34. Особливості біології організму– основа для пояснення його еволюції.

Особливості біології організмів (морфологічні, функціональні, поведінкові) дійсно є основою для пояснення і дослідження їх еволюції. Наприклад, коли досліджують зміну морфологічних ознак організму, знаходять проміжні форми формування таких ознак отримують матеріал для встановлення ходу еволюції цього організму (зміна будови черепу для дослідження еволюції людини, зміна будови кінцівок для показання еволюції тварин, що перейшли до існування в водному середовищі і т.д.). Так само і дослідження функціонального навантаження певних ознак дозволяє зробити висновки про еволюцію тієї чи іншої гілки ( верхні кінцівки птахів як пристосування до польоту, у водних тварин плавники – для руху у воді, розвиток рухового апарату хижих наземних тварин для швидкого пересування по суші і т.д.). Не можна не враховувати при дослідження еволюції певних груп – характер їх поведінки: особливості розмноження, харчування, пересування (коли птахи відлітають з холодних широт в тепліші, риби йдуть на нерест з морів в річки і навпаки), саме те, що Дарвін подорожуючи зміг побачити певні види не мертвими при ростині, а живими в їх природних місцях перебування, дозволило йому зробити правильні висновки про еволюцію цих вдів, оскільки саме поведінкові реакції є надзвичайно важливими для тамкої оцінки.

36. Фенотип і мінливість ознак організму.

Фенотип являє собою продукт взаємодії генотипу та середовища в процесі розвитку Кожна окрема фенотипічна ознака - результат не тільки впливів, що надаються під час розвитку середовищем, але і результат дії генів. Крім того, участь факторів середовища у формуванні фенотипічних ознак розрізняється як по відношенню до різних ознак, так і у відношенні різних організмів. У людини, наприклад, участь середовища у формуванні фенотипічних ознак незначна, а наприклад, для певних видів придонних риб, зміна забарвлення тіла може відбутись майже одразу після зміни кольору середовища під ними. Здатність до фенотипічних модифікацій знаходиться під генетичним контролем.

Частка мінливості даної фенотипічної ознаки, зумовлена генотипічними відмінностями, на відміну від частки, викликаної впливом середовища, відомої під назвоюспадковості. Ефективність відбору прямо корелює зі ступенем спадковості.

Якщо відбір діє на яку-небудь фенотипічну ознаку, що в процесі розвитку детермінуєтся в основному генотипічною компонентою, тоді як вплив середовища незначний (ознака з високою спадковістю), то вплив відбору на склад генофонду буде негайним і прямим. Однак відбір виявиться набагато менш ефективним (його дія буде здійснюватися з більшою затримкою) у разі таких фенотипічних ознак, які в значній мірі формуються під впливом середовища. Здатність генотипу реагувати відповідними фенотипічними модифікаціями на широкий діапазон умов середовища перешкоджає ефективності відбору, обумовленого середовищем.

Мінливість фенотипових ознак можна спостерігати в популяції внаслідок дій відомих 5 факторів: природного добору ( наприклад в бік певного фенотипу), мутацій (в таких генах, що може одразу призводити ло певного прояву), міграцій (особини, з певними фенотипом мігрують в інші популяції, де розмножуючись сприяють поширенню притаманних їм фенотипових ознак в інших популяціях), дрейфу генів (може спричиняти зникнення з популяції певних алелів, а отже зникнення певних фенотипових ознак, так і до прояву інших раніше не поширених ознак, внаслідок збільшення частоти певного раніше рідкісного алеля), інбридингу (збільшення гомозиготності популяції і як наслідок зниження прояву одних ознак і навпаки збільшення інших, наприклад рецесивних в гомозиготному стані).