41. Еволюція на різних рівнях організації живого. Подібність і відмінність у підходах.

У всій різноманітності живого можна виділити декілька рівнів організації живого: - молекулярний, клітинний, тканинний, органний, онтогенетичний, популяційний, видовий, біогеоценотичний, біосферний.

Перераховані рівні виділені за зручністю вивчення. Однак якщо ми будемо намагатись виділити основні рівні, які будуть відображати не стільки рівні вивчення, скільки саме рівні організації живого на Землі, то основними критеріями такого виділення будуть наявність специфічних елементарних дискретних структур і явищ. При цьому підході необхідним в достатнім буде виділяти такі рівні - молекулярно-генетичний,- Онтогенетичний, -Популяційно-видовий, - Біогеоценотичний рівень.

Молекулярно-генетичний рівень: гени на цьому рівні представляють елементарні одиниці. Основні елементарні явища, пов’язані з генами, це: локальні структурні зміни (мутації), передача генетичної інформації. Як відомо, мутації є основним джерелом еволюції. В даний час активно дешифрується закладений в структурі нуклеїнових кислот код, який є матрицею для синтезу специфічних білкових структур в клітинах. Використовуються молекулярно-генетичні підходи для вивчення цього рівня. Достатньо точне знання молекулярно-генетичного рівня дає необхідні підстави для ясного розуміння явищ, які відбуваються на усіх вищих рівнях організації.

Онтогенетичний – з еволюційної точки зору, особиною слід вважати всі морфо фізіологічні одиниці, які беруть початок від однієї зиготи, гамети, спори, бруньки, і які індивідуально підлягають зміні під дією елементарних еволюційних факторів. Було показано, що в основі виникнення всіх еволюційних новоутворень в розвитку груп організмів лежить виникнення онтогенетичних диференціровок. Наука, яка послуговується на даному рівні – ембріологія. Вважається, що елементарними структурами на даному рівні є клітини, а елементарні явища, які відбуваються – це будь-які процеси, пов’язані з диференціровкою.

Популяційно-видовий- особини об’єднуються у популяції, а популяції у види за ступенем генетичної і екологічної єдності. Популяція – це елементарна одиниця на цьому рівні, а елементарним явищем є зміна генетичного складу популяції, елементарний матеріал для цього – мутації. Виділені елементарні фактори, які діють на цьому рівні: мутаційний процес, популяційні хвилі, ізоляція і природній добір.

Біогеоценотичний рівень – коли популяції різних видів утворюють у біосфері Землі складні структури – біоценози. Біоценози з прилягаючою частиною атмосфери і конкретними ділянками земної поверхні утворюють екосистеми, які можуть бути різного масштабу (від краплини води до екосистеми острова, річки, цілого континента). Біогеоценози – це середовище для еволюції популяції, що входять до їх складу. Популяції взаємодіють одна з одною за принципом прямого і зворотного зв’язку.

42. Екологічне видоутворення.

Важливим чинником еволюції є ізоляція, що призводить до розходження ознак в межах одного виду і запобігає схрещуванню особин. Ізоляція може бути географічною та екологічною, а тому виділяють два способи видоутворення.

Екологічне видоутворення — спосіб видоутворення, при якому нові форми займають різні екологічні ніші в межах одного ареалу. Ізоляція відбувається внаслідок невідповідності часу і місця схрещування, поведінки тварин, пристосування до різних способів запилення у рослин, споживання різної їжі і т. д. Наприклад, види севанської форелі мають різні місця нересту, різні види жовтецю пристосовані до життя в різних умовах.

Географічне й екологічне видоутворення відбувається за схемою: відокремлення популяції→нагромадження мутацій→ізоляція→дивергенція ознак→утворення підвиду→репродуктивна ізоляція→утворення виду.