2. Внутрішня та організаційна будова фін. Системи.

Фін. система – сукупність відокремлених за певною складовою фінансових відносин. Вона розглядається з двох сторін: за внутрішньою будовою та організаційною будовою. Крім того, за рівнем економічні системи фін. системи поділяються на такі рівні: макрорівень (фін.пп) Макрорівень (держфін). Світовий і фінансовий ринки.

За внутрішньою будовою фінансова система являє собою сукупність відокремлених, та одночасно взаємопов’язаних сфер та ланок.

Сфера показує – у загальному за певною ознакою частину фінансових відносин, а ланка – її відокремлена частина.

За організаційною будовою фін. система представляється як сукупність фін. органів та інституцій, які управляють грошовими потоками.

Внутрішня структура фін. системи є загальною для всіх країн. Організаційна структура ФС може різнитися в залежності від специфіки організації фін. контролю в тій чи іншій країні. Складається з:

Фінанси підприємницьких структур – фінанси пп, Акціонерів,фінанси ТОВ, фін. з іноземними інвестиціями. Фінанси п-п з додатковою відповідальністю, фінанси п-п з повною відповідальністю, фінанси домгоспів.

Державні фінанси – держбюджет, місцеві, держкредит, державні цільові фонди, фінанси підпр. держ. сектору.

Міжнародні фінанси- валютний ринок, фінанси міжнародних організацій, фін-кред установ.

Фінансовий ринок – ринок грошей та капіталу та Страхування

Фін. п-п – є основую всієї фінансової системи і саме тут створюється ВВП, який є об’єктом розподілу та перерозподілу.

Державні фінанси – відображають суспільну централізацію ВВП та підприємницьку діяльність держави. Це основна сфера для перерозподілу ВВП. В якості об’єкта включаються централізовані ланки і децентралізовані.

Міжнародні фінанси – відображають відносини, що складаються на рівні світового господарства і характеризують діяльність на цьому рівні держави та нац.. суб’єктів.

Фінансовий ринок – призначений для перерозподілу фін. ресурсів, між тими, які мають надлишок фінансових ресурсів та тими, що мають дефіцит грошових ресурсів. Ринок грошей – фін. інструменти обертаються до одного року. Капіталів – більше одного

Страхування – займає проміжні позиції між сферою та ланкою та охоплює фінансовими з приводу формування страх. доходів та їх використання у разі настання страх. випадку.

Організаційна структура фін.системи включає органи управління: ВРУ, през, Кабмін, мінфін, ДПА, КРУ, ДКУ, держ. комісія з цінних паперів. ФІнансови інституції – НБУ, КомБанки, Страх компанії, аудитори, лізинг, фін. комп, кредитні спілки, ломбарди, біржі.

2. Сутність фінансового механізму та характеристика його складових.

Фін. механізм = сукупність форм і методів, створення і використання фін. ресурсів з метою забезпечення їми держав, п-п, населення. Фін. мех. є найбільш динамічною частиною фін. політики держави. Складається з – фін. методів, ричагів, права; нормативного та інформ забезпечення, фінансовий контроль.

Фінансові методи – засобом впливу фін. відносин на господарський процес є фінансові методи. До них належать фін. Планування( основний метод, являє собою процес розробки і затвердження фін. Планів) та прогнозування, фін регулювання та забезпечення, оподаткування, кредитування, матеріальне стимулювання.

Фінансові методи реалізуються за допомогою фін. важелів, що являють собою засів дії фін. методи. Ричаги – відсоткові стави, лізингові платежів, дохід-видатки, прибуток, собівартість, рентабельність.

Фінансове право – сукупність юридичних норм, що регламентують фін. відносини. Набуває дії за допомогою фінансового законодавства (кодекси, закони, накази)

Нормативна та інформ забезпечення є основою для наукового пізнання, фінансової дійсності. Без фін. інформації не можуть діяти усі інші складові фін. механізму. Де фін. інформації належать звіти підприємств, СМІ, статистичні данні, баланси, плани, інтернет.

Рентабельність – оцінка ефективності діяльності.