12. Класифікація видатків бюджету.

Державні видатки як економічна категорія – це грошові відносини з приводу розподілу і використання централізованих та децентралізованих фондів грошових ресурсів держави з метою фінансування загальнодержавних потреб соціально-економічного розвитку.

Державні видатки визначаються соціально-економічною моделлю, функціями та економічним станом держави.

Видаткову частину Державного бюджету теж поділено на дві складові: видатки загального та видатки спеціального фонду.

Видатки спеціального фонду фінансуються за рахунок цільових доходів, визначених під конкретну мету.

Видатки загального фонду фінансуються за рахунок доходів загального фонду бюджету і не мають конкретних (закріплених) джерел фінансування.

Розмежування видатків за економічними ознаками, з точки зору впливу державних видатків на рух сукупного продукту і процес розширеного відтворення, базується на визначені поточних видатків і капітальних видатків та кредитування за вирахуванням погашення, склад яких визначається Міністерством фінансів України.

Поточні видатки – це видатки бюджету на фінансування підприємств, установ, організацій і органів, визначенні на початок бюджетного року, а також на фінансування заходів щодо соціального захисту населення.

Вони включають:

1. видатки на товари та послуги;

2. оплату праці працівників бюджетних установ;

3. нарахування на заробітну плату;

4. придбання предметів постачання і матеріалів;

5. витрати на відрядження;

6. оплату послуг бюджетних установ;

7. оплату комунальних послуг та енергоносіїв;

8. виплату процентів;

9. трансфертні платежі органам державного управління.

Капітальні видатки – це видатки бюджету на фінансування інвестиційної та інноваційної діяльності держави, а саме:

1. капітальних вкладень виробничого та невиробничого призначення;

2. фінансування структурної перебудови народного господарства;

3. субвенції та інші видатки, пов`язані з розширеним відтворенням.

За бюджетною класифікацією до капітальних видатків відносяться:

1. придбання основного капіталу;

2. придбання обладнання і предметів довгострокового користування;

3. капітальне будівництво;

4. капітальний ремонт;

5. створення державних запасів і резервів;

6. придбання землі і нематеріальних активів;

7. капітальні трансферти;

8. нерозподілені витрати.

13. Необхідність, суть, форми і види соціального захисту населення.

Провідне місце у видатках бюджетів України усіх рівнів належить видаткам на соціально-культурні заходи. З усіх видатків на соціально-культурні заходи близько третини займають витрати на соціальний захист та соціальне забезпечення населення.

До витрат на соціальний захист і соціальне забезпечення населення належать видатки, спрямовані на адресну підтримку малозабезпечених громадян, забезпечення прожиткового мінімуму різних груп населення, соціальний захист осіб, що опинилися у скрутному становищі, пенсійне забезпечення. Фінансування закладів і програм соціального забезпечення неповнолітніх і молоді, витрати на утримання будинків – інтернатів для старих та інвалідів, видатки, пов`язані з ліквідацією Чорнобильської катастрофи, інші видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення населення.

Законодавством України передбачається соціальний захист понад 20 різних видів допомоги та пільг. До них належать такі групи населення:

• Ветерани праці та громадяни похилого віку;

• Військовослужбовці;

• Матері з дітьми;

• Інваліди з дитинства і діти-інваліди;

• Діти, які перебувають під опікою чи піклуванням;

• Громадяни, що постраждали від Чорнобильської катастрофи;

• Учасники бойових дій та ветерани Великої Вітчизняної війни;

• Сім`ї з незначними доходами;

• Молоді сім`ї;

• Інші категорії населення.

Видатки на соціальний захист економісти класифікують за певними ознаками.

По-перше, за джерелами фінансування видатки на соціальний захист поділяються на ті, що забезпечуються за рахунок коштів Державного бюджету та за рахунок місцевих бюджетів;

По-друге, забезпечення соціального захисту певних груп населення за витратами на реалізацію загальнодержавних та місцевих програм. До загальнодержавних програм відносяться усі види допомоги і компенсацій, утримання установ та закладів соціального захисту, функціонування яких передбачено чинним законодавством та нормативно-правовими актами КМУ. До них належать витрати, фінансування яких передбачається Законом України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми», «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства і дітям-інвалідам», «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям», «Про органи і служби у справах неповнолітніх» та інші.

Запровадження місцевих програм соціального захисту населення відбувається на основі рішень органів місцевого самоврядування. Їх фінансування проводиться за рахунок коштів місцевих бюджетів.

По-третє, за метою використання видатки на соціальний захист населення економісти поділяють на такі групи:

• Видатки на соціальний захист у зв`язку з малозабезпеченістю.

• Видатки до яких належать виплати для компенсації втраченого доходу

• Виплати, зумовлені компенсацією втрати здоров`я або майна

• Витрати зумовлені наданням допомоги в облаштуванні організацій чи тимчасових пунктів та наданням пільг окремим категоріям населення.

По-четверте, виплати на соціальний захист населення можуть здійснюватися у грошовій та натуральній формах.