатен покласти людське життя на вівтар вистражданої ідеї. П'єса будується як історія хворої на шизофренію людини з типовими маніями та нелюдською наполегли­вістю в досягненні фанатичної мети. Головним персонажем п’єси є Малахій Стаканчик, колишній листоноша. Просидівши 2 роки замурованим в комірці і начитавшись більшовицької л-ри, Малахій змінює свої погляди, своє життя. У 47 років він перебирає на себе місію зміни, оновлення життя, створює проекти, в яких наголошує на негайне реформування людини. За Малахієм, ідеальною людиною є людина без дому, сім’ї, релігії, така людина навіть не може кохати, адже нормальне кохання часто веде до створення сім’ї. Сам Малахій дотримується своїх ідеалів – блакитних мрій: він покидає свій дім, зрікається родинного стану, стає невіруючим, навіть незважаючи на те, що 27 років співав у церков.хорі і мав бути обраним головою церк.громади. Проте такі ідеї невідповідають реаліям життя, вони є примарними і в деякій мірі згубними, бо саме через Малахія закінчує життя самогубством його дочка Любуня. Проте навіть цей випадок не змінює реформатора, він продовжує награвати свою «голубу симфонію», не помічаючи як його дудка гугнявить і лунає дикий дисонанс.

В самих поглядах, ідеалах Малахія тісно переплились Біблія і Маркс з його книгою «Капітал». Про це навіть говорить й саме ім’я головного персонажа, адже Малахій з давньоєврейської озн. «мій вісник, посланець» а прізвище Стаканчик М. Куліш можливо обрав за аналогією до назви теорії стакана, що була поширена в СРСР. Про це також говорить і уривок з п’єси, де Малахій собі уявляє тих нових реформованих людей. Там спів «Милость мира» перемішаний з «Інтернаціоналом».

Крім того, існує думка, що Малахій має прототипів, які належали до правлячих кіл тогочасної України.