38. Штучний добір, його використання. Різноманітність організмів, що використовуються людиною

Людина сама може створювати необхідні їй породи тварин і сорти рослин. Ще Дарвін вказував, що у всіх випадках селекціонери застосовують один і той же прийом. Розводячи тварин або рослин, вони залишають для розмноження тільки ті екземпляри, що найбільше відповідають їх потребам, і таким чином з покоління в покоління накопичують корисні зміни. Такий спосіб отримання порід і сортів називається штучним добором. Дарвін розрізняє два види штучного добору - методичний, або свідомий, і несвідомий добір. Сутність методичного добору полягає в наступному: приступаючи до роботи, селекціонер ставить перед собою певну задачу по відношенню до тих ознак, які він хоче розвинути у цієї породи. Перш за все, ці ознаки повинні бути господарсько цінними, або ж деякі з них повинні задовольняти естетичні потреби людини. Ознаки, з якими працюють селекціонери, можуть бути і морфологічними і функціональними. До них може належати і характер поведінки тварин, наприклад драчівливість у бойових півнів, слухняність собак і т.д. Потім селекціонер вибирає пари для схрещування, або здійснює запилення між певними рослинами. Після цього, починаючи вже з першого покоління, ведеться суворий відбір кращого матеріалу і вибраковування того, який не відповідає пред'явленим вимогам. Таким чином, методичний відбір - це творчий процес, що приводить до утворення нових порід і сортів. Використовуючи цей метод, селекціонер створює нові органічні форми по заздалегідь продуманому плану. Успіх штучного відбору залежить від ступеня мінливості вихідної форми: чим сильніше змінюються ознаки, тим легше отримати потрібні зміни. Велике значення має розмір вихідного матеріалу: з більшої вибірки легше отримати необхідні зміни. Несвідомий добір здійснюється людиною без певної, заздалегідь поставленої задачі. Так, наприклад, селянин, що має двох корів, бажаючи використати одну з них на м'ясо, вибере ту, яка дає менше молока, з курей він вибере тих, що несуть меншу яєць. В обох випадках селянин, зберігаючи найбільш продуктивних тварин, він спрямовує відбір, хоча і не ставить перед собою цілі вивести нові породи. Дарвін вказав умови, сприятливі для проведення штучного відбору: • Високий ступінь мінливості організмів. • Велике число особин, що піддається відбору. • Мистецтво селекціонера. • Усунення випадкових схрещень. • Досить висока цінність даних тварин або рослин для людини.

39. Адаптації та пристосованість до умов довкілля.

Адаптація – це зміна морфологічних, фізіологічних та поведінкових особливостей організму з метою пристосування до певних умов і збільшення свого потенціалу до виживання і розмноження в таких умовах. Пристосованість – це функція від адаптативності. Адаптації відбуваються до певних факторів довкілля, або до груп таких факторів.

Адаптації відбуваються постійно, оскільки не можна говорити про сталість факторів довкілля, вони постійно змінюються і найпристосованішими є ті організми, які вдало адаптуються до таких змін. В місцях з високою температурою види будуть адаптуватись в напрямку пристосування до дії цього чинника, у рослин - розвиток термостійкості, розвиток механізмів отримання і утримування вологи (рослини-сукуленти), у мікроорганізмів – здатність утворювати спори, перебудова шляхів метаболізму, забезпечення термостійкості ферментів (і як наслідок живуть і розмножуються в гарячих термальних джерелах, а їх полімерази витримують такі високі температури), у наземних тварин – розвиток потових залоз для охоложедження, підвищення синтезу меланіну для захисту від УФ випромінення, тенденція до зменшення маси тіла і т.д. В місцях з низькими температурами – всі приклади навпаки + волосяний покрив, +білкове харчування, +накопичення жирових слоїв і т.д. Тиск – еволюція тварин високогір’я або глибоководних риб (тиск в к-ка десятків атмосфер). Вологість – мезофільні рослини тропічних лісів. Крім того – важливо – конкуренція з іншими видами за субстрати харчування. хижацтво або навпаки розвиток в напрямку уникнення хижаків, географічна розселеність, виникнення ізоляції ну і т.д.

Світлові модифікації властиві рослинам та тваринам. Для прикладу дослід Камерера з плямистими саламандрами показав, що розведенні в ясному освітленні площа оранжевих плям на тілі збільшується, в темноті – зменшується. Аналогічний результат отримали незалежно від освітлення на темному та світлому субстраті. Класичним прикладом температурних модифікацій є весняна та літня форми метеликів. Беручи до уваги середовище існування, виділяють різні форми рослин, що пристосовані да умов нестачі вологи сукуленти (кактуси), ксерофільні види тварин (пустельні, рептилії), гідрофільні та мезофільні види організмів, пагофіли (деякі види ластоногих) Всі ці адаптації мають лише часткове значення для еволюції, а от загальну картину можна побачити лише у комплексі із біотичними умовами.