17. Прогресивна і регресивна еволюція. Вимирання видів.

Біологічна еволюція – спадкова зміна ознак організмів в низці поколінь, в ході біол.е. досягається і підтримується баланс між ознаками систем і умовами середовища. Виділяють два напрямки еволюції: біологічний прогрес і біологічний регрес. Деякі вчені пропонують розмежовувати поняття морфофізіологічного та біологічного прогресу і регресу відповідно. Під морфофізіологічним прогресом розуміють зміну структури організму, що лежить в основі еволюції форм життя від простих до складних, від одноклітинних до багатоклітинних, від двошарових до тришарових. Морфофізіологічний регрес – спрощення організації, виявляється в редукції деяких органів. Зазвичай регресивний розвиток одних органів супроводжується прогресивним розвитком інших. У тванин, що ведуть прикріпний спосіб життя з’являється пристосування до захоплення поживи (сифони, щупальця). Біологічний прогрес у процесі розвитку органічного світу простежується у тих систематичних категорій, які виявляються найпристосованішими до змін навколишнього середовища. У зв'язку з цим збільшується чисельність особин цієї групи, розширюється ареал, який вони займають. Утворюються нові види, підвиди, популяції. Біологічний прогрес спостерігається в прогресуючих видів, або систематичної категорії вищого рангу. Біологічний регрес пов'язаний із зниженням пристосованості організмів до зміни умов навколишнього середовища, зменшенням їх чисельності і скороченням ареалу. Таким видам загрожує небезпека вимирання. Сьогодні багатьом видам рослин та тварин загрожує небезпека вимирання (діяльність людини-Червона книга). У зв’язку із змінами сольового режиму Азовського моря виникла загроза вимирання низки планктонних організмів, які можуть жити лише в опрісненій воді і як наслідок – вимирання тих видів риб, які живляться відповідними видами планктонних організмів. Виділяють 5 рівнів вимирання: 1)виду на значній частині ареалу 2)виду в цілому 3)вимирання груп відносно низького рангу-родів, родин 4)груп високого рангу – відділи, класи 5)вимирання, що охоплює багато різних груп. Групи високого рангу зберігаються довше порівняно з групами низького рангу, які в свою чергу існують довше ніж види. Вимирання видів веде до різних біотичних подій – змінюється конкурентна рівновага між видами, один з видів отримує перевагу, в результаті відбувається заміщення видів.

18. Незмінність та мінливість видів. Різні концепції виду.

Ще Платон вказував на існування ідей – незмінних об’єктів. Через це перший період розвитку еволюційних поглядів характеризується принципом сталості. Шведський натураліст Лінней був переконаний, що різноманіття форм, яка існує, відповідає кількості створеною первинною природою. Починаючи з 1750року стали накопичуватися дані про змінність видів з часом (рештки не схожих форм не схожих на сучасні) – виникає новий напрям поглядів – трансформізм (виник на основі принципів: наявність спільних ознак у багатьох груп та існування перехідних форм), вказує, що види не утворилися у такій кількості, а виникли один від одного. Обґрунтування положення про мінливість живих істот знаходимо у працях Дарвіна, який в умовах панування уявлень про сталість, незмінність видів хотів показати за рахунок чого утворюється різноманітність. Прикладами з практики рослинництва і тваринництва, він показує, що основою різноманітності сортів та порід є мінливість, яка у свійських форм має значно більший розмах ніж у диких видів. Мінливість - це процес виникнення відмінностей у нащадків в порівнянні з предковими формами, що зумовлює різноманітність особин і груп в межах сорту, породи, виду. Дарвін підкреслює, що мінливості піддаються всі морфологічні, фізіологічні та інші особливості організму, а важливою причиною це вплив факторів зовнішнього середовища. Він виділяє основні форми мінливості. Визначена (групова) мінливість-зміна всіх особин потомства внаслідок впливу певних умов в одному напрямі (зміна росту при зміні кількості і якості їжі, товщини шкіри і густоти шерстного покриву від зміни клімату) Невизначена (індивідуальна) мінливість—це поява різноманітних незначних відміностей у особин одного і того самого сорту, породи, виду, за якими, існуючи в подібних умовах, одна особина відрізняється від інших, вона є наслідком невизначеного впливу умов існування на кожний окремий індивід (з насіння однієї коробочки виростають нетотожні рослини, потомки однієї пари тварин не бувають зовсім подібними, хоч і розвивались у схожих умовах). Невизначена мінливість всіх особливостсй організму досить поширена. Значна різноманітність особин внаслідок індивідуальної мінливості є важливим матеріалом для еволюційного процесу. Корелятивна, або співвідносна мінливість пов’язана з розумінням організму як цілісної системи, окремі частини якої тісно пов'язані між собою. Тому зміна структури чи функції однієї частини часто зумовлює й зміну іншої або інших (зв'язок зміни забарвлення шкіри і волосся у тварин, довжини шиї і ніг у болотних птахів, довжини дзьоба і язика, зв'язок між розвитком м'язів і розмірами гребенів на кістках, до яких вони прикріплені). Компенсаційна мінливість полягає в тому, що розвиток одних органів або функцій часто є причиною пригнічення інших, тобто спостерігається зворотна кореляція, наприклад між молочністю і м'ясністю худоби. Отже, зважаючи на різноманітність форм мінливості, можна стверджувати, що матеріальними причини мінливості є фактори зовнішнього середовища, умови існування і розвитку живих істот. Але впливи цих факторів неоднакові в залежності від фізіологічного стану організму, стадії його розвитку.